Відповідальність за належне забезпечення регіонів кінцевими видами енергетичних ресурсів – електричною енергією, тепловою енергією, паливними ресурсами та прийнятних екологічних умов функціонування енергетики регіонів повинні нести у перспективі регіональні органи влади та органи місцевого самоврядування. Здійснення цих функцій в умовах переходу до лібералізованих ринків енергетичних ресурсів, що діють за принципом двосторонніх угод між постачальниками та споживачами енергоресурсів, полягатиме у підтримці конкуренції між постачальниками енергії, протидії монопольним проявам з боку регіональних енергопостачальних компаній, у стимулюванні розвитку місцевих джерел енергії, проведенні цілеспрямованої регіональної політики енергозбереження та підвищенні енергоефективності, в екологічному моніторингу об’єктів паливно-енергетичного комплексу, в проведенні політики соціального захисту неплатоспроможних споживачів з використанням коштів державних і регіональних бюджетів.     

Окремим пунктом взаємодії центральних та регіональних органів влади буде консолідація державних і регіональних бюджетів у сфері інвестиційної діяльності, спрямованої на реконструкцію та екологізацію територіальних об’єктів ПЕК, ліквідацію шкідливих наслідків їх функціонування минулих років, нове енергетичне будівництво в інтересах регіонів, освоєння місцевих покладів горючих копалин, створення міжрегіональних мереж транспорту енергії, на соціальний захист працівників паливно-енергетичного комплексу, звільнених через закриття збиткових підприємств енергетики.     

Планування розвитку систем регіонального енергозабезпечення здійснюється центральними та регіональними органами влади на підставі розробки і взаємного погодження перспективних програм енергозабезпечення соціально-економічного розвитку кожного з регіонів та країни в цілому з урахуванням пріоритетів стратегічного розвитку енергетики.     

Вдосконалення та розвиток систем енергозабезпечення регіонів країни має здійснюватися поетапно, на підставі комплексного впровадження адміністративних, економічних та законодавчо-правових механізмів державного управління.     

Основний принцип здійснення державної політики у сфері енергетики полягає в концентрації зусиль і коштів державного та регіональних бюджетів на вирішенні актуальних питань розвитку енергетики країни, пов’язаних з енергетикою даного регіону.      

Головними завданнями першого етапу, який охоплює період до 2015 року, є такі:      

а) В період до 2005 року з метою забезпечення нормативно-правових передумов стимулювання розвитку енергетики регіонів, створення нормативно-правової бази фінансування заходів з реалізації муніципальної реформи шляхом консолідації бюджетних асигнувань з позабюджетними коштами, а також з коштами громадських організацій, благодійних фондів, окремих підприємств, установ, організацій та громадян, а також удосконалення взаємовідносин на енергетичних ринках, зокрема ринку електроенергії, газу, тепла, стимулювання енергозбереження, самостійного енергозабезпечення регіонів, належить розробити і прийняти:

· Закон України “Про стимулювання розвитку регіонів”;

· Стратегію економічного та соціального розвитку регіонів до 2011 року;

· Нормативно-правову базу щодо реалізації Закону України “Про затвердження Загальнодержавної програми розвитку малих міст”;

· Закон України “Про державну програму реформування, модернізації та розвитку комунальної енергетики України”;

· нову редакцію Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”;

· Закон України “Про розмежування повноважень виконавчої влади та органів місцевого самоврядування”;

· Закон України “Про місцеві податки та збори”;

· Закон України “Про право комунальної власності та управління об’єктами комунальної власності”;

· Закон України “Про органи самоорганізації населення”;

· Закон України “Про примірний статут територіальної громади”;

· Закон України “Про теплопостачання”;

· Закон України “Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії

(когенерацію) та використання скидного енергетичного потенціалу”;

· Закон України “Про засади функціонування ринку природного газу”;

· Закон України “Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку із прийняттям Закону України “Про енергозбереження”;

· Закон України “Про облік енергетичних ресурсів”;

· Закон України “Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку із прийняттям Закону України “Про електроенергетику” (щодо відповідальності за правопорушення в електроенергетиці)”;

· Закон України “Про регулювання природних монополій та суміжних ринків у паливно-енергетичному комплексі”;

· Закон України “Про енергетичний аудит”.       

б) Водночас необхідно розробити регіональні концепції довгострокового розвитку енергетики силами регіональних органів влади. Центральні органи влади на підставі узагальнення регіональних програм розробляють Національну енергетичну програму розвитку України на п’ятирічні терміни, яка передбачає формулювання програмних завдань щодо розвитку загальнодержавних систем енергозабезпечення в інтересах всіх регіонів країни, в тому числі з визначенням регіональної пріоритетності реконструкції, модернізації та нового будівництва електростанцій, електричних і газових мереж, розвитку місцевої енергетики та енергозбереження за рахунок інвестицій з консолідованих коштів регіональних і державних бюджетів, здійснення інвестиційних проектів у сфері екології енергетики та ліквідації наслідків її функціонування минулих років (рекультивація земель, териконів та відвалів, утилізація вуглевмісності та золошлакових відходів для потреб будівництва), в тому числі за рахунок створення відповідного фонду суспільно-корисних робіт для тимчасово незайнятих робітників.      

в) На підставі цього розробити та погодити у термін до 2006 року з центральними органами влади програми довгострокового розвитку енергетики регіонів, які б визначали конкретні механізми економічного стимулювання енергозбереження та підвищення енергоефективності на регіональному рівні, умови і правила приватизації теплових електростанцій і ТЕЦ місцевого значення.      

г) Здійснити першочергові заходи, спрямовані на вирішення найбільш гострих питань регіонального енергозабезпечення:

· проведення першочергової реконструкції пиловугільних енергоблоків 200 МВт і 300 МВт, установлених на ТЕС Донецької, Луганської, Дніпропетровської та Запорізької областей з установленням ефективних електрофільтрів, уведення в дослідно-промислову експлуатацію енергоблока 225 МВт з котлом ЦКШ на Старобешівській ТЕС;

· припинення експлуатації та часткова консервація неефективних і екологічно небезпечних енергетичних блоків ТЕС Донецького басейну загальною потужністю до 5 ГВт;

· освоєння ефективної промислової технології збагачення енергетичного вугілля для одного з реконструйованих енергоблоків з поступовим переходом на 100% збагачення рядового енергетичного вугілля при поступовому переведенні на нього всіх реконструйованих енергоблоків;

· оснащення двох енергоблоків ТЕС дослідно-промисловими установками комплексного газоочищення різних типів для подальшого опрацювання оптимальних технологій екологізації пиловугільних ТЕС і дослідно-промисловими установками екологічно чистої водопідготовки;

· проведення передбачених стратегією розвитку