Реферат - Товтри
10

починає у квітні, на два тижні пізніше, ніж популяція в Ябрунівському заказнику.
         Ясенець білий – реліктовий вид, чисельна популяція якого зростає лише на вапнякових відслоненнях гори Гостра Скала у с. Вікно. Одна з найкрасивіших квітуючих рослин заповідника «Медобори», названа «неопалимою купиною» за властивість спалахувати в безвітряну сонячну погоду від запаленого сірника. Це листки рослини виділяють ефірну олію, яка і загоряється. Під час цвітіння дає опіки. Цвіте в травні-червні.
         Шиверекія подільська – волино-подільський ендемічний реліктовий вид. Зростає на кам’яних розсипах та виходах вапняків гори Гостра Скала та скель Франка у с. Вікно. Чисельні ценопопуляції займають невеликі площі, місцями утворюють дернини. Один із перших весняних квітуючих видів на скелях, зацвітає у березні-квітні. У заповіднику масово квітує і плодоносить.
Змієголовник австрійський – реліктовий вид. У Медоборах представлений двома ценопопуляціями: не чисельною і компактною на горі Гостра Скала у с. Вікно та чисельною на городницьких скелях. Зростає на виходах вапняків та кам’яних розсипах. Цвіте в травні.
          Ковила волосиста та пірчаста – зростають на межі ареалу. Утворюють невеликі ценопопуляції у верхній частині схилу гори Гостра Скала у сю Вікно та на городницьких скелях. Рослинні угруповання обох видів занесені у Зелену книгу України. Ковила пірчаста цвіте у травні, волосиста – у липні-серпні.
Шавлія кременецька – волино-подільський ендемічний вид. дуже рідко зустрічається на горі Гостра Скала у с. Вікно серед чагарників. Популяція на межі зникнення. Цвіте в травні, суцвіття фіксуються не кожний рік.
Кущики зіноваті білої, Блоцького і подільської – місцями утворюють суцільні зарості на степових ділянках урочища Волове. Останні два види є волино-подільськими енемами, зустрічаються дещо рідше. Квітують у травні-червні.
Сон великий – рідкісна ранньовесняна декоративна рослина, яка першою зацвітає на степових ділянках. Масово у заповіднику зростає на городницьких скелях, утворюючи суцільний килим та одиночними екземплярами зростає в урочищі Волове.
          Молочай волинський – волино-подільський ендемічний вид. зростає на лучно-степових ділянках урочища Волове, горі Гостра Скала у с. Вікно, Пущі Відлюдника. Квітує і плодоносить щорічно.
Відкасник осотовидний – волино-подільський ендемічний вид. У заповіднику «Медобори» зростає на городницьких скелях, утворюючи популяцію більше 1000 особин, більшість з яких квітують. Цвіте в серпні. Відкасник осотовидний, зіноваті Блоцького і подільська, шавлія кременецька і шиверекія подільська занесені до європейського Червоного списку.
          Підсніжник білосніжний – світлолюбний лісовий вид. Наукова назва походить від грецького «gаlа»— молоко та «аntos»— квітка, за молочно-білий колір квіток. В народі називають в кожній міс¬цевості по-своєму: первоцвіт, сніжноцвіт, ярнік, сколоздрик тощо. Цінна ранньовесняна декоративна рослина, придатна для декорації газонів і бордюрів. Препарати підсніжника звичайного «гальнтамін» та «ніванін» використовують у науковій ме¬дицині при лікуванні залишкових явищ поліомієліту, при поліневритах, радикуліті, захворювань, пов'язаних з ураженням нервової системи. У Медоборах зростає у всіх лісових масивах. На значних площах масовий вид. Квітує в лютому-квітні в залежності від експозиції схилів.
          Цибуля ведмежа – реліктовий вид. лісова рослина, не надто світлолюбна. Масовий вид заповідника, під час цвітіння утворює суцільний килим з безлічі білих суцвіть. Молоді пагони, листки, мають запах часнику. Цвіте в квітні-травні. Насіння достигає в травні-червні, після чого цибуля зразу відмирає.
          Скополія карніолійська – центрально-європейський вид. Наукову назву дано на честь італійського лікаря й відомого натураліс¬та Г.А. Скополі (1723-1788). Народні назви: білун, мандригуля, німиця.Завдяки наявності в рослині алкалоїдів - атропіну, скополаміну, гіос¬ціаміну - сировина скополії з давніх-давен використовується в науковій та народній медицині. Алкалоїд скополамін входить до складу таблеток «Асроп», що застосовуються при морській і повітряній хворобах. Препарати з кореневищної сировини застосовують також як заспокійливий за¬сіб, в офтальмології та для лікування деяких форм паралічу. У заповіднику спорадично зустрічається на лісових схилах товар, як одиничними екземплярами, та і утворюючи невеликі за площею зарості. Цей трав’янистий багаторічник зацвітає рано навесні одночасно з ростом листя та пагонів. Цінна лікарська рослина.
          Лунарія оживаюча –третинний релікт. Багаторічна трав'я¬ниста рослина з родини хрестоцвітих. Наукова назва роду походить від латинського «luna» — місяць (його нагадують стиглі плоди); видова назва, очевидно, пов'язана з тим, що блис¬кучі перетинки плодів блищать на сонці до піз¬ньої осені.
Зустрічається спорадично на вершинах та схилах залісених товар в місцях виходу корінних порід, іноді утворюючи невеликі за площею зарості. Цвіте у травні.
         Астранція велика – зрідка зустрічається у розріджених лісових масивах, на галявинах в усіх лісництвах. Цвіте у червні –серпні.
         Лілія лісова – зникаюча декоративна рослина. Наукова назва її (лілія мартагон) перекладасться як "лілія з планети Марс". А Марс, як відомо, вва¬жався богом війни та покровителем воїнів. Лілії вирощували ще за дві тисячі років до нашої ери. У Стародавньому Римі вважали, що після троян¬ди немає квітки прекраснішої, як лілія.
Лілія лісова має багато народних назв: маслянка, масляночка, сарана, саранка. Всі вони вказують на те, що лілія — їстівна рослина. Народи, що населя¬ють Сибір, їли її цибулини вареними як кашу, пече¬ними як картоплю або сирими. Якути висушували цибулини, перемелювали на борошно і пекли хліб. В Україні лілію називають лісовою, бо росло її в наших лісах колись дуже багато. В давні часи цибули¬ни згодовували коровам, щоб молоко було жирнішим. Цибулини їстівні. В народній медицині рослину використовують як ранозаживаючий засіб, листя— при опіках, цибулини — при зубній болі. З цибулин отримують гарну фарбу. Тварини не їдять. Хоча запах у квітів неприємний — за їх оригінальність

---

Сторінки: 1 2 3 4