відводі ділянки видається завдання на подальше використання його після закриття полігона (створення лісопаркового комплексу, влаштування відкритих складів будівельних матеріалів і т.д.). Капітальне будівництво на ділянках складування ТВП забороняється через виділення отруйних і вибухонебезпечних газів протягом тривалого періоду (не менш 40 років).
4. Площа ділянки під полігон вибирається виходячи з умови терміну його експлуатації не менш 15 років.
На обраній під полігон ділянці виконуються дослідницькі роботи, що включають топозйомку, геологічні і гідрогеологічні дослідження. Для проектування полігона складається план ділянки в м. 1: 1000 з горизонталями через 1 м. Геологічні дослідження визначають стратиграфію, потужність і сполуку порід, що складають основу полігона. При різнорідних по складу і властивостям ґрунтах необхідно проводити дослідження до водотривкого шару і заглибитися в нього на 1,0 - 1,5 м. Гідрогеологічними дослідженнями визначають глибину залягання рівня ґрунтових вод і напрямок їхнього потоку. Для розрахунку канав, що захищають полігон від потоку поверхневих (дощових і талих) вод, збираються дані про інтенсивність атмосферних опадів і площі їхнього водозбору.
Уже на стадії проектування полігонів захоронення відходів планується контроль за дотриманням вимог охорони навколишнього середовища, що включає:
добір проб води з контрольних колодязів, свердловин чи шурфів, закладених по периметрі полігона, з наступним визначенням їхнього хімічного складу;
регулярне очищення канав, забруднення з яких можуть потрапити в поверхневі води;
огляд санітарно-захисної зони і її очищення і цілий ряд інших робіт [11].
Організація робіт на полігонах захоронення відходів повинна забезпечувати охорону навколишнього середовища, максимальну продуктивність засобів механізації і техніку безпеки. Основні операції по експлуатації полігонів показані на Рис 1.1.
Рис. 1.1 Схема основних операцій по експлуатації полігонів ТПВ
Тільки суворе дотримання цієї послідовності забезпечить основні вимоги охорони навколишнього середовища.
1. Контроль за забрудненням ґрунтових вод здійснюється за допомогою взяття проб з контрольних колодязів, свердловин закладених по периметру полігона. Перед взяттям проби необхідно зробити відкачку чи водовідлив (вода в контрольних колодязях і свердловинах застоюється). Необхідно стежити, щоб при цій операції у воду разом з шлангом чи іншими матеріалами не було внесено забруднень.
2. Регулярному очищенню підлягають нагірні канави, забруднення з яких можуть потрапити в поверхневі води. На болотистих ділянках, де в граничних водовідвідних спорудженнях постійно мається стік, з канав також беруть проби води на аналіз.
3. На полігоні не рідше одного разу в декаду проводиться огляд санітарно-захисної зони з наступною організацією її очистки.
4. Спецавтогосподарство раз у квартал повинне контролювати правильність закладення зовнішнього укосу полігона.
5. У період сухої, жаркої погоди полігони повинні бути забезпечені засобами для зволоження відходів.
6. На території полігона категорично забороняється спалювання відходів і збір утилю.
7. Зміцнення зовнішніх укосів полігона повинне проводитися з початку експлуатації полігона в міру збільшення висоти складування. Матеріалом для засипання зовнішніх укосів полігона служить попередньо знятий при його будівництві рослинний шар [7].
Отже, безпечна експлуатація полігону включає:
- виключення небезпечних відходів, облік прийнятих відходів і точні координати захоронення;
- щоденна ізоляція відходів ґрунтом або іншими матеріалами для попередження рознесення відходів вітром;
- боротьба з гризунами, - переносниками хвороб, з допомогою отрутохімікатів;
- виведення вибухонебезпечних газів із надр;
- контрольований доступ людей і тварин, влаштування огорожі;
- виключення попадання поверхневих вод на полігон, очистка всіх поверхневих стоків і фільтрату, недопущення попадання фільтрату в підземні води (гідроізоляція);
- регулярний моніторинг [6].
Особлива увага повинна приділятись полігонам при виведенні їх з експлуатації та проведенню рекультивації. В США створюється окремий фонд рекультивації, який формується за рахунок збільшення ціни за видалення відходів.
Такі основні нормативно-правові вимоги яких дотримуються при виборі та експлуатації ділянки для захоронення твердих побутових відходів [7].
1.3 Характеристика твердих побутових відходів і аналіз їх шкідливого впливу на довкілля
Проблема ТПВ, які на Заході називають муніципальними відходами (тому що їх захороненням займалась міська влада), - це екологічна проблема, яка викликає велике занепокоєння населення розвинутих країн.
Предметом уваги завжди були рідкі та газоподібні відходи, які в першу чергу контролювались. Тверді відходи можна було вивезти подалі від очей людських... Тому тривалий час проблема твердих відходів належно не вирішувалась. З покращенням якості очистки води і повітря зросли концентрації забруднюючих речовин у вилученій твердій речовині, в осадах, в мулах. Кількість ТПВ збільшується, а їх склад наближається до складу ТПВ в західних країнах з відносно високим вмістом частки паперових відходів і пластику.
В розвинутих країнах щодобово утворюється від 1 до 3-х кг ТПВ на душу населення, в США 2кг, в Великобританії 0,9кг, в Росії 0,17. В м. Івано-Франківську 0,7кг.
Найпростіший спосіб знешкодження ТПВ - закопування в землю - це означає перекладання наших проблем на плечі нащадків. Проблема відходів - це не тільки нестача площ для міських полігонів ТПВ. Постійно зростають об'єми ТПВ на душу населення до складу відходів все більше входить небезпечних компонентів, зростає негативний вплив на навколишнє природне середовище.
Адже, “сміття - це не речовина, а мистецтво змішувати разом різні корисні речі і предмети, тим самим визначаючи їх місце на звалищах”. Змішуючи різні корисні предмети з непотрібними, токсичні з безпечними, горючі з негорючими ми отримуємо суміш ні до чого не придатну, токсичну і погано горючу. Ця суміш несе загрозу людям і навколишньому середовищу і на звалищі і на сміттєспалювальних заводах.
Розвиток населених пунктів області перетворив санітарну очистку в значну, з екологічної точки зору, проблему міського господарства. В населених пунктах області щорічно накопичується до 400 тис. мі твердих побутових відходів, які знешкоджують головним чином на 29 звалищах площею 79,3