Оксид карбону (IV) | 0,04 | 0,04

Вуглеводні | 0,03 | 0,1

Оксид сульфуру (IV) | 0,2 | 0,02

Сажа | 0,0155 | 0,00058

Сполуки плюмбуму— | 0,0003

Бензпірен | 0,31-10"6 | 0,23-10 "6

У двигунах внутрішнього згоряння на спалювання 1 т бензину витрачається близько 15 т повітря або 2000 л кисню, що в 2,5 раза перевищує його добове споживання людиною.

При спалюванні 1000 л палива карбюраторний двигун викидає:

3 огляду на це зрозуміло, як гостро стоїтъ питання створення екологічно чистого транспорту.

Ось кілька шляхів зменшення негативного впливу транспорту на довкілля:

встановлення в містах швидкості автомобільного транспорту 60 км/год, за якої кількість вихлопних газів найменша;

проектування об'їзних шляхів для транзитного транспорту;

створення дорожніх розв'язок на двох чи трьох рівнях з метою зменшення; кількості зупинок перед світлофорами, коли різко зростає викид газів;

розширення мереж електротранспорту й метрополітену;

переведення автотранспорту на екологічно чистіше пальне чи природний газ;

створення економічнічних двигунів (двигуни вітчизняних автомобілів на 1 км пройденої відстані викидають у 3—5 разів більше шкідливих речовин, ніж закордонні аналоги);

заміна антидетонаційної домішки до бензину — тетраетилплюмбуму — екологічно безпечними, зокрема етиловим спиртом;

створення автомобілів.

Зміни в атмосфері зумовлені її забрудненням:

Глобальне потепління клімату (парниковий ефект)

Уперше парниковий ефект помітив у 1896 р. шведський хімік С. Арреніус. За прогнозами вчених до середини XXI ст. температура приземної атмосфери може піднятися на 1,5—4,5° С, що зумовить:

зміщення кліматичних зон (зонами землеробства стануть тайга і тундра).
Причиною потепління є збільшення в атмосфері концентрацій парникових газів:

вуглекислого газу (основні джерела — ТЕС, транспорт, сміттєспалювальні заво-ди, металургійні комбінати; грунти, дихання всіх живих організмів); метану (його найбільшими постачальниками є болота, рисові поля, шахти, транспорт, нафтохімічна і нафтодобувна промисловість); озону (утворюється під час грози, в озона-торах — для бактерицидної обробки води, під час зварювання металів, добування озонідів); пари води.

Деякі вчені дотримуються думки, що потепління — циклічне явище зумовлене переважно зміною сонячної активності. Однією з причин вважали і теплу течію "Ель-Ніньо" (немовля).

3 метою стабілізації вмісту вуглекислого газу в повітрі країни- — члени ООН підписали в 1992 р. Конвенцію ООН.

Руйнування озонової оболонки Землі

Озонова оболонка, розміщена на висоті 20—30 км, захищає життя на планеті від жорсткого ультрафіолетового випромінювання (Х<320 нм). Основними руйнівниками озону вважають:*

оксиди нітрогену, джерелами яких є випробування ядерної зброї (за високих температур в ат-мосфері азот взаємодіє з киснем з утворенням N0, який легко окиснюється до NО2); запуски ракет і космічних кораблів, реактивні літаки, хімічні під приємства з виробництва та використання нітратної кислоти;*

фреони — інертні речовини типу СF2СL2, СFСL3 тощо, які у верхніх шарах атмосфери відщеплюють атом галогену, що руйнує молекули озо-ну і перешкоджає їх утворенню (фреони широко застосовують у холодильній техніці, як мастило, в парфумерії як засіб для створення аерозолю). 3 метою збереження озонової оболонки в 1996 р. розвинені країни припинили виробництво фреонів, замінивши їх пропан-бутановою сумішшю);

* пару води, яка потрапляє до озонової оболонки з викидами ракет, літаків, утворюючись під час згоряння палива.

2.АГРОЕКОСИСТЕМИ.

Агроценоз — створена людиною з метою одержання сільськогосподарської продукції і регулярно підтримувана біотична спільнота, що має малу екологічну стійкість, але високу урожайність (продуктивність) одного чи кількох видів (сортів, порід) рос-лин або тварин.

Основним компонентом агроекосистем є грунт.

Грунт — це самостійне природне тіло, яке уворилося з поверхневих шарів гірських порід під сукупним впливом тварин, рослин, мікроорганізмів, клімату, води, рельєфу місцевості, часу, діяльності людини.

Товщина грунтового покриву становить від 15—20 см до 2—3 м. В.Вернадський називає фунт "біокосним" тілом "благородною іржею", оскільки він є результатом дії живої і неживої природи; безліч видів частину або все свое життя проводять у грунті, розпушуючи його та удобрюючи. Це мікроорганізми, найпростіші, черви, вищі тварини, зокрема риючі. Грунт не лише жи-вить, а й утримує рослини.

Найважливіша особливість грунту — родючість, тобто забезпечення рослин усім необхідним для їх росту і розвитку.

Механічний / фазовий склад грунту

Тверда частина грунту складається з часточок різного розміру — уламків гірських порід, мінералів, решток рослин і тварин, нерозчинних органічних та неорганічних сполук. Умовно всі часточки розміром понад 0,01 мм називають фізичним піском, менші за 0,01 мм — фізичною глиною.

Гранулометричний склад грунту характеризує

За вмістом фізичного піску, %, грунти поділяють так:

У важких грунтах (>50% фізичної глини) висока вологоємніть і в'язксть, низька водопроникність, вони родючі, але важкі в обробці; легкі грунти збагачені велики-ми часточками, легко прогріваються і обробляються, швидко пропускають вологу, але малородючі через низьку концентрацію гумусу (органічної речовини грунту, що утворюється при руйнуванні рослинних і тваринних решток і продуктів їх життєдіяльності, забарвленої в темний колір; складається переважно з гумінових і фульвінових кислот та їх солей).

Фазовий склад грунту

Хімічні процеси в грунті

Всі процеси, що відбуваються в грунті, тісно пов'язані між собою. Оптимальною є щільність грунту 1 г/см3; вже при р = 1,4 г/см3 погіршуються умови для росту коріння, газо- і водообміну, існування риючих тварин.