ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНА ПРОГРАМА
ПОДОЛАННЯ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ
НА 2006-2010 РОКИ

Майже за 20 років, що минули після аварії на Чорнобильській
АЕС, радіаційний стан територій, що зазнали радіоактивного
забруднення, поліпшився. Цьому сприяли природні процеси та
здійснення заходів із запобігання винесенню радіонуклідів за межі
зони відчуження, подолання наслідків аварії у
сільськогосподарському виробництві, проведення дезактиваційних
робіт, що привело до зниження рівнів опромінення людей, які
проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення.

Фінансування заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи у 1996-2005 роках здійснювалося за відповідними
бюджетними програмами, виконаними не в повному обсязі переважно
внаслідок обмеженого бюджетного фінансування. В результаті
накопичуються нові економічні і соціальні проблеми.

Відповідно до Загальнодержавної програми подолання наслідків
Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 роки (далі - Програма)
необхідно реалізувати заходи щодо подальшої соціальної, медичної і
психологічної реабілітації населення та його протирадіаційного
захисту, в основному завершити економічне відродження населених
пунктів і територій за межами зони відчуження, що зазнали
радіоактивного забруднення, а також місць компактного проживання
переселених громадян, забезпечити збереження їх
культурно-історичної спадщини.

1. Забруднення навколишнього природного середовища

Внаслідок викиду радіоактивних матеріалів із зруйнованого
26 квітня 1986 року четвертого блока Чорнобильської АЕС забруднено
понад 53,5 тис. квадратних кілометрів території України. Найбільш
забрудненою є територія зони відчуження, з якої в 1986 році
проведено евакуацію населення. Територія цієї зони становить
2044 квадратних кілометри. У 1998 році до території зони
відчуження приєднано частину території зони безумовного
(обов'язкового) відселення (далі - зона відчуження) і тепер
загальна площа зони відчуження становить 2598 квадратних
кілометрів. Ця територія належить до сфери управління центрального
органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у
справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Для зони відчуження характерні:

висока щільність радіонуклідів на поверхні землі та їх висока
концентрація у поверхневих водах;

наявність великих за загальною активністю локалізованих
джерел радіоактивності (об'єкт "Укриття", пункти захоронення та
пункти тимчасової локалізації радіоактивних відходів);

формування в межах її території основної частини забруднення
стоку ріки Дніпро;

особливі ландшафтні умови, які сприяють підвищенню міграції
радіонуклідів харчовими ланцюгами;

припинення традиційної господарської діяльності.

Основними радіонуклідами, які визначають забруднення зони
відчуження, є цезій-137, стронцій-90 та альфа-випромінювальні
трансуранові елементи, сумарні запаси яких у цій зоні становлять
більш як 760x10(в ступ. 15) бекерелів активності.

Цезій-137 на даний час обумовлює понад 90 відсотків (суми
всіх радіонуклідів аварійного походження) зовнішнього опромінення
персоналу, який працює в зоні відчуження, а також населення, яке
проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення
(зовнішнього та внутрішнього опромінення).

Основна кількість радіоактивних речовин зосереджена на
об'єкті "Укриття", тобто близько 200 тонн опроміненого і свіжого
ядерного палива, змішаного з іншими матеріалами в різноманітних
формах. Загальна активність довгоіснуючих радіонуклідів становить
близько 740x10(в ступ. 15) бекерелів. Об'єкт "Укриття" виконує
свої захисні функції протягом дев'ятнадцяти років, проте його
стабільність у подальшому не може бути гарантована. Існує гостра
необхідність у перетворенні цього об'єкта на екологічно безпечну
систему.

Активність радіоактивних відходів (далі - РАВ), зосереджених
у пунктах їх захоронення та пунктах тимчасової локалізації,
становить понад 8x10(в ступ. 15) бекерелів. Ці пункти створено в
1986-1987 роках у процесі дезактивації територій, що зазнали
радіоактивного забруднення.

Площа території із щільністю забруднення цезієм-137 понад
555 кілобекерелів на 1 квадратний метр (або 15 кюрі на
1 квадратний кілометр), радіоактивним стронцієм понад
111 кілобекерелів на 1 квадратний метр (або 3 кюрі на 1 квадратний
кілометр) та плутонієм понад 3,7 кілобекерелів на 1 квадратний
метр (або 0,1 кюрі на 1 квадратний кілометр) дорівнює приблизно
1800 квадратних кілометрів. Обсяг щорічного винесення за межі зони
відчуження цих радіонуклідів становить приблизно
(0,5-3)x10(в ступ. 3) відсотків запасів у природних екосистемах і
(1-7)x10(в ступ. 7) відсотків запасів природно-техногенного
комплексу (включаючи об'єкт "Укриття").

Територія зони відчуження є великим та постійним джерелом
надходження радіонуклідів у суміжні із зоною регіони і водночас,
як показали результати досліджень, - ефективним захисним бар'єром
від поширення радіонуклідів на території України і Білорусі.

Від надійності бар'єрних властивостей цієї зони залежить
ступінь її небезпеки для населених територій.

2. Дози опромінення та протирадіаційний захист населення

За винятком перших трьох років після аварії на Чорнобильській
АЕС, протягом тривалого часу основним дозоутворювальним
радіонуклідом є і в найближчі роки залишатиметься цезій-137, який
формує понад 90 відсотків дози додаткового опромінення населення,
яке проживає на забруднених територіях.

У 1998-2000 роках лише в 15 населених пунктах річні дози
опромінення через радіоактивне забруднення внаслідок
Чорнобильської катастрофи перевищували 5 мілізіверт (рівень
віднесення території до зони безумовного (обов'язкового)
відселення). У 440 населених пунктах ці дози перевищували
1 мілізіверт (рівень віднесення території до зони гарантованого
добровільного відселення). У зв'язку із споживанням забруднених
продуктів для більшості населення, яке проживає на територіях
Українського Полісся, що зазнали радіоактивного забруднення, до
90 відсотків дози додаткового опромінення зумовлено внутрішнім
опроміненням.

Головна складова дози внутрішнього опромінення зумовлена
цезієм-137. Стронцій-90 має істотне радіологічне