Існуюча система територіального розміщення об’єктів електроенергетичної галузі країни характеризується концентрованим розташуванням основної частини генеруючого обладнання теплової енергетики, а саме 11-и з 14-и потужних вугільних ТЕС, у межах Донецького вугільного басейну. Антропогенне забруднення навколишнього середовища Донецької, Луганської, Запорізької та Дніпропетровської областей об’єктами теплової електроенергетики, які не оснащено ефективними засобами газоочищення, посилюється фоновими шкідливими викидами підприємств металургійної та хімічної промисловості. Чималий внесок у забруднення повітря Донбасу роблять діючі об’єкти вуглевидобувної та вуглепереробної промисловості, численні горючі терикони і відвали вугільних порід, що утворювалися протягом минулих років. Уже на сьогодні, в умовах лише 30% завантаженості ТЕС, стан повітряного басейну багатьох міст Донбасу, де мешкає значна кількість населення країни, є близьким до критичного. Прогнозні оцінки перспективних рівнів споживання палива та енергії, виконані на підставі відповідних прогнозів змін енергоспоживання галузей економіки за базовим сценарієм розвитку (рисунок 14.2), показують, що попри очікувані структурні зрушення у сфері суспільного виробництва, масштабне впровадження енергозбереження, нерівномірний регіональний розподіл споживання палива та енергії залишиться подібним до сучасного. При цьому на 2030 рік майже для всіх регіонів очікується більше, ніж двократне збільшення рівнів енергоспоживання з досягненням 15% перевищення рівня 1990 року.      

Поряд із цим нерівномірне розміщення об’єктів електроенергетики є однією з причин стійкого дефіциту генерації в декількох регіонах країни. Незадовільний стан електрозабезпечення регіонів з гостродефіцитним електробалансом (адміністративні обмеження електроспоживання, раптові віялові відключення, понаднормативні відхилення напруги та частоти) є особливо відчутними у прикордонних регіонах, які обслуговувалися раніше від джерел електроживлення, розташованих нині на території суміжних країн, у регіонах незавершеного будівництва потужних атомних електростанцій. До гостродефіцитних регіонів з найбільш незадовільним умовами електрозабезпечення належать АР Крим (дефіцит генерації понад 700 МВт), де було припинено будівництво Кримської АЕС, Полтавська, Сумська, Чернігівська (сумарний дефіцит генерації понад 950 МВт), Одеська (дефіцит понад 500 МВт), Закарпатська (дефіцит понад 160 МВт) області.     

Стан теплозабезпечення місцевих споживачів від систем централізованого теплопостачання у період 1990-2000 рр. характеризується значним, майже двократним зниженням рівнів відпуску тепла практично в усіх регіонах та територіальною нерівномірністю теплоспоживання. Структура відпуску теплової енергії за типами генеруючих потужностей характеризується зниженням частки найбільш економічних джерел – електричних станцій. Так, відпуск тепла від електричних станцій в Донецькій області зменшився з 16 млн. Гкал до 6 млн. Гкал, у Харківській – з 9 млн. Гкал до 4 млн. Гкал. Зниження частки відпуску тепла ТЕС пояснюється переходом промислових споживачів на власні котельні. Це призводить до перевитрат палива в енергетичній системі. Технологічні проблеми розвитку централізованих систем регіонального теплозабезпечення пов’язані з вирішенням питань оновлення технологічного обладнання ТЕЦ загальною потужністю до 4000 МВт і районних котельних, більшість з яких відпрацювали парковий ресурс, а також теплотрас загальною протяжністю близько 20 тис. км, 40% з яких потребують заміни найближчими роками. Однак кошти на відновлення встановленого обладнання відсутні, оскільки більшість постачальників теплової енергії працюють в умовах від’ємної рентабельності. Цьому сприяє, зокрема, неузгоджена політика призначення тарифів на електричну і теплову енергію від ТЕЦ з боку НКРЕ та місцевих органів влади. Місцеві системи централізованого теплопостачання характеризуються неукомплектованістю засобами обліку теплової енергії, особливо гарячої води в населення. Відсутні єдині правила комерційного обліку теплової енергії. Все це не сприяє виникненню та підтримці конкурентних відносин у сфері теплопостачання, економічній зацікавленості постачальників тепла у проведенні енергозберігаючої політики.     

Стан забезпечення регіональних споживачів котельно-пічним паливом у 1990-2000 рр. характеризується скороченням поставок вугілля, вугле- і торфобрикетів – основних видів палива, що використовувалися в децентралізованому секторі теплопостачання.     

В цілому по Україні обсяги побутового споживання вугілля і продуктів його переробки зменшилися у 8,7 разу. У понад п’ять разів знизилися обсяги поставок населенню скрапленого газу. Дефіцит поставок вугілля частково компенсується за рахунок газифікації населених пунктів регіонів мережним газом, загальні обсяги споживання якого зросли в 1,8 разу порівняно з 1990 роком. Однак якісні зміни структури побутового паливопостачання по-різному вплинули на загальні обсяги споживання котельно-пічного палива. За даними офіційної статистики, у АР Крим, Вінницькій, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Черкаській та Чернівецькій областях відбулося зниження загальних обсягів постачання всіх видів палива населенню у 2-2,5 разу. Водночас у більшості регіонів загальний рівень побутового споживання палива залишився майже таким, що і в 1990 році, а в Івано-Франківській, Львівській, Рівненській та Харківській областях навіть зріс в 1,1-7 разу. Разом із тим, у 14 регіонах, де частка вугілля у побутовому споживанні котельно-пічного палива перевищувала 1990 року 50%, існує загальний енергетичний дефіцит. У найбільш тяжкому стані перебувають АР Крим, Донецька, Черкаська та Кіровоградська області, де дефіцит побутового палива перевищує 50%.     

Фінансово-економічні вади існуючої системи регіонального електрозабезпечення зумовлюються монопольною залежністю споживачів від місцевих постачальників електричної та теплової енергії, які можуть завищувати тарифи на свої послуги для місцевих суб’єктів підприємницької діяльності, створювати труднощі споживачам, які вдаються до розбудови власних когенераційних установок і децентралізованих котелень. Такий стан є наслідком законодавчої неврегульованості питань щодо повноважень місцевих органів влади в питаннях антимонопольної діяльності.     

Крім цього, нагальною проблемою регіональної енергетики є недоліки наявної системи відносин на Оптовому ринку електричної енергії України, яка виключає поставки електричної енергії від електричних станцій до споживачів за