відбору проби: 27.03.2002 року
Дата доставки в лабораторію: 27.03.2002 року
Аналіз почато: 27.03.2002 року закінчено: 07.04.2002 року
На час перевірки виявлено витікання фільтрату з тіла заскладованих відходів з карт першого і другого року експлуатації в обидві канави. Силами підприємства фільтрат з обвідних канав перевозиться спецавтотранспортом в котловани з фільтратом.
Встановлено також, що поряд з адмінбудинком є незначний витік фільтрату в канаву з підземного трубопроводу діаметром 150 мм, по якому відводиться фільтрат в міську каналізацію. Канава перекрита, фільтрат перевозиться в котлован.
Графік аналітичного контролю за впливом полігону на довкілля погоджений держуправлінням екоресурсів і передбачає 4 відбори проб на рік.
За результатами контрольних аналізів відхилень від санітарно допустимих норм не виявлено, за винятком амонію. Проект рекультивації відсутній.
Підприємство має дозвіл і ліміт на розміщення в 2003 році ТПВ 73100 т. Статзвітність за формою “1-токсичні відходи” – достовірна.
Збори в бюджет за забруднення навколишнього природного середовища за 2002-2003 роки сплачено. Приписи держуправління екоресурсів від 16.12.2002р. виконані:
розроблений паспорт діючого полігону ТПВ;
ведеться облік, статзвітність, вносяться збори в бюджет та ін.;
укладені угоди на спостереження та контроль за впливом свердловин і ін.
Не виконані:
ямочний ремонт під’їзної дороги до полігону;
незавершена площадка під розвантаження ТПВ.
Не дивлячись на існуючі недоліки і не допрацювання фактично територія полігону впорядкована [6].
2.2 Сучасні методи поводження з твердими побутовими відходами
Одним з результатів діяльності людства є відходи, що негативно впливають на навколишнє природне середовище. Населення світу щорічно викидає сотні мільйонів тонн твердих побутових відходів. Наприклад, у Києві їх виробляється близько 2 млн. т/рік. З ростом цивілізації кількість відходів, що продукує людство, росте. Чим розвинутіша країна, тим більше відходів продукується в перерахуванні на одну людину. ТПВ необхідно утилізувати - або шляхом поховання на смітниках, або шляхом повторного використання. Для поховання ТПВ вимагаються значні площі землі для сміттєвих смітників. Крім того, існує небезпека забруднення ґрунтових вод рідкими стоками смітників і атмосфери газами звалищ [5].
У таблиці приведені статистичні дані про нагромадження, утворення і використання побутових відходів в Україні (за станом на 2000 р.).
Таблиця 2.1. Статистичні дані про накопичення утворення і використання побутових відходів в Україні
Показник | Україна
Накопичення:
всього млрд.мі
на 1 люд. т (мі)
на 1 кмІ, тис. т (тис. мі) |
3-4
17 (76)
1,3 (6)
Санкціоновані звалища, шт. | 771
Експлуатуються без дотримання норм, % | 80
Утворення ТПВ, млн. т/рік | 10-11
Приріст утворення, тис. т/рік (%/рік) | 130-200
(1,3-2,0)
Використання побутових відходів, % | 2-5
Загальні обсяги щорічного нагромадження твердих промислово-побутових відходів в Україні перевищують сумарні показники країн Західної Європи з населенням близько 400 млн. чол. у 3,0-3,5 рази. По законодавству Німеччини, складування на смітниках твердих відходів, що мають горючу складову більш 5 %, буде цілком заборонене з 2005 р.
Тверді побутові відходи, що являють собою вкрай нестабільну і неконтрольовану суміш паперу, картону, харчових залишків, пластмаси, гуми, скла, будівельного сміття, металів, батарейок і ін. Попереднє сортування ТПВ міським населенням і комунальними службами по видах в Україні практично не проводяться. Механічне сортування ТПВ технічно складне і поки не знаходить широкого застосування. Пряма переробка чи спалювання величезних кількостей відходів технічно дуже проблематична, екологічно небезпечна й економічно неефективна. Тому буде потрібно невідкладне рішення проблеми ТВП при забезпеченні найбільш економічного і екологічно ефективного їхнього використання і переробки з одержанням корисної продукції [8].
На сучасному етапі розвитку технічно розвинуті країни впроваджують технології, які передбачають відробку відходів: вилучення з них корисної сировини і термічної переробки залишкової частини в тому числі і для отримання з них теплової та електричної енергії. Такі технології включають сортування відходів, знешкодження, вилучення вторинної сировини, термічну переробку і тільки як заключний етап – захоронення.
При цьому дотримуються наступна пріоритетність: зведення кількості відходів до мінімуму, селективний збір або сортування відходів, максимальне використання частини відходів в якості вторинної сировини, термічна переробка відходів (спалювання, газифікація, піроліз). Заключним етапом технологічного ланцюга є захоронення твердого залишку [5].
Досвід, накопичений у світі за останні 30 років, у реалізації високотехнологічної і ефективної переробки побутових відходів з одержанням корисної продукції та енергії щонайкраще представлений у Німеччині, що є однієї з передових країн по розробці і впровадженню відходоперероблюючих технологій. Основні з відомих методів можна розділити на дві великі групи: механіко-біологічні і термічні.
До механіко-біологічних методів відносяться:
компостування відходів після попереднього сортування;
механізоване сортування, сушіння і ущільнення відходів для екологічно безпечного і економічного їхнього захоронення на спеціальних полігонах (депонуваня);
сортування відходів, вироблене в основному населенням, і розподіл їхній (скла, металу, полімерів, папера) по підприємствах переробки вторинних матеріалів [8].
Методи сортування ТПВ і використання їх як вторинної сировини дозволяє:
зменшити шкідливий вплив побутових відходів на навколишнє середовище і здоров’я людини;
скоротити площі земельних ділянок, відведених під полігони та звалища побутових відходів;
дозволяє виготовлення додаткової товарної продукції.
Термічні методи включають:
спалювання відходів, переважно їхніх паперово-полімерних компонентів, що виробляється в установках з колосниковими ґратами чи в топках з киплячим шаром (в останньому, менш розповсюдженому випадку, потрібно більш ретельна підготовка сировини, і спалювання відбувається при температурах до 900°С) [8].
В даний час на мусороспалюючих заводах (МСЗ) найбільше поширення одержало пряме спалювання ТВП. У світі створені мережі МСЗ, що обслуговують цілі регіони. На сьогодні в Німеччині працює 61 МСЗ; до 2005 р. передбачається збільшити їхня кількість до 75. У м. Цюріху (Швейцарія) МСЗ забезпечує електроенергією і теплом 40 тис. жителів, заощаджуючи при цьому щорічно більш 38 тис. т рідкого палива. Сучасні МСЗ із високоефективними системами газоочистки розташовані в центрі