Реферат на тему:

„Екологія.Техносфера.Агроекосистема”

План реферату:

Вступ.

1.Енергія у техносфері.

2.Агроекосистеми.

3.Галузі екології.

Висновок.

Використана література.

ВСТУП

Техносфера — це частина біосфери, трансформована під впливом техногенної діяльності людини (нова глобальна матеріальна багатошарова сфера штучно створених об'єкт). Наприкінці XX ст. серед екологічних чинників, які визначають умови функціонування екосистем i біосфери в цілому, найпотужнішим виявився комплекс антропогенних чинників — сума негативних впливів на довкілля вcix видів людської діяльності. Частина біосфери, в якій господарює людина i яка докорінно перетворена людиною на техногенні об'єкти (від будинків, шляхів, аеродромів i виробничих комплексів до шахт, кap'єpiв, свердловин, водосховищ i космічних станцій), дістала назву техносфери. Техносфера почала формуватись у XVIII—XIX ст., а на кінець XX ст. стала чинником планетного масштабу. В результаті величезного тиску на біосферу i активного розширення техносфера стала перетворюватися на монстра, який почав знищувати цивілізацію. Виникла необхідність детального вивчення різноманітних забруднень, пов'язаних з людською діяльністю (з розвитком енергетики, промисловості, транспорту, сільського господарства, військової справи, космічної діяльності), їx класифікації та нейтралізації, пошуків шляхів екологізації виробництв. Виникла значна кількість нових екологічних напрямків прикладного характеру, які об'єдналися у великий блок, що дістав назву техноекології.

Розвиток техносфери, що супроводжувався необмеженим використанням природних pecypciв i вільним викидом вcix типів відходів людської діяльності в навколишнє середовище, став причиною виникнення таких глобальних проблем: енергетичної кризи, надмірного забруднення довкілля, скорочення площ орних земель i лісів, появи негативних кліматичних змін, соціально-економічної кризи. 3 урахуванням неконтрольованого приросту населення (250 тис. чоловік щодня, близько 90 млн чоловік щороку), що різко загострює соціально-екологічні та соціально-економічні проблеми, особливо в країнах, що розвиваються, i в країнах колишнього СРСР, відбувається i абсолютне, i водносне скорочення орних земель. А це загрожує виникненням ще однієї глобальної проблеми — голоду сотень мльйонів людей. Адже вважають, що якщо на 1 людину збирати з 1 га за piк 1 т зерна (близько норми), то проблему голоду можна буде розв'язати. Факти ж свідчать, що наприкінці XX ст. на планеті збирали близько 1,5 млрд т зерна, а рівень населення досягнув 5 млрд, тобто Земля вже не в змозі нагодувати людство. Якщо всю сумарну продукцію біосфери поділити на таку кількість населення, щоб не порушувати і стійкості, то вийде, що в біосфері може існувати не більше 3—4 млрд чоловік. За даними ФАО (продовольча i сільськогосподарська організація ООН), нині в світі недоїдає i голодує близько 1,5 млрд чоловік, хоча, за прогнозами, у 2010 р. кількість людей на Землі перевищить 7 млрд при тому ж piвнi дефіциту харчових продуктів.

Агроценоз — створена людиною з метою одержання сільськогосподарської продукції і регулярно підтримувана біотична спільнота, що має малу екологічну стійкість, але високу урожайність (продуктивність) одного чи кількох видів (сортів, порід) рос-лин або тварин.

/Агроценози зернових і овочевих культур стійкі лише впродовж одного року, багаторічних трав і ягідних — 3—4 років; плодових культур — 30—40 років. Поява агроценозів — величезних площ окремої культури спричинює надмірне зростання чисельності певних видів шкідників, бур'янів чи захворювань — колорадського жука, який з пасльону в Колорадо перебрався на картопляні поля, філоксера, що змушує знищувати з такою любов'ю вирощені виноградники. Постійна турбота, важка людська праця, витрати пального та різних засобів підвищення врожайності підтримують продуктивність агроценозів на вищому рівні, ніж природних екосистем.

Основним компонентом агроекосистем є грунт.

Грунт — це самостійне природне тіло, яке уворилося з поверхневих шарів гірських порід під сукупним впливом тварин, рослин, мікроорганізмів, клімату, води, рельєфу місцевості, часу, діяльності людини.

Товщина грунтового покриву становить від 15—20 см до 2—3 м. В.Вернадський називає фунт "біокосним" тілом "благородною іржею", оскільки він є результатом дії живої і неживої природи; безліч видів частину або все свое життя проводять у грунті, розпушуючи його та удобрюючи. Це мікроорганізми, найпростіші, черви, вищі тварини, зокрема риючі. Грунт не лише жи-вить, а й утримує рослини.

Найважливіша особливість грунту — родючість, тобто забезпечення рослин усім необхідним для їх росту і розвитку.

Екологія — наука, що вивчає людину як вид і суспільство в екосфері планети, і зв'язки з екологічними системами засоби впливу на них.

Екологія — одна з біологічних наук, що вивчае живі системи у їх взаємозв'язках з довкіллям.

Як випливає з визначень, переважна більшіть найвідоміших учених-екологів дотримується нового бачення сутності і завдань сучасної екології. В Росії нині се-ред провідних фахівців переважає розширене тлумачення поняття екології (комп-лексна міждисциплінарна фундаментальна наука, нова консолідована наукова сис-тема), як і серед більшості українських фахівців, що займаються проблемами прикладної екології (геоекологи, техноекологи, агроекологи, урбоекологи). Фахівців, які дотримуються старого, традиційного поняття екології як частини біології, в Україні стає дедалі менше.

У розвинених країнах (США, Канада, Західна Європа), як показує аналіз найвідоміших підручників з екології за останні 15 років, термін "екологія" вживається тльки як традиційне суто біологічне поняття (розуміється як «біоекологія»). Там, де йдеться про широке поняття сучасної екології, її прикладні аспекти, західні автори вживають терміни: "наука про довкілля", "вплив людини на екосистеми", "життя в навколишньому середовищі', "система наук про довкілля", "діяльність для стійкого розвитку", "людина і екосистеми Землі", "людське середовище і природні системи", "інвайронментологія", "інженерна екологія" та ін.

Основний об'єкт досліджень — екосистеми планети всіх рівнів та їх елементи.

Основний предмет досліджень — взаємозв'язки між живими організмами, їх тру-пами різних рангів, живою і неживою компонентами екосистем, а також особливості впливу природних і антропогенних чииників на