Еколого-геоморфологічні та гідроекологічні проблеми річкових систем Закарпаття

Проаналізовано головні еколого-геоморфологічні та гідроекологічні проблеми річкових систем Закарпатської області. Зокрема, схарактеризовано гідроекологічний стан головних річкових систем Закарпаття та його зміни за десятилітній період, а також кризову екологічну ситуацію, яка склалася під час катастрофічних паводків у листопаді 1998 та березні 2001 рр.

Ключові слова: еколого-геоморфологічний аналіз, еколого-геоморфологічне навантаження, гідроекологічна проблема.

Територія Закарпатської області належить до регіонів зі значним порушенням природної рівноваги у геосистемах, про що свідчать події, які відбулися на її території. Зокрема, катастрофічні паводки у листопаді 1998 та березні 2001 рр., активізація сучасних геоморфологічних процесів, виникнення локальних екологічних кризових ситуацій під впливом зростання антропогенного навантаження на територію тощо. Незважаючи на численні геоекологічні дослідження території Закарпатської області, цікаві результати та розроблені рекомендації [1, 2, 5, 8, 9, 11 та ін.], головна умова екорозвитку і функціонування регіону – забезпечення пріоритетності природоохоронних заходів, їхньої відповідності наслідкам впливу людини і суспільства на природне довкілля, не виконується, тому постійно виникають загрози економічним і соціальним пріоритетам [13]. Доки цю умову не виконають, дослідження екологічного стану та розробка шляхів його поліпшення будуть актуальними.

Головна мета наших досліджень – аналіз сучасних еколого-геоморфологічних та гідроекологічних проблем річкових систем території Закарпатської області, визначення тенденцій їхніх змін протягом 1992–2002 рр. та обґрунтування шляхів поліпшення стану довкілля регіону.

Еколого-геоморфологічними та гідроекологічними проблемами басейнових систем називаємо таке поєднання умов, чинників і процесів у системах, яке зумовлює погіршення їхнього екологічного стану, негативно впливає на стан та якість водних ресурсів, зменшує стійкість флювіального рельєфу, створює загрозу активізації схилових процесів і ризик функціонування господарських об’єктів та комунікацій, погіршує умови проживання населення.

Річкові системи Закарпатської області є оптимальним об’єктом еколого-геоморфологічних та гідроекологічних досліджень. Цей висновок випливає з таких передумов: по-перше, басейни головних річок (за винятком басейну р. Уж) охоплюють територію Закарпатської області, що створює сприятлив і передумови для аналізу їх із

________________________

© Габчак Н., 2004

ЕКОЛОГО-ГЕОМОРФОЛОГІЧНІ ТА ГІДРОЕКОЛОГІЧНІ … | 41

системних позицій та спрощує опрацювання антропогенного впливу; по-друге, ідеальним є поєднання фізико-географічних умов із розміром та видами нтропогенного навантаження у межах різнорангових басейнових системах. Наприклад, басейни головних річкових систем охоплюють гірську, передгірську та рівнинну частини Закарпаття. Зрозуміло, що розмір і вид антропогенного навантаження на ці частини басейнів будуть суттєво відмінними; по-третє, транскордонне положення річки Тиси та її головних допливів зумовлює міжнародне зацікавлення у проведенні таких досліджень. Яскравим прикладом є події в Румунії 2000 р., зокрема, надходження важких металів у р. Тиса під час аварійного скидання ціанідів та важких металів на заводі Байя-Борша.

Проблемам дослідження та оцінки еколого-геоморфологічного і гідроекологічного станів річкових систем території Закарпатської області присвячено низку праць [1, 6–8, 10–12, 14]. У них проаналізовано екологічний стан річкових систем на певний часовий період, визначено головні причини його формування та шляхи поліпшення ситуації. Надзвичайно цікаві публікації та дисертаційна робота І.М. Логви, де обчислено комплексний екологічний індекс для паводкових вод р. Тиси в березні 2001 р., що зроблено для цієї території вперше.

Виконаний нами аналіз, що ґрунтується на результатах власних польових досліджень (1999–2003), матеріалах Закарпатського облводгоспу, Закарпатського виробничого управління з меліорації і водного господарства, Державного комітету з гідрометеорології, обласної санепідемстанції, опрацюванні літератури тощо, засвідчив наявність таких двох головних еколого-геоморфологічних та гідроекологічних проблем: забруднення головних річок Закарпаття та поширення й активізація сучасних екзогенних процесів у їхніх басейнах під впливом господарської діяльності людини. Коротко проаналізуємо першу проблему.

Для оцінки розміру антропогенного навантаження на річкові басейни враховано такі його види: житлове, аграрне, транспортне, промислове, меліоративне, рекреаційне, радіаційне та ін. Окремим показником оцінено стан лісового покриву Закарпаття і його приуроченість до окремих форм та елементів рельєфу [4].

Як засвідчили дослідження, максимальне екологічне навантаження для рівнинної та передгірської територій створює сільське господарство. Це зумовлено високою часткою ріллі в структурі земельного фонду, використанням заплав під сільськогоспо-дарські угіддя, а також вирощуванням просапних культур з поздовжнім розміщенням посівів. Станом на перше січня 2001 р. у структурі земельного фонду Виноградівського, Мукачівського, Ужгородського, Тячівського та Хустського районів площа сільсько-господарських угідь становила, відповідно, 1482, 2211, 3284, 358 та 277 га. З них на ріллю припадало 94,5–97,6 %. Наприклад, у Виноградівському районі рілля становила 1400 га, у Мукачівському – 2109 га, в Ужгородському – 3204 га. Негативний вплив на стан довкілля полягає в надмірному внесенні в ґрунт мінеральних добрив та пестицидів. У 1997 р. в районі використано 31,4 т пестицидів. Оброблено 22,8 тис. га сільсько-господарських культур, із них гербіцидами 10,1 тис. га, інсектицидами – 6,8, фугіцидами – 5,9 тис. га. Пестицидне навантаження на 1 га становить у садах та виноградниках 10,4 кг/га, на ріллі 1,5 кг/га.

Для гірської території екологічне напруження створює як сільське господарство, так і нераціональне використання лісових ресурсів. За останні два століття відсоток лісистості знизився до критичного. Тепер у гірській зоні лісистість становить 53%, а в рівнинній і передгірській – лише 25,2%. Відомо, що оптимальна лісистість Карпат повинна становити 60–65% [13]. Хоча законодавством заборонено рубати ліс у

42 | Н. Габчак

прирусловій частині річок, потоків і на схилах, що безпосередньо прилягають до русла, однак цю вимогу повсюдно не виконують. Надмірні вирубування лісів значно зумовили розвиток небезпечних екзогенних процесів у межах басейнових систем Закарпаття, негативно вплинули на