Основними видами комплексних обстежень повинні бути: рекогносцирувальне; детальне з метою одержання найбільш повної інформації; оперативне з метою одержання екстреної інформації і вживання термінових заходів по захисту населення, природних об'єктів і зменшенню збитку від забруднення.

Програма робіт повинна визначатися в залежності від цілей і задач конкретного обстеження, а також від виду обстеження. Поряд з хімічними методами необхідно використовувати методи біотестування токсичності, біоіндексації, хіміко-біологічного натурного моделювання; проводити розрахунки аварійних зон від потенційно можливих джерел забруднення сильнодіючими отруйними речовинами. Потрібно залучати також інформацію по окремих медичних і біологічних показниках, що змінюється під впливом забруднення. Ці зведення одержують в органах охорони здоров'я, установах біологічного і сільськогосподарського профілю.

6.Моделювання в екології

Оцiнка стану довкілля обумовлює необхiднiсть моделювання вiдповiдного об’єму лiтосферного простору. При цьому точнiсть та адекватнiсть моделi дослiджуваного об’єкту навколишнього природнього середовища прямо залежить вiд кiлькостi iнформацiї її якостi масштабу моделi, мети моделювання тощо. Особливу роль грає процес моделювання при екологiчних дослiдженнях. В рамках цих дослiджень власне i передбачається розглянути процедуру моделювання з одного боку це iнформацiйно-картографiчна система, яка дозволяє оцiнити процеси, якi проходять в межах наколишньоного природного середовища, з iншого в рамках моделi виконується безрпосередня оцiнка елементiв навколишнього природного середовища, їх стану, стiйкостi тощо. Процедура прогнозування основана на науковому передбаченнi вiдповiдних процесiв, якi вiдбуваються в навколишньому природньому середовищi, прямо чи побiчно впливають на його стан, та контролюють екологiчну ситуацiю довкiлля.

Квінтесенцією процесу моделювання є побудова математичних моделей та здійснення на їх основі надійних прогнозів.

Модель і моделювання довкілля.

У загальному випадку під системою розуміють сукупність об’єктів, що певним чином пов’язані між собою і утворюють певну цілісність. Властивості системи визначаються взаємо-звязками між об’єктами, які до неї входять.

Об’єкти, які утворюють систему, називаються елемен-тами, або підсистемами, якщо у подальшому вони будуть розглядатися нами, як системи. Головною особливістю системи є те, що вона володіє властивістю емерджентності.

Емерджентна властивість – це вияв цілісності системи, обумовлена тим, що всі її елементи об’єднані в одне ціле певними звязками і відношеннями.

Сукупність звязків і відношень між елементами системи називається її структурою.

Висновки

Як свідчить досвід передових країн світу, проводити ефективну екологічну політику в державі досить важко навіть за умов процвітаючої економіки. Тим складнішою виглядала проблема охорони довкілля в Україні новій державі яка переживає глибоку системну кризу. Тим не менш екологічна реформа в Україні розпочалася майже одночасно з проголошенням незалежності.

В основу формування державної екологічної політики було покладено базовий принцип згідно з яким екологічна безпека держави стає важливим елементом і складовою національної безпеки. Положення, що розвивають цей принцип було закріплено цілою низкою законів та документів включно із Конституцією України.

Розроблені Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки Концепція та Основні напрями державної екологічної політики України у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки визначили не лише мету та пріоритетні завдання, але й механізми реалізації завдань напрями гармонізації та інтеграції екологічної політики України у європейському екологічному процесі.

Саме на підставі цього документа розробляються програми Уряду у галузі охорони довкілля та екологічної безпеки. На сьогодні вже функціонує програма Заповідники схвалено Урядом Національну програму оздоровлення ріки Дніпро для реалізації якої залучено міжнародну допомогу обсягом понад 5 млн $ розроблено низку регіональних екологічних програм.

Відповідно до Основ національної екологічної політики удосконалюється структура управління природоохоронною діяльністю. Розпочавши з реорганізації Комітету по охороні природи ( 1991 р. ) вже наприкінці 1994 року відповідно до Указу Президента було утворено нове міністерство до компетенції якого віднесено усі питання регулювання та контролю в галузі екологічної та ядерної безпеки. Вперше в Україні було сформовано сучасну систему управління що відповідає досвіду та практиці розвинених країн Заходу.

1991- 1996 роки були роками формування основних засад екологічного законодавства незалежної держави. Було розроблено і ухвалено низку Законів України у сфері регулювання екологічної та ядерної безпеки використання природних ресурсів охорони довкілля. Загалом сформовано окрему галузь — екологічне право — на основі якої й здійснюється практична реалізація екологічної реформи.

( З доповіді Ю. Костенка, міністра охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України )

Ключове місце в системі державних органів управління природокористуванням і природоохороною займає Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України положення про яке затверджено Указом Президента України від 10.02.1995 р.

Згідно з Положенням Мінекобезпеки України є центральним органом державної виконавчої влади підвідомчим Кабінету Міністрів України створеним з метою реалізації державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища раціонального використання і відтворення природних ресурсів захисту населення та навколишнього природного середовища від негативного впливу господарської діяльності шляхом регулювання екологічної ядерної та радіаційної безпеки на об’єктах у всіх формах власності.

Положенням визначаються завдання функції права Мінекобезпеки України, компетенція державних управлінь екологічної безпеки в областях містах Києві та Севастополі спеціально уповноважених органів державної виконавчої влади в галузі екологічної безпеки Автономної Республіки Крим інші організаційні структури що входять до його сфери управління передбачаються й інші юридичні та організаційні засади функціонування Міністерства.

Список використаної літератури

Охорона навколишнього природного середовища в Україні. 1995 - 1996

Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” ( від 25.03.1991 р. зі змінами та доповненнями на 6.03.1996 р. )

В.І.Андрейцев. Екологічне право

Адаменко О.М. Принципи і моделі статистичного та динамічного екологічного моніторингу Карпатського регіону //Геоекологія України. Збірник наукових праць.—Київ: Манускрипт, 1993.— С.