Апробація результатів дисертації. Результати досліджень апробовані на: Міжвузівських координаційних нарадах з проблем ерозійних, руслових та гирлових процесів (Горький, 1988; Луцьк, 1989; Ярославль, 1990; Ташкент, 1991; Іжевськ, 1992; Воронеж, 1993; Брянськ, 1994; Псков, 1998; Волгоград, 2000; Санкт-Петербург, 2001); Третій Всесоюзній конференції “Динаміка і терміка річок, водосховищ та окраїнних морів” (Москва, 1989); наукових конференціях викладачів і співробітників географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 1991, 1995, 1998-1999 рр.); Всесоюзній конференції “Ерозіознавство: теорія, експеримент, практика” (Москва, 1991); Міжрегіональній конференції “Проблеми екологічної оптимізації землекористування і водогосподарського будівництва в басейні р.Дніпро” (Київ, 1992); VII i VIII з’їздах Українського географічного товариства (Київ, 1995; Луцьк, 2000); Всеукраїнській конференції “Проблеми ефективного використання водних ресурсів та меліорації земель” (Київ, 1996); ІІ з’їзді Гідроекологічного товариства України (Київ, 1997); Науковій конференції “Українська географія і сучасність (до 125-річчя відкриття у Києві відділу Географічного товариства) (Київ, 1998); “Міжнародному науково-технічному семінарі “Фундаментальні і прикладні проблеми моніторингу і прогнозу стихійних лих” (Севастополь, 1998); Міжнародній конференції “Стаціонарні та експериментальні дослідження сучасного рельєфоутворення” (Львів, 1998); Міжнародній конференції “Екологічні та соціально-економічні аспекти катастрофічних стихійних явищ у Карпатському регіоні (повені, селі, зсуви)” (Рахів, 1999); Міжнародній конференції “Ерозія берегів Чорного і Азовського морів” (Київ, 1999); ювілейній міжнародній конференції “Гідрологія і гідрохімія на межі ХХ-ХХІ сторіч” (Київ, 1999); Міжнародних семінарах “Міжнародне співробітництво по управлінню в басейні р.Тиси (Мукачеве, 1999; Тісафюред, Угорщина, 2000); Першій Всеукраїнській науковій конференції “Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія” (Київ, 2001); Міжнародному семінарі “Гідроекологічні проблеми агроландшафтів і урбанізованих територій” (Луцьк, 2001).

Публікації. Результати дисертаційних досліджень опубліковані в 1 одноосібній і у 2 колективних монографіях, 1 навчальному посібнику , 32 статтях і 7 тезах доповідей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, семи розділів, висновків та додатків. Вона містить 268 сторінок основного тексту, 57 рисунків та 38 таблиць. Список використаних літературних джерел налічує 403 найменування. Загальний обсяг роботи – 393 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Перший розділ “Теоретичні основи гідролого-екологічного аналізу руслових процесів” присвячений розгляду й оцінці вивченості проблеми та розробці основних положень вказаного аналізу.

Дослідження руслових процесів як у природних умовах, так і при регулюванні річкових русел має включати оцінку руслоформуючих витрат води (Qф). Концепція та теоретико-методичні положення поняття “руслоформуюча витрата” розроблені М.І.Маккавеєвим (1948, 1955) і розвинуті в подальшому в роботах Р.С.Чалова, М.І.Алексеєвського, О.Г.Ободовського, Б.М.Власова, Н.В. Шенберг та ін. Разом з тим руслоформуючі витрати води можна вважати одним з головних індикаторів прояву руслових процесів у річках і в цьому полягає їх певна екологічна функція.

В свою чергу рядом авторів пропонується ціла низка як загальних, так і окремих методів екологічної оцінки водних потоків (А.П.Левич, А.Т.Терьохін, В.Н.Максимов та ін.). Проте переважна більшість досліджень водогосподарського використання річок стосується резервованих витрат води (Х.А.Вельнер, А.Г.Каск, Ф.В.Кефелі, Б.В.Гайлюшис, Б.В.Фащевський, А.В.Яцик та ін.). Але такі підходи не відображають процесу взаємодії потоку і русла, який суттєво визначає екологічний стан річки. Вказані умови реалізовані у поняттях екологічно допустимих витрат води та екологічно необхідного стоку (О.Г.Ободовський, 1991, 1997).

Серед різноманітних та складних проблем в області водних ресурсів взагалі та руслових процесів зокрема, одне з головних місць посідає проблема руслоформування малих річок. Вивченню цієї проблеми присвячені роботи Р.С.Чалова, М.І.Алексеєвського, К.М.Берковича, О.В.Чернова, А.П.Дєдкова, В.І.Мозжеріна, В.М.Широкова та ін. Особливий інтерес викликають поняття замулення і деградації русел цих водотоків, як у природних умовах, так і під дією різних техногенних чинників.

Дослідження руслових процесів на рівнинних і гірських річках проводили і українські вчені: В.А.Базилевич, М.Н.Бухін, Д.І.Грінвальд, Я.І.Каганов, О.Н.Кафтан, І.П.Ковальчук, Я.О.Мольчак, В.І.Нікора, О.Г.Ободовський, В.В.Онищук, Є.С.Цайтц, П.І.Штойко, І.П.Шуляренко та ін. На сучасному етапі на теренах нашої держави сформований ряд наукових осередків, де проводяться дослідження руслового режиму річок. Серед них слід виділити географічні факультети Київського національного університету імені Тараса Шевченка і Львівського національного університету імені Івана Франка та Інститут гідротехніки і меліорації УААН.

Важливим як з практичної, так і з теоретичної точок зору є виявлення і класифікація чинників руслових процесів. Питання їхньої ролі розглянуті у роботах багатьох авторів і перш за все М.І.Маккавеєва, Р.С.Чалова, М.Є.Кондратьєва, І.В.Попова, а також A.D.Howard, V.I.Galay, Шень Риган, Гун Гоюань, Z.Вabinsky, K.Krzemen.

Враховуючи попередній досвід аналізу впливу різних компонентів на руслові процеси, розроблена ієрархічна структура чинників руслових процесів (Ободовський, 2001). В основу даної структури покладені як природні, так і антропогенні показники формування руслових процесів у річках, які можуть бути прямими і опосередкованими. Кожен з них має активну, проміжну і пасивну форми прояву. Запропонована структура чинників в цілому відображає методологічні принципи і підходи до оцінки ролі факторів руслових процесів, що розроблені в ерозійно-акумулятивній теорії руслових процесів.

Останнім часом, завдячуючи роботам І.Ф.Карасьова, В.С.Боровкова, Р.С.Чалова, К.М.Берковича, О.В.Чернова, О.Г.Ободовського активно розвивається новий напрямок в руслознавстві як науці - екологічне руслознавство. Враховуючи попередні наші дослідження (Ободовський, 1991, 1997, 2001, Ободовський, Петрук, 1992 ) і базуючись на концептуальних положеннях ерозійно-акумулятивної теорії руслових процесів, запропонована структура екологічного руслознавства, до якої входять природні і антропогенні складові, які обумовлюють русловий режим, динаміку потоку, гідрохімію річок, гідробіологію русел, негативні явища в руслах, і врешті-решт екологічний стан системи “потік-русло”. В структурі екологічного руслознавства передбачені і такі блоки, як моніторинг та управління русловими процесами, а також еколого-економічна оцінка їх прояву.

Екологічне руслознавство відображає екологічні аспекти руслових процесів в їх природному і видозміненому господарською діяльністю стані. Саме оцінка впливу цих станів, може бути основою гідролого-екологічного аналізу руслових процесів, під