Наявність незахищеності у всіх вікових групах може свідчити про невпевненість школярів не лише у постійних надходженнях матеріальної допомоги, яку здійснює місцева влада і уряд з метою покращення умов проживання і харчування, а й недостатньо корекційну і роз'яснувальну роботу вчителів, психологів, засобів масової інформації.

Результати ряду досліджень стану психічного здоров'я дітей та підлітків в зонах, які постраждали від аварії, демонструють значне збільшення поширеності пограничних нервово-психічних розладів у цих дітей порівняно з контролем. В таких дітей частіше відзначалися стійкі астенічні стани, іпохондричний синдром, фобічний синдром, депресивна симптоматика, які поєднувалися із вегетативними порушеннями. Виявлена відсутність чіткої залежності між межовими нервово-психічними розладами і рівнем радіаційного впливу дозволила авторам прийти до висновку про те, що проживання в умовах хронічної психотравмуючої ситуації зумовлює формування у ряду дітей і підлітків стани психічної дезадаптації, клінічні особливості яких відповідають особливостям психогенній. Обидва фактори (радіаційне ураження і емоційний стрес) взаємодоповнюють, підсилюють один одного і у в сукупності ведуть до зниження адаптаційного потенціалу і погіршення здоров'я дітей і підлітків.

В результаті дворазового обстеження в 1987 і 1989 рр. підлітків, які проживають в районах постраждалих від аварії на ЧАЕСі спів. Авт. (1991) виявили достовірне зростання рівня невроматизму. Життєва перспектива школярів-підлітків із Народичівського р-ну була скорочена в часі (56,2 роки порівняно з 76,4 р. в контрольній групі) і в ній часто були присутні можливі власні хвороби, і смерті близьких. При поглибленому психоневрологічному тестуванні лише у 16% дітей, які пред'явили скарги на своє здоров'я, це було підтверджено об'єктивно. Автори пояснюють цей факт певною тенденцією до аггравації, інду.ваної напруженістю соціально-психологічної ситуації.

Результати вимірювання самооцінок підлітків - жителів Гомельської обл. свідчать про більшу, в порівнянні з контролем, нестійкість емоційної сфери, вираженості тривожно-депресивного компоненту, невпевненості в собі, більш низької оцінки своїх можливостей. В міжособистісній взаємодії їх відрізняє більша замкнутість, обережність у спілкуванні.

Аналіз емоційної сфери підлітків, які проживають на забруднених територіях, виявив з них наявність симптомів "позиції жертви" і елементи аутодеструктивної поведінки, переважання негативних життєвих перспектив У школярів, які проживають в зонах радіаційного забруднення, зафіксований так званий "стрес безпомічності в обтяжливій ситуації", який проявляється почуттям безпомічності, подавленим настроєм, прагненням до розрядки, спокою, тривожним станом у зв'язку з негативними змінами в житті. До 1994 р. головними цінностями для них є "життя" і "здоров'я близькихКомплекси психологічне обслідування 6-7-річних дітей, які проживають в Гомельській області, порівняно з контролем виявило у дітей основної групи в середньгому більш низькі показники по всіх інтелектуальних функціях Аналіз психологічного статусу дітей з районів з радіонуклідним забрудненнями, які поступають на санаторно-курортне лікування в екологічно "чисті" зони, дозволило виділити в числі домінуючих фактор тривожності, встановити прояви незахищеності, ворожості, конфліктності, почуття неповноцінності. В процесі санаторно-курортного лікування зафіксована тенденція до нормалізації психологічного статусу дітей

Таким чином, при списанні особливостей характеру та емоційного реагування в різних категоріях дітей і підлітків, які постраждали в результаті аварії на ЧАЕС, відзначалися порушення, які виражалися в зниженні загального емоційного фону, висока тривожність, нестабільність адекватних реакцій. Неадекватна самооцінка, що трактувалася як вторинні зміни особистісних особливостей під впливом психотравмуючої постчорнобильської ситуації.

Отримані дані, завдяки яким можна дійти до останнього оптимістичного висновку про те, що радіоактивний чинник, котрий тривалий час діє на старшокласників - мешканців зони радіаційного забруднення не спрямував свою руйнівну дію на особистість, зокреима комунікативну сферу, а торкнувся переважно показників розвитку вищих психічних функцій на відміну від учнів-переселенців, в яких переважно постраждала емоційно-вольова сфера.

Самооцінка та рівень домагань старшокласників, що живуть у зоні жорстокого радіоекологічного конфлікту, статистично достовірно відрізняються в гірший бік тільки за одним параметром - самооцінка здоров'я /Кукуруза Г.В. 1996/ (пересел. зони відчуж. м.Прип'ять до Харкова).

Узагальнення матеріалів досліджень, що виконувались в 1991 р. дають підстави констатувати, що аварія на ЧАЕС і пов'язані з нею наслідки значно вплинуло на ситуацію життєдіяльності дітей і підлітків, які безпосередньо проживали і продовжують жити в зонах радіологічного контролю. Ці зміни спричинили порушення систем соціальних відносин, стереотипів соціальної поведінки та землекористування, що складалися впродовж поколінь, відпрацьованих і перевірених на практиці форм відтворення і розвитку поколінь.

Психотравмуюча ситуація, що склалася після аварії на ЧАЕС активізувала негативні прояви індивідуальних відмінностей, загострила тенденції розвитку окремих рис характеру, які набули рівня акцентуацій. Останнє підвищило вірогідність конфліктів, утруднень в адаптації дітей і підлітків до соціального оточення, призвело до зниження рівня їх психоціальні.У підлітковому віці відбувається професійне самовизначення людини, вимальовуються обриси майбутнього життя - формується життєвий "сценарій". Його зміст значною мірою залежить від самооцінки, рівня домагань, ціннісних орієнтацій, позиції особистості та навколишніх.

Проведені Яковенком С.І. дослідження показали, що для потерпілих, зокрема для підлітків, чорнобильська катастрофа є важливою віхою на життєвому шляху. Вони очікують у майбутньому надії, про які їх благополучні однолітки і не згадують. Це тяжкі захворювання, смерть батьків, власні хвороби, інвалідність, смерть. Очікувана ними тривалість життя, виявилась меншою на 11, 6 років. Формування у багатьох з них комплексу "жертви", "приреченого" робить суб'єктивно недоцільними набуття освіти, професії, створення сім'ї і народження дітей - всього того, що входить до поняття "нормального" життєвого шляху.

За даними досліджень В.І.Лисенка, понад 50% обстежених школярів моють нервово-психічні порушення, що є свідченням їх соціально-психологічної дезадаптації. Типовими проявами психічного неблагополуччя є астенізація, тривожність, роздратованість, емоційна нестабільність. Негативні тенденції найбільш виразно виявились у дівчат, для яких