Протягом 2003-2004 років захворюваність на рак щитовидної
залози у дітей залишається на рівні показників попередніх шести
років, що свідчить про стабілізацію показників такої
захворюваності, але зниження ще не очікується.

Після 2001 року зареєстровано прогнозоване експертами
зростання захворюваності на рак щитовидної залози у ліквідаторів
наслідків аварії, а також у евакуйованих та у дорослого населення
радіоактивно забруднених територій. Прогнозується збільшення числа
хворих на рак щитовидної залози у дорослого населення в наступні
роки.

Також через 15 років після аварії визначено тенденцію до
зростання числа випадків лейкемії в учасників наслідків аварії.

Спостерігається сталість показників захворюваності дитячого
контингенту - в межах 1382,6-1383,5 на 10 тисяч осіб.

Рівень захворюваності та поширеність захворювань серед дітей,
потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають на
території зони посиленого радіоекологічного контролю, перевищують
ці показники серед інших дітей. Рівень захворюваності дітей, які
потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, підвищився на
27,0 відсотка і становив 1383,5 на 10 тис. дітей у 2004 році проти
1089,3 у 1993 році. Одночасно зросла і поширеність хвороб на
59,0 відсотка - з 1494 у 1993 році до 2375,4 у 2004 році.

Не змінюються, але залишаються на високих рівнях показники
захворюваності органів травлення, нервової системи, шкіри та
підшкірної клітковини, народжуваності з вадами розвитку. Дещо
знизилися показники по хворобах органів дихання, але значно
підвищилися за післяаварійний період показники захворюваності
кістково-м'язової системи та сполучної тканини.

Темпи інвалідизації внаслідок Чорнобильської катастрофи
останні чотири роки мають тенденцію до зниження, однак абсолютне
число інвалідів зростає. Серед причин інвалідності - хвороби
системи кровообігу, злоякісні новоутворення, хвороби нервової
системи.

Показник первинно визнаних інвалідами у 2004 році становив
26,14 на 10 тис. постраждалих (у 2003 році - 30,2).

Серед дітей у 2004 році вперше інвалідність встановлено
252 дітям. Основні причини інвалідизації у дітей - аномалії
розвитку (160), новоутворення (47), хвороби органів дихання (10).

Смертність ліквідаторів аварії з 1995 року стала перевищувати
смертність осіб працездатного віку серед населення загалом, а з
1998 року - смертність працездатних осіб чоловічої статі серед
всього населення. За період 1999-2004 років зареєстроване
вірогідне перевищення загальної смертності ліквідаторів аварії,
смертності від злоякісних новоутворень та захворювань системи
кровообігу над смертністю серед населення загалом. За прогнозними
розрахунками, до 2010 року очікується зростання смертності серед
ліквідаторів аварії.

Показники смертності постраждалого дорослого населення майже
не змінилися і становлять 19,33 на 1 тисячу постраждалих (у
2003 році - 19,42).

Основними причинами смерті постраждалих дорослих та підлітків
є хвороби системи кровообігу, новоутворення, хвороби органів
дихання й травлення. Порівняно з попередніми роками особливістю
причин смерті у 2004 році стало подальше зростання смертності від
хвороб системи кровообігу (у 2000-2004 роках 116,5-131,3 на
10 тисяч постраждалих при смертності всього населення 68,0-71,0),
а їх частка у структурі причин смерті вже досягла 67,9 відсотка.
Тобто смертність від хвороб системи кровообігу постраждалих майже
вдвоє перевищує смертність від цієї хвороби населення країни
загалом.

На 46,8 відсотка зросла смертність від хвороб органів
травлення, отже й їх питома вага.

Рівень смертності від злоякісних новоутворень за цей період
практично не змінився.

Зменшилися рівні і питома вага смертності від хвороб органів
дихання та ендокринної системи.

Смертність дитячого населення також залишається практично на
одному рівні - 0,62-0,68 на 1 тисячу відповідного контингенту; на
першому місці - травми та отруєння.

5. Ефективність робіт з радіаційного захисту населення

Результати оцінки протирадіаційних заходів дають підстави
стверджувати, що найефективнішими виявилися:

заміна продуктів харчування з високими рівнями радіоактивного
забруднення на чисті;

вапнування ґрунтів (додатковим позитивним ефектом є те, що
одночасно із зниженням рівня накопичення радіоактивного цезію-137
зменшується рівень накопичення важких металів - свинцю і кадмію);

внесення підвищених доз мінеральних добрив;

залуження та перезалуження луків, пасовищ;

глибоке переорювання ґрунтів там, де це дозволяла потужність
гумусового горизонту.

Меншою від очікуваної була ефективність захисту населення
шляхом переселення постраждалих у чисті місцевості через
несвоєчасність його проведення. Заплановане ще на 1991-1992 роки,
воно ще не завершене в повному обсязі. Незадовільно здійснюване
переселення спричинило формування соціально-психологічної напруги
у населення, яке переселяється.

Результати дозиметричної паспортизації, проведеної у
2001-2004 роках, показали, що внаслідок здійснення
протирадіаційних заходів та природного відновлювального процесу у
1551 населених пунктах сумарна середньорічна ефективна доза
опромінення людей не перевищує критерію віднесення до зони
посиленого радіоекологічного контролю - 0,5 мілізіверт за рік. У
цих населених пунктах проживає 1,6 млн осіб, з них 390 тисяч -
діти.

6. Ефективність заходів із збереження здоров'я осіб, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

Зміни у стані здоров'я спричинені як дією радіації (внаслідок
опромінення щитовидної залози, зовнішнього опромінення учасників
ліквідації, багаторічної дії малих доз радіації на населення, яке
проживає на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення),
так і впливом несприятливих факторів нерадіаційного походження
(погіршення умов життя та харчування, тривале
емоційно-психологічне напруження).

Підвищення рівня захворюваності серед населення також
пов'язане з перехідним періодом