Для більш повного аналізу горизонтальних руслових деформацій, необхідно звернути увагу і на форму русел річок, яка може бути вираженою через показник відносної ширини русла, тобто його розпластаності – В/h. Враховуючи викладене, була виконана оцінка зміни відносної ширини русла в залежності від руслоформуючої діяльності потоку. Критеріальність такої оцінки полягала в тому, що розглянуті відносні величини у вигляді двох функцій В/h = f (Qфр/QЕДВ)і В/h =  f (РQфр) (РQфр– забезпеченість (ймовірність перевищення) руслоформуючої витрати, яка проходить в межах руслових брівок, %). Це дало змогу проаналізувати в першому випадку залежність показника розпластаності русла від відносної руслоформуючої функції потоку, а в другому – оцінити вплив на цей показник власне вже самої руслоформуючої витрати (тобто її забезпеченості). Вказані параметри були досліджені для 46 річок, вихідні дані по яких зібрані по 82 гідрологічних постах.

При аналізі цих функцій знову була виявлена їх неоднозначність для річок, що знаходяться в умовах вільного і обмеженого розвитку руслових деформацій.

В першому випадку спостерігається чітка тенденція в зростанні відносної ширини русла (В/h) із зростанням співвідношення Qфр / QЕДВ, що добре апроксимується лінійним рівнянням                                                 

= 2,35 + 23,61                     )

з похибкою у = 8,7, і прямим зв’язком r = 0,68.

Разом з тим в умовах вільного руслоформування із зменшенням забезпеченості Qфр (тобто із зростанням абсолютних величин цих витрат) прослідковується зростання відносної ширини русла. Вказана функція апроксимується рівнянням         

= -0,47 (РQфр) + 44,71                    )

з похибкою у = 22,1 і зворотнім зв’язком r = -0,57. Отже, чим більшими будуть абсолютні значення руслоформуючих витрат, тим більш “розробленим” з точки зору явища меандрування буде саме русло.

Для річок, що протікають в умовах обмеженого розвитку горизонтальних деформацій, не зафіксовано будь-яких зв’язків, котрі описуються вищенаведеними функціями. Це свідчить про те, що ні відносні руслоформуючі витрати, що проходять в межах руслових брівок, ні їхні абсолютні значення, в даних умовах не впливають на формування руслової морфометрії.

Транспортування і накопичення наносів у річках є основним показником розвитку в них руслових процесів, тому для річок України виконана спроба дослідити просторово-часову динаміку наносів у їхніх руслах, за крупністю d50. Вказані параметри зібрані за даними 45 гідрологічних постів, які розташовані на 34 річках басейнів Дністра, Південного Бугу, Дніпра, Сіверського Дінця та річках Приазов’я за період 1963-1997 роки.

Аналіз результатів досліджень просторово-часової динаміки крупності річкових наносів засвідчив досить строкату картину їх розподілу. Для більшості річок басейнів Південного Бугу і Дніпра, ряду річок басейну Дністра прослідковується тенденція до зменшення розмірів частинок донних наносів, що обумовлено зростанням їхньої “басейнової” складової в результаті площинного змиву, зарегульованості стоку і коливань водності річок. Натомість для річок басейну Сіверського Дінця та річок Приазов’я подекуди ця тенденція порушується і спостерігається зростання діаметрів частинок алювіальних відкладів, що пояснюється кар’єрними розробками в руслах і на заплавах, скиданням гірничо-шахтних вод, зміною періодів водності.

З метою встановлення певних критеріальних залежностей просторово-часових змін гранулометричного складу алювію і відносних показників водності запропонований вираз d50/d95 = f (Qo / Qфр) (тут Qo – середня багаторічна витрата води, м3/с). Вказана залежність засвідчила, що для вільних умов руслоформування вона є лінійною, а для обмежених – ступеневою.

З іншого боку відносна водність визначає зв’язок із сортованістю алювію (d50/d95). В цьому аспекті для річок басейнів Дністра і Дніпра, що протікають у вільних умовах прояву руслових деформацій, де сортованість алювію невисока, вказані зв’язки описуються рівнянням                      

= - 0,213 + 0,47                    )

з у = 0,17 і r = -0,63.

Разом з тим для річок басейну Сіверського Дінця і Приазов’я, внаслідок зростання крупності наносів і диференціації фракційного складу, пряма цієї функції розташована нижче і апроксимується рівнянням                       

= - 0,17 + 0,20                    )

з у = 0,23 і r = -0,55.

Для річок, що знаходяться в умовах обмеженого руслоформування, чим більш обмеженим буде процес прояву руслових деформацій, тим меншими будуть показники співвідношення Qo/Qфр з одночасним зростанням параметра d50/d95. Весь цей процес описується ступеневою залежністю
  

= 0,12                    )

при у = 0,18 і кореляційному відношенні - r? = - 0,44. Слабкий зв’язок між вказаними параметрами пояснюється передусім значною сортованістю алювію і не таким суттєвим впливом відносної водності на процеси формування і динаміку наносів у річках, що протікають в умовах обмеженого розвитку руслових деформацій.

Взаємодія і взаємозв’язок охарактеризованих вище складових руслових процесів створює певні гідроморфологічні умови їх прояву і, як результат, формування річкових русел.

На основі отриманих результатів всю рівнинну територію України можна розділити на райони з вільним і обмеженим розвитком руслових деформацій. Перші займають більшу площу і розташовані в Поліссі, практично в басейнах всіх лівобережних приток Дніпра і Сіверського Дінця. Для них характерна наявність вільного меандрування (в тому числі заплавної багаторукавності), відносно прямолінійних і каналізованих русел, русел, що розгалужені на рукави (в тому числі поодинокі розгалуження) та змушених і адаптованих звивин. В цих умовах знаходяться майже 75% довжини русел рівнинних річок. До других віднесені області виходу на денну поверхню порід Українського кристалічного щита, Подільської височини та Приазов’я. В цих умовах поширені, здебільшого, врізані меандри та врізані прямолінійні русла, які становлять лише четверту