Прецедент уже є. Назва його – заповідник Корналовичі. Створений у 1959-му, він займав територію 314 га і славився унікальною породою дуба, свідка часів Хмельницького. Одного дня спритний бізнесмен-чиновник вирішив на дереві заробити. На відміну від патріотичних вчених-екологів Львівщини, київські вчені (куплені або залякані) науково обґрунтували варварство. Із заповідника було знято заповідний статус і вже більше року в Корналовичах активно рубають 300-літні дуби.

Мовою цифр Вирубки карпатських лісів за останні 3 роки стали причиною трагічних екологічно небезпечних паводків з людськими жертвами, мільярдними збитками катастрофічно руйнівної сили зруйнування дамб, будинків, мостів, як на Закарпатті так в Словаччині і в Угорщині. Незважаючи на екологічну катастрофу 1998 року, Карпати продовжують вирубувати. Тільки на Закарпатті з того часу по 2000 роки суцільно вирубано 72 тис. га лісу, або 11 % всієї вкритої лісом площі. Найбільше вражає те, що на площі 23 тис. га ліси зникли взагалі.

Науковці б’ють на сполох. Світова наука довела, що Карпатські ліси були впродовж тисяч років продуцентом кисню, чистого повітря, збільшення вологості повітря для створення запасів прісної води, не лише для Закарпаття, але і для всього Тисо-Дунайського басейну Угорщини і Східної та середньої Словаччини. Наші науковці, такі як професор доктор біологічних наук Василь Комендар та доктор біологічних наук Федір Гамор, директор Карпатського біосферного заповідника, та ряд інших неодноразово також зверталися із науковими публікаціями, щодо проблем суцільних рубок лісу та з проханням відповідного закону і про Мораторій на заборону нищівних рубок на гірських схилах Закарпатського регіону. Однак з боку держави до цього часу конкретно не зроблено нічого. Тоді було вирішено провести форум на території Уманського національного природного парку, що є частиною Міжнародного біосферного резервату “Західні Карпати”. Понад 40 учасників, серед яких науковці, представники природоохоронних і громадських екологічних організацій, органів місцевого самоврядування, управлінь екології, журналісти (“Дзеркало тижня”, “НТА”, “Інтер”, “За вільну Україну”) із чотирьох областей України (Закарпатської, Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької) після довгих дискусій та обговорень проблем Карпатського регіону реалій знайшли спільні погляди на їх розв'язання. Об'єднавшись у спільній меті - стабілізувати ситуацію в Карпатському регіоні – учасники створили нову організацію – Карпатський Екологічний Форум. , інформація про який є на сайті “Заповідні території Українських Карпат” (www.carpathians.org.ua). Переконати владу, що розвивати туризм значно прибутковіше і перспективніше, аніж вирубувати ліс – ось надмета створеної організації. Адже хто відвідуватиме лисі Карпати ?

Завжди лишається надія...Екологічні проблеми Карпат, зумовлені інертністю населення. Неосвіченість чиновників. Інформаційна блокада екологічних проблем. Це все – причини головного болю учасників Карпатського Екологічного Форуму “Майбутнє Карпат в наших руках”.

Нижче я привожу цитату з ІНТЕРВ'Ю З ГОЛОВОЮ ДЕРЖАВНОГО КОМІТЕТУ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА МИКОЛОЮ КОЛІСНИЧЕНКО

„- Наскільки масовими протягом останнього десятиліття були вирубки лісу на Україні?

- Ліс, так само як і пшениця, вимагає «збору врожаю». Дерево живе певну кількість років. Наприклад, для сосни це 80-90 років, дуба 300 років, берези, осики - 50-60 років. У лісовому господарстві існує такий термін як «розрахункова лісосіка». Відповідно до Лісового кодексу - це науково обґрунтована щорічна норма заготівлі деревини при проведенні рубань головного користування. Після війни, особливо в Карпатському регіоні, коли треба було відновлювати народне господарство, не дивилися на розрахункову лісосіку, рубали стільки, скільки було необхідно країні. Хоча в той період було зроблено і багато корисного, наприклад, Сталінський план перетворення природи в 1949 році дав прекрасні результати для розвитку лісового господарства і захисного лісорозведення. Лісовими насадженнями були закріплені практично всі піщані арени Нижнього Дніпра. На великих площах створені полезахисні лісосмуги і протиерозійні насадження на ярах. Що стосується надмірної вирубки лісу, то в останні 10 років, ми щорічно створюємо ліси на площі 35-40 тис. га , це на 10-20% перевищує площу щорічних суцільних вирубок, Таким чином, покрита лісовою рослинністю територія України і запас деревини постійно ростуть.

Золоте правило лісників України: створювати нових насаджень більше, ніж зрубано. Більш того, у 2002 році Кабінет Міністрів України затвердив Державну програму «Лісу України», що визначає розвиток лісового господарства країни до 2015 року. Ця програма стосується всіх основних лісокористувачів України. У результаті її реалізації до 2015 року лісистість території нашої країни повинна збільшитися з 15,6% до 16,1%. Лісистість - це відношення покритої лісом площі до всієї площі України. Учені стверджують, що оптимальна лісистість країни в перспективі повинна досягти 19-20%. Але для цього потрібні десятиліття, оскільки необхідно посадити і виростити близько 2 млн. га. лісу. Знову ж, є проблеми із самою природою, у тім плані, що не завжди дерева приживаються там, де ми їх посадили, адже зараз йде помітне потеплення клімату.

- Було багато заяв ряду політиків про продаж за рубіж лісоматеріалу, практично, за безцінь...

- Якби ви не сказали «за безцінь», то я сказав би «так». У кожній країні вважається, що економіка добре працює тоді, коли вона більше продає, ніж купує. Наприклад, Японія купує ліс і відразу продає його в інші країни, Канада - величезна лісова держава - купує, Америка - і продає і купує. Нашій країні вигідно експортувати. За минулий рік ми продали за рубіж не більш 20% від усієї зробленої лісової продукції, це не багато. У нинішніх умовах економічно вигідний