виходя-чи з оптової ціни такого рівня, щоб була вигідною експлуатація і гірших ділянок лісу. Це, звичайно, може призвести до деякого загального підвищення цін на лісоматеріали, але сприятиме кращо-му використанню лісу. Лісова такса повинна покривати витрати на лісовідновлен-ня — підготовку ділянок, посадку сіянців, догляд за ними, на боротьбу із заглушенням хвойних посадок малоцінними швидкоростучими породами :— осикою, березою тощо.
Особливістю процесу лісовідновлення є тривалість пе-ріодів достигання. Так, для хвойних порід вони становлять 80—100 років і більше, а для кедра — 200—250 років. Значно коротші періоди вирощування м’яколистих порід (берези, осики) до стану стиглості. До капітальних вкладень, що потрібні для вирощування хвойних лісових порід, які мають тривалі періоди достигання, пропонується застосо-вувати знижені норми дисконтування, наприклад, 0,03. Ви-ходячи із наявних запасів деревини, собівартості вирощу-вання, норми дисконтування, алгоритмів Т. С. Хачатурова, лісові природні ресурси України можна оціни-ти (за запасами деревини в лісах, що експлуатуються) в 52 млрд крб. Це оцінка приблизно половини всього за-пасу деревини в країні. Решта може бути оцінена меншою сумою, враховуючи гірший склад за породами дерев, малу доступність, а точніше — недоступність на сьогодні цих лі-сів для заготівель і вивезення з них деревини.
З рентних відносин можна виходити і оцінюючи такий при-родний ресурс, як вода. Тут диференціальна рента виникає в умо-вах обмеженості водних ресурсів і до певної міри монополії на воду як один із засобів ведення господарства. При достатку води — в океані, в морі, в річці — в самому джерелі вона безплатна, по-дібно до атмосфер-ного повітря, за умови, що кількість води, що забирається з джерела, постійно компенсується природним шля-хом. Однак використання води і з цих джерел для господарських, комунальних, побутових потреб вимагає витрат на її доставку від джерела до місця споживання. Ці витрати — у водозабір і очисні споруди, у водопровід — визначають капітальні вкладення, собі-вартість води, приведені витрати. Крім того, саме джерело може, потребувати витрат на підтримання його в стані, придатному для застосування (наприклад, роботи по виправленню русла ріки).
В умовах нестачі води і необхідності її використання для господарських та інших цілей в дію вступають рентні відносини. Чим більший дохід господарства від одержува-ної для поливу води, тим більша диференціальна рента, тим вища й оцінка води. Очевидно, повинні бути враховані й інші фактори, що впливають на оцінку води. З одного боку, оцінка води визначається, як сказано, витратами на доставку води — по зрошувальних каналах, трубах тощо, а також витратами на підготовку води до використання і на її очищення. З другого боку, на обсяг продукції водоспоживачів впливає не лише водопостачання, а й умови ведення сільського господарства — наявність машин, за-стосування добрив, організація праці. Це, звичайно, не має ніякого відношення до утворення водної ренти.
Подібно до того як диференціальна земельна рента за-лежить від додаткового доходу, який одержують при не-однаковому використанні землі (рілля, луки, забудова, дорога тощо), що може відбитися на ціні певної ділянки, так і диференціальна рента на воду з одного і того ж дже-рела (ріки, озера) залежить від напряму її використання, а цим визначається й оцінка води.
На практиці оцінка води пропорційно диференціальній й вод-ній ренті поки що не застосовується. Не встановлена і плата за во-ду з метою зрошення. Між тим, якби така оцінка існувала, можна було б проводити економічні роз-рахунки, порівняння варіантів використання води, порів-няння ефективності розвитку в різних місцевостях тих чи інших культур, які потребують неоднакової кількості води для поливу і різних технічних водогосподарських заходів, наприклад, для реконструкції зрошувальної системи з ме-тою скорочення втрат води чи спорудження гребель і ка-налів для збільшення кількості води, що надходить для зрошення.
Для деяких видів природних ресурсів, наприклад для повітря, вартісна оцінка поки що в принципі незастосов-на. Атмосферне повітря у нас безплатне і поки що не та-кий дефіцит, щоб встановлювати за нього плату.
Економічна оцінка природних багатств повинна враху-вати довгострокові народногосподарські результати вико-ристання природних ресурсів. Щоб виконати це, необхідно оцінювати всі ресурси на єдиній методологічній основі; враховувати в оцінці потенціальний (а не фактично досягнутий) ефект їх використання; з найбільшою повнотою вра-ховувати фактор часу при проведенні ресурсооцінних робіт.