ЗАКАРПАТТЯ В КОНТЕКСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

На Закарпатті, за рахунок поєднання вдалого географічного положення,

особливих кліматичних факторів та топографічних умов, сформувалися унікальні

природні умови не тільки для України, але і для Європи в цілому. Висока лісистість

території, наявність унікальних джерел мінеральних та термальних вод, значне

біорізноманіття, відсутність екологічно небезпечних виробництв, а відтак, і умовно

сприятливий екологічний стан території, є вигідними стартовими умовами для розвитку

нашого краю. З огляду на це саме туристично-рекреаційне майбутнє пророкують нашому

краю. Біоту Закарпаття складають унікальні представники флори і фауни, ряд яких

занесено в Червону Книгу України та до Європейської Червоної Книги, причому понад

12% (12,7%) території області віднесено до природно-заповідного фонду України.

Сьогодні Закарпаття відноситься до найбільш чистих регіонів України, хоча окремі

проблеми екологічного характеру нас не оминули.

Екологічний менеджмент на території області здійснюють представництва

Міністерства охорони навколишнього середовища України, Державного Комітету України

по водному господарству, Державного Комітету України по лісовому господарству та

інші структури виконавчої влади. При цьому завдяки ряду обставин, в тому числі роботі

зазначених установ, екологічний стан об’єктів навколишнього природного середовища

області є чи не найбільш сприятливим на теренах України. Проте в сфері екологічного

менеджменту області справи не такі й райдужні, адже виконавчі комітети органів

місцевого самоврядування практично не виконують вимоги природоохоронного

законодавства України. Це, перш за все, стосується водоохоронних зон, де без проведення

екологічної експертизи організовується господарська діяльність, невпорядкованості місць

складування твердих побутових відходів, непоодинокі випадки самовільних рубок, в тому

числі на території водоохоронних зон, тощо. Нажаль, роль громадських організацій

екологічного спрямування на Закарпатті є невідчутною. В даній статті нами, як

незалежними експертами, буде оцінено основні джерела порушення екологічної безпеки

на Закарпатті та показано шляхи можливого їх убезпечення.

У відповідності із звітом Державного управління екології та природних ресурсів

в Закарпатській області “Про стан навколишнього природного середовища в

Закарпатській області за 2005 рік” та згідно “Екологічного паспорту Закарпатської

області”, стан об’єктів навколишнього природного середовища на Закарпатті є

задовільним. При цьому спостерігаються позитивні тенденції щодо розширення площі

природно-заповідного фонду області, покращення екологічного стану річок Закарпаття

через відсутність промислових джерел забруднення, зменшення кількості викидів в

атмосферу, тощо. В той же час в зазначених документах привернута увага до потенційних

джерел порушення екологічної безпеки, хоча реальні шляхи можливого їх убезпечення не

пропонується. Зокрема це проблеми захищеності водоносних горизонтів, ерозії ґрунтів,

зростання сейсмічної активності в області, зберігання хімічних засобів захисту рослин,

тощо.

Отже, незважаючи на задовільний екологічний стан території Закарпаття згідно

висновків державних органів влади в сфері охорони навколишнього середовища існують і

проблеми забезпечення екологічної безпеки території області на які і хотілося б звернути

увагу в даній статті.

Науковці Ужгородського національного університету (фахівці хімічного,

біологічного, медичного, фізичного, географічного та інших факультетів) проводять

систематичні дослідження в сфері охорони природи та довкілля людини, в тому числі в

рамках міжнародних проектів природоохоронного напрямку. Тільки протягом останніх

двох років проведено комплексні наукові роботи по оцінці екологічного стану малих річок

Закарпаття, стану ґрунтів промислових і рекреаційних зон області, впливу сміттєзвалищ

на екологічний стан об’єктів навколишнього природного середовища, стану лісів та

природно-заповідних територій області, проведено обґрунтування створення нових

об’єктів природно-заповідного фонду (зокрема, регіонального ландшафтного парку

“Притисянський”), визначення антропогенного навантаження на флору і фауну в межах

природних та антропогенних територій, тощо. Активну участь у цих дослідженнях

приймали науковці кафедри екології та охорони навколишнього середовища разом з

науковцями інших наукових осередків університету. Одержані результати дозволяють

зробити ряд узагальнень і висновків.

По-перше, екологічний стан річок Закарпаття, перш за все малих річок, є

задовільним, що відповідає висновкам Державного управління екології та природних

ресурсів в Закарпатській області. Науковці УжНУ провели комплексні дослідження ряду

річок області, що дало змогу підтвердити висновки державних установ в цій сфері. При

цьому слід зазначити, що проблема водоохоронних зон залишається достатньо гострою.

Це і неорганізована рекреація, і стихійні забудови в цих зонах, і навіть стихійні

сміттєзвалища поблизу річок. Причинами цього є як відсутність єдиного власника на цих

територіях (згідно коментарів управління екології та природних ресурсів), так і

відсутність належної відповідальності виконавчих комітетів органів місцевого

самоврядування, на які покладено дотримання природоохоронного законодавства.

Наприклад, відповідальність сільських голів за порушення цих нормативних актів

обмежується адміністративними санкціями, що не забезпечує належного покарання.

Збитки від таких дій можуть оцінюватися десятками і сотнями тисяч гривень. В цьому

аспекті шляхом вирішення зазначених проблем повинно стати вдосконалення

природоохоронного законодавства України, що змусить переглянути ставлення

посадовців до питань охорони навколишнього природного середовища.

По-друге, основними джерелами скиду забруднених стічних вод у поверхневі

водні джерела області згідно із звітом управління екології та природних ресурсів є

каналізаційні очисні споруди комунальних підприємств “Водоканал” м. Ужгорода (понад

70% скиду) та м. Мукачева (понад 20% скиду недоочищених стічних вод). Причинами

цього є надмірне навантаження на каналізаційні очисні споруди, що значно перевищує їх

продуктивність. Так, продуктивність каналізаційних очисних споруд КП “Водоканал” м.

Ужгорода складає 50 тис. м3/добу, тоді як добове навантаження перевищує 80 тис. м3.

Тому значна кількість комунально-побутових стічних вод скидається без належної

очистки, що є причиною забруднення річки Уж, яка перетинаючи кордон протікає через

Словаччину, Угорщину, тощо. У 2008-2009 роках планується реконструкція

каналізаційних очисних споруд КП “Водоканал” м. Ужгорода, яка направлена як на

збільшення продуктивності споруд (до 100 тис. м3/добу), так і на заміну технології

очистки стічних вод. З цією метою на кафедрі екології та охорони навколишнього

середовища (хімічний факультету, УжНУ) виконується держбюджетна тематика

направлена на розробку нової технології очистки промислових та комунально-побутових

стічних вод (ДБ-621П “Розробка та застосування нових комплексних екологічно

безпечних технологій очистки побутових і промислових стічних вод”, номер державної

реєстрації 0105U009070”, наукові керівники професор Чундак С.Ю. та доцент Сухарев

С.М.). Очікується, що розроблена нова технологія очистки комунально-побутових стічних

вод буде впроваджена на каналізаційних очисних спорудах КП “Водоканал” м. Ужгорода

без кардинальної