Поняття «забрудненість води» не є абсолютним. Воно стосується пев-ного місця водойми і конкретного водокористувача. Тому водний об'єкт поза місцем водокористувача не вважають забрудненим навіть у разі пов-ної руйнації екосистеми внаслідок скидання шкідливих речовин. Незва-жаючи на те, що подібний підхід розглядається поки що як об'єктивно необхідний (з технічних причин повністю припинити скидання відходів виробництва у водойми неможливо), з екологічного погляду він зовсім не правомірний. Звідси випливає правило — порада інженеру виробництва: незалежно від того, забезпечується чи не забезпечується нормативне на-вантаження на водний об'єкт в установленому місці водокористування, інженер зобов'язаний ужити всіх технічно допустимих заходів для того, аби звести до мінімуму скидання шкідливих речовин від технологічних процесів.

НОРМАТИВНІ ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ВОДИ

Під забрудненістю розуміють такий стан водного об'єкта в офіційно встановленому місці його використання, за якого спостерігається відхи-лення від норми в бік збільшення вмісту тих чи інших компонентів. Кри-терієм забрудненості води є погіршення її якості внаслідок зміни хімічно-го складу, органолептичних властивостей і вмісту шкідливих для людей та рослинних і тваринних організмів речовин, а також підвищення темпе-ратури води, що несприятливо впливає на умови життєдіяльності водя-них організмів. Водоохоронними називають заходи, вжиття яких забезпе-чує дотримання норм якості води у водоймі. Розрізняють п'ять основних аспектів водоохоронних заходів: юридичний, організаційний, екологіч-ний, економічний і технічний. Основна нормативна вимога до якості води у водоймі — збереження встановлених гранично допустимих концентра-цій забруднювальних речовин.

Склад і властивості води у водоймах мають відповідати нормативам у створі, закладеному на водотоках, на відстані одного кілометра вище від найближчого за течією пункту водокористувача (господарсько-питне во-допостачання, місця купання, організованого відпочинку, територія на-селеного пункту тощо), а на непроточних водоймах — на відстані одного кілометра по обидва боки від пункту водокористувача. У багатьох випад-ках стічні води скидають у межах міської забудови. Отже, першим пунк-том водокористування в даному випадку є населений пункт. Тому стічні води слід очищати або розбавляти перед скиданням у водойму чи розсію-вати відразу після випускання до встановлених нормативів ГДК.

Як і для забрудників атмосферного повітря, для води встановлено окре-ме нормування якості води. Принцип розподілу тут інший і пов'язаний з категорією водокористувачів. Останніх поділяють на дві категорії: використания води для задоволення потреб населення та для рибогосподарсь-ких цілей. Для потреб населення, підприємств харчової промисловості та культурно-побутових цілей (купання, відпочинок) використовують воду господарсько-питного призначення. Вода для рибогосподарських цілей має відповідати умовам життєдіяльності цінних порід риб, що мають ви-соку чутливість до вмісту у воді кисню.

Питна вода має містити не більш як 1 г/л (в деяких випадках допускається 1,5 г/л ) солей. Вона не повинна містити галогенсульфід і метан, що надають їй неприємного запаху і смаку. Вміст солей кальцію і магнію зумовлює твердість води. Загальна твердість води має становити 7—10 мг * екв/л.

Важливим показником є прозорість води, яка зумовлює інтенсивність фотосинтезу, глибину проникнення світла в товщу води. Прозорість за-лежить від каламутності води, тобто від вмісту в ній завислих речовин. Водневий показник, або концентрація йонів водню (рН), визначає кислот-ність чи лужність води. При рН = 7 вода нейтральна, рН < 7 — кисла і рН > 7 — лужна. Водневий показник питної води має становити 6,5—8,5.

Токсикологічні властивості води визначають за вмістом азоту (аміа-ку, нітратів, нітритів), фтору, СПАР (сполук поверхнево-активних речо-вин), фенолу, ціанідів, міді, свинцю, цинку, хлору, нікелю, цезію-137 і стронцію-90. Санітарні показники оцінюють за вмістом розчиненого кис-ню, хімічним споживанням кисню (ХСК) та біологічним споживанням кисню (БСК).

Бактеріологічні показники визначають за вмістом бактерій, які поді-ляють на сапрофітних (не шкідливі для людини, інколи навіть корисні) та патогенних (хвороботворні). Оскільки патогенні бактерії виділити із всієї маси мікроорганізмів складно, то для оцінки якості води користуються мікробним числом (загальне число бактерій в 1 см3 води) і колі-індексом (кількість кишкових паличок в 1 см3 води) або колі-титром (об'єм води в кубічних сантиметрах, що припадає на одну кишкову паличку).

Допустимі концентрації радіонуклідів у поверхневих водах встанов-люють виходячи з умови, щоб у разі потрапляння радіонуклідів в орга-нізм щодня впродовж усього життя створювалося внутрішнє опромінен-ня, безпечне для людини. Важкорозчинні радіонукліди, потрапляючи в травний канал, легко надходять у кров, розносячись по всьому організ-му, накопичуються в печінці, кісткових тканинах, щитоподібній залозі тощо.

Формування тераси пов'язане з інтенсивною акумуляцією відкладів у період дніпровського зледеніння. Акумулятивна її частина представлена лесоподібними суглинками та алювіально-делювіальними відкладами потужністю до 21 м. Пониження базису ерозії, обумовлене новим врізом р.Прут, стало причиною інтенсивного яроутворення. Цоколь тераси має відмітки 184-188 м і складається з піщано-глинистих відкладів нижнього баденію.

III надзаплавна тераса підноситься над рівнем ріки на 15 - 25 м. За генезою тераса ерозійно-акумулятивна, її поверхня характеризується відмітками 160-167 м і має загальний нахил до 7° в північному напрямку. Внаслідок багаторазового розмиву склався нестійкий стан уступу III тераси і, як наслідок, інтенсивне сповзання відкладів IV тераси.

В зоні контакту II і III надзаплавних терас розташований струмок (вздовж залізниці Чернівці-Бухарест), живлення якого здійснюється з джерела, що знаходиться в нижній частині крутого уступу IV тераси. Русло струмка засипане насипними грунтами (за даними буріння їх потужність сягає до 2,0 м), неглибоке, до 1 ,0 м, що погіршує умови дренування. Абсолютні відмітки тальвегу 172-166 м. В період