Розміщення тварин у Карпатах складне і мозаїчне. Більшість карпатських звірів - ведмідь бурий, олень, козуля, свиня дика, рись, білка карпатська, кіт лісовий, горностай, куниця лісова, соні та ін., багато видів амфібій, птахів і риб - мають широкий діапазон поширення. Вони заселяють територію від передгірних рівнин висотою в 200 м до зони субальпійських чагарників висотою 1600 і навіть 1850 м. Обмежене вертикальне поширення мають землерийки, білозубки, більшість рукокрилих, тхір степовий, видра, норка, ховрахи, хом'як, ондатра. Високо в гори вони не піднімаються. Типових високогірних видів лише два - бурозубка альпійська і полівка снігова, що мешкають на висотах 1650-2000 м. Нижче наведені фотографії представників фауни

Кабан дикий Вовк

Кіт лісовий Білка

Косуля звичайна з дитиною Лисиця звичайна

Рябчик Тетерев (самець і самка)

Норка Видра

Все це не може не радувати око! Але скоро цього може не стати.

У чому ж полягає причина? А причина полягає в екологічних проблемах, котрі людина ж сама і створила. Бездумне вирубування лісів, забруднені отрутохімікатами гірські води та ґрунти. Завдяки цьому, Карпати перебувають зараз в набагато гіршому стані, ніж колись. Газета «Дзеркало тижня» 28 жовтня 2000 р. опублікувала велику і, я б сказав, тривожну статтю академіка Національної академії наук України К. Ситника «Знищення лісів і екологічні катастрофи», у якій аналізується небезпечна екологічна ситуація в Карпатах. Ця проблемна стаття широко обговорювалася в різних установах, причетних до експлуатації гірських лісів і веденню лісового господарства, змусивши серйозно задуматися над екологічною долею Карпат, де проживає більш 5 млн. чоловік, життя яких традиційно зв'язана з гірськими лісами. Не встигли закарпатці залікувати рані після найбільшого в XX столітті паводка восени 1998 року, матеріальний збиток від якого складав понад 500 млн. грн. і жертвами якого стали 17 чоловік, як у березні нинішнього року екологічна катастрофа повторилася. Протягом декількох днів випала місячна норма опадів, у високогір'ї почалося інтенсивне сніготанення. Рівень води в Тисі, Боржаві, Тереблі піднявся до критичних оцінок. У районі Чопа рівень води досяг 13 м. Як і в 1998 р., паводок на Тисі охопив і прикордонну зону Угорщини і Румунії. Матеріальний збиток досягає десятків мільйонів гривень. А як підрахувати моральний збиток і шкоду, нанесену навколишньому середовищу?

Прогноз щодо повторення паводків у Карпатах невтішний. При невисокій лісистості (53,5%), великій кількості опадів (до 1600 мм), тенденції потеплення клімату внаслідок парникового ефекту і прогнозованого збільшення рівня води в ріках Західної Європи існує постійна небезпека паводкових процесів, насамперед у Закарпатті, розташованому на більш теплому південно-західному макросхилі Карпат.

Випадки катастрофічних паводків, зсувів і ерозії ґрунтів, селевих потоків, карстових явищ, що стали частішими в останні десятиліття, викликають занепокоєння не тільки вчених, але і широких кіл громадськості України. У пресі з'явилися десятки дискусійних, часто емоційних, навіть з політичним зафарбовуванням статей про причини катастрофічних явищ. На жаль, у таких публікаціях мало фактичних даних про гідрокліматичну специфіку Карпат, екологічної функції гірських лісів і їхньої схильності антропогенному впливові. Ще менше конкретних пропозицій щодо того, що, де і як потрібно зробити, щоб оптимізувати порушену екологічну ситуацію і запобігти катастрофічні процеси. Тому зупинимося на цих питаннях.

Українські Карпати розташовані в зоні вологого клімату. У Чопі випадає 700 мм опадів у рік, а в гірській зоні Закарпаття на метеостанції Руська-Мокра - 1600 мм. Періодично під час циклонів і мікроциклонів за кілька днів у горах може випасти місячна норма опадів, а те і більше, через що часто виникає небезпечна паводкова ситуація. Саме така ситуація спостерігалася 4-8 листопаду 1998 року і повторилася 3-5 березня 2001 р.

У природі шляхом еволюції утворилася визначена екологічна рівновага. Значна кількість опадів сприяє формуванню високопродуктивних лісів, що у свою чергу підтримують екологічний баланс у басейнах рік. Порушення цього балансу таїть у собі непередбачені наслідки.

У Карпатах сама густа в Україні гідромережа, у середньому складова 0,5-0,7 км на один квадратний кілометр. У Закарпаття вона ще щільніше - 1,7 км на квадратний кілометр. У цьому регіоні нараховується 9426 річок і потоків загальною довжиною
19 793 км. Річний обсяг їхнього стоку перевищує 12 млрд. м3. В умовах такої гідрометеорологічної ситуації і розсіченого рельєфу зрілі лісові масиви виконують важливу водо- і ґрунтозахисну функцію, що неможливо замінити ніякими гідротехнічними спорудженнями.

Лісник-еколог О.Чубатий встановив на дослідницькій ділянці у Сваляві, де випадає 965 мм опадів у рік, що зрілі букові ліси здатні затримувати на своїх могутніх кронах 25,1% кількості опадів, а під їхні крони і далі в ґрунт проникає 74,9%. Ще більш виразна в цьому змісті роль вічнозелених хвойних лісів. Зрілі ялинники на дослідницькій ділянці в с. Хрипилів у Прикарпатті, де випадає 1094 мм опадів у рік, затримують 36,9%, а під їхні крони проникає 63,1% опадів. При збільшенні індексу лісистості на 1% у Карпатах середній річний стік у басейнах рік може збільшитися на 9-11 мм. Проте варто пам'ятати, що лісу мають потенційну рису регулювання стоку. За даними лісників, для зрілих насаджень така риса існує при добовій кількості опадів 100-175 мм.

Ученими встановлено, що Українські Карпати щорічно випаровують близько 20 кубічних кілометрів вологи, що західні повітряні потоки переносять у рівнинні райони Львівських, Чернівецьких, Вінницької областей, що позитивно впливає на їхнє сільське господарство. Карпати розташовані на Європейському вододілі між басейнами Балтійського (р. Сан) і Чорного (ріки Дністер,