У розвинутих країнах загальноприйнято, що проект будь-якого полігона ТПВ повинний передбачати створення системи збору біогаза. Навіть просте спалювання зібраного біогаза в смолоскипах являє собою ефективний природоохоронний захід. Однак з економічної точки зору доцільно утилізувати звалищний газ у якості висококалорійного поновлюваного палива.

Найбільше економічно виправданий збір і утилізація звалищного газу на полігонах ТПВ і смітниках, що містять більш 1 млн. т відходів, глибина яких перевищує 10 м. Частка зібраного біогаза стосовно загальної кількості, що утвориться біогаза на таких полігонах дорівнює 65 - 75 % і на кращих полігонах може досягати 85 %.

Стандартна система збору складається з мережі вертикальних свердловин (шурфів), з'єднаних між собою горизонтальними трубопроводами. У середньому на гектар роблять 2,5 свердловини. У залежності від місцевих умов вихід біогаза може скласти від 5-50 мі/г до 250 мі/г з однієї свердловини. Система збору газу може охоплювати всю територію полігона після закінчення його експлуатації чи окремі його частини в міру заповнення.

Безпосереднє спалювання біогаза в котлах мережі централізованого теплопостачання, а також промислових котлах у радіусі 3 км від полігона, як правило, є найбільш рентабельним способом його утилізації. Істотним фактором, що впливає на економічні показники проекту, є відносно рівномірне споживання біогаза протягом усього року.

Утилізувати газ можна також випарюванням фільтрату, що утвориться на полігоні, а також збагаченням газу до якості природного з подальшим використанням у системах газопостачання чи як автомобільне паливо [10].

Використання твердих побутових відходів України може дати додаткову енергію в кількості до 1 млрд. кВт*год. Використання газозвалищ дозволить додатково виробляти більш ніж 1,3 млрд. кВт*г.

Отже, в складі ТПВ міститься значна кількість вторинної сировини. Вилучення корисних компонентів з маси ТПВ, а також використання відходів в якості джерела для отримання теплової енергії економічно вигідно. Проблема переробки і знешкодження міських відходів актуальна як з точки зору компенсації все більш зростаючих витрат на їх збирання та видалення з міст та селищ, так і з точки зору охорони навколишнього середовища.

2.3 Обґрунтування схеми зберігання відходів

Враховуючи сьогоднішні реальні економічні і соціальні умови та скрутні фінансові можливості області, вважаю для об’єкту, що розглядається (полігон ТПВ с. Рибне) першочерговим і необхідним є впровадження сортування ТПВ для подальшої їх переробки як вторинної сировини. Зважаючи на низький рівень екологічної культури населення, ведення програми екологічного виховання, навчання основам комунальної санітарії та привчання до роздільного збирання ТПВ в житловій забудові та на підприємствах соцкультпобуту населених пунктів є процес довготривалий, який потребує значної фінансової підтримки.

В такий ситуації, на мою, думку найбільш прийнятним є використання створення сміттєсортувальної техніки і обладнання, які б відповідали сучасним екологічним вимогам, що дозволить налагодити вторинну переробку ТПВ за більш короткий проміжок часу. Основна увага в цьому напрямку має приділятися розробленню та освоєнню серійного виробництва вітчизняних конструкцій сміттєсортувальних ліній та сміттєпереробних установок.

Вибір оптимальних з економічної та екологічної з точки зору конструкцій сміттєсортувальних ліній та сміттєпереробних установок повинен здійснюватися на конкурентній основі шляхом організації тендерів за участю вітчизняних розробників та закордонних фірм – виговлювачів відповідного обладнання [6].

Слід зауважити, що впровадження схеми сортування на практиці потребує вирішення питання щодо вивчення ринку збуту вторисировини та її перевезення.

Впровадження механічного сортування ТПВ на досліджуваному об’єкті дозволить:

Що робить запропонований метод вигідним з екологічної точки зору.

А такі аргументи як:

2.4 Запропонована схема та її опис

Введення механічного сортування на полігоні ТПВ с. Рибне пропоную здійснити за схемою яка зображена на рисунку 2.1. Запропонована схема передбачає наступну послідовність технологічного процесу технологічний процес: централізована доставка ТПВ і вивантаження в засік, потім в приймальний бункер і стрічковим конвеєром в барабанну сушку. Потім ТПВ проходять знешкоджувачі, магнітні сепаратори для відокремлення металічних виробів, пресування їх. Далі на стрічковому конвеєрі відбувається ручне сортування ТПВ по видам: пляшка ПЕТ, утиль, папір, скло, полімери, які потім пакетуються і направляються на переробку, органічні відходи ідуть або на переробку в добрива, або брикетуються і ідуть на спалювання [6].

Розглянемо основні аспекти процесу сортування.

Спочатку сміття, що надійшло поступає на стрічковий конвеєр. Під час руху по ньому за допомогою магнітних сепараторів вилучаються консервні банки та інші металічні предмети, виготовлені з чорних металів. Вони пресуються і потім у вигляді брикету відправляються на переплавку.

Кольорові метали (оливо, цинк, мідь та інші), які не вловлюються магнітним сепараторам відділяють за питомою вагою, індуктивного опору, а, іноді, в ручну.

Далі ТПВ очищені від металів надходять на стрічковий конвеєр де відбувається їх сортування за допомогою людських рук. Сортоване таким чином сміття пакетується і направляється на переробку: