Регіональні проблеми

Регіональні екологічні проблеми Закарпатської області зумовлюються ці-лим рядом чинників. Зокрема, це - прикордонне положення області, найбільша в Україні густота водних об’єктів, велика кількість мінеральних джерел, малоземелля, велика щільність населення, чудові природні умови для розвитку санаторно-курортної та туристично-рекреаційної галузей, насиченість території транспо-ртними комунікаціями, в тому числі трубопровідними, рельєфом місцевості. Разом з тим на території області відсутні об’єкти ядерної енергетики, великі гірничо-металургійні комплекси, вугільні розрізи.
Найбільш гострою проблемою для Закарпатської області є захист населених пунктів, виробничих об’єктів та сільськогосподарських угідь від затоплення паводковими та повеневими водами р. Тиса та її приток.
Паводки та повені на річках Закарпаття відбуваються від 3 до 8 разів на рік, а паводки в листопаді 1998 року та березні 2001 року мали екстремальний характер. Останнім часом частота високих паводків невпинно зростає внаслідок збільшення водності, посилення антропогенного навантаження на водні екосистеми, порушення водоохоронного режиму в процесі господарювання, зміни інженерної інфраструктури та забудови території Закарпатської області. Аналіз впливу палео-географічних процесів свідчить, в майбутньому на Закарпатті можна очікувати посилення руйнівної дії паводків. Таким чином постає проблема протипаводково-го захисту.
В гірській частині Закарпатської області після катастрофічних паводків 1998 та 2001 років різко активізувались небезпечні екзогенні процеси (зсуви, сходження селевих потоків, річкова бічна ерозія). Дані процеси продовжуються і охоплюють все більші території.
Найбільш активно зсуви проявляються в Тячівському, Хустському, Рахівському та Міжгірському районах. Особливу небезпеку становлять зсуви в зоні Тереблянського водосховища, при сходженні яких може бути пошкоджена гребля, що загрожує знесенням більше тисячі житлових будинків, які знаходяться в селах нижче по течії. Сходження зсувів на трасах трубопроводів загрожує руйнуванням останніх і, як наслідок, попаданням в навколишнє природне середовище значної кількості органічних забруднювачів.
Значну шкоду завдає ерозія в долинах гірських річок. Фактично долини знаходяться на початку нового геоморфологічного циклу, пов’язаного з перебудовою рельєфу. В результаті досить швидко змінюються надзаплавні тераси. В межах цих терас, як правило розташовані центральні частини населених пунктів, основні транспортні комунікації та орні землі. Крім цього, з терасами пов’язані алювіальні горизонти, за рахунок яких, в основному забезпечується водопостачання населення. Бічна ерозія та пов’язані з нею зміни надзаплавних терас загро-жує погіршенням якості питної води та зменшенням величини її експлуатаційних запасів на розвіданих водозабірних ділянках.
В період інтенсивних дощів значну шкоду наносять селі. Селенебезпечними є практично всі притоки основних річок Закарпаття в приводороздільній частині Карпат.
Активізації зсувних процесів, селей та бічної ерозії сприяє цикл підвищеної водності.

Ситуація з очисткою стічних вод на території області продовжує залишатися складною. На території області нараховується 95 споруд очистки зворотних вод різних методів очистки (74 споруди повної біологічної очистки, 14 споруд механічної очистки, 7 споруд фізико-хімічної очистки). Як правило, власниками споруд біологічної очистки є підприємства житлово-комунального господарства (20 очисних споруд), підприємства туристичного та санаторно-курортного комплексів (32 очисні споруди), селищні ради (2 очисні споруди) та промислові під-приємства (20 очисних споруд). До очисних споруд біологічної очистки значної частини промислових підприємств підключені і житлові будинки, які раніше були у власності цих підприємств. Спорудами механічної та фізико-хімічної очистки в більшості обладнані підприємства харчової промисловості (переробка овочів та фруктів), підприємства, де розміщені гальвановиробництва та великі підприємства по транспортуванню та зберіганню нафтопродуктів. В 2002 році при сумарній проектній потужності очисних споруд перед скиданням у водні об’єкти 46,69 млн. м3 в рік на них для очищення поступило 29,79 млн.м3. При цьому скид забруднених стічних вод в поверхневі водойми склав 15,22 млн. м3. Це свідчить, що більшість очисних споруд на території області на даний час не відповідають паспортним даним, закладеним при будівництві і потребують ремонту. Попадання забру-днених стічних вод в водні об’єкти загрожує погіршенням якості поверхневих вод. що, зважаючи на їх міждержавне значення, може викликати застосування штрафних санкцій з боку держав-сусідів, створює загрозу забруднення підземних водоносних горизонтів, в тому числі і тих, які містять мінеральні води. Для проведення ремонтних робіт на хоча б найголовніших КОС в області щороку відсутні необхідні кошти.
Цілий ряд проблем існує і в питаннях розміщення та утилізації відходів. В умовах малоземелля виділення земельної ділянки під сміттєзвалище, особливо у гірській місцевості є проблематичним. Незважаючи на заходи, що постійно вживаються як з боку держуправління екоресурсів, так і місцевих органів влади, на місці ліквідованих стихійних сміттєзвалищ виникають нові. Відсутність екологіч-ної культури в значної частини населення призводить до того, що найчастіше такі стихійні сміттєзвалища виникають в прибережних смугах річок та потічків. В містах Мукачево, Чоп, Виноградово, Берегово та селищі Перечин існуючі полігони твердих побутових відходів відпрацювали свій ресурс і виникла потреба створен-ня в цих населених пунктах нових сміттєзвалищ, облаштованих згідно з вимогами екологічної безпеки та санітарно-гігієнічними нормами.
Проблемою залишається екологічний стан у водоохоронних зонах і прибережних смугах на потоках і річках області. Відсутність конкретних землекористувачів, розформування та розпаювання колективних сільгосппідприємств, віднесення і включення цих земель до адмінтериторій сільських і селищних рад без механізму дієвого контролю є основною причиною.

Особливої гостроти ця проблема набрала під руйнівною дією березневого паводку 2001 року, яким знищено десятки кілометрів прируслових насаджень, утворено сотні осередків наносів намулу і гравію, залишків деревини та відходів побутового сміття, змінено русла рік