не перевищував 363 кБк/м2 (10 Кі/км2). Протягом 1997—98 рр. відбувався процес самодезактивації поверхневого шару ґрунтів, але швидкість його незначна. Горизонтальна міграція радіонуклідів не призвела до відчутного їх перерозподілу в агроландшафтах. Дані спектрометричного аналізу свідчать про наявність вертикальної міграції цезію-137 по профілю ґрунту. Інтенсивніше міграція цезію-137 проходить у більш пухкому гумусовому (орному) шарі ґрунту. Загальною тенденцією в перерозподілі радіоцезію по ґрунтовому профілю торфового ґрунту є поступове збільшення шару перебування радіонуклідів у ґрунті. В 1998 р. радіоцезій, хоча і не в значних кількостях (1—2,2%), розповсюдився по профілю ґрунту до метрової глибини. Характеризуючи динаміку поширення Cs137/134 по профілю дерново-підзолистого супіщаного ґрунту за роками, можна відзначити, що в шарі 0-10 см відбувається зниження щільності з 46% до 39% загальної маси радіоцезію. В цілому зберігається картина розподілу радіоцезію по вертикальних шарах. У шарі ґрунту від 0 до 20 см спостерігається рівномірний розподіл: тут зосереджено в середньому 41% забруднювальної речовини, в шарі 20—40 см — зниження до мінімального рівня (в середньому 7%) і на глибині 100 см — рівномірний розподіл. Забрудненість ґрунтів по території п’яти областей станом на 1998 р. представлено наприкінці розділу. При її побудові на карті були використані дані середньозважених значень щільності забруднення ґрунтів по господарствах вказаних областей.
Забруднення сільськогосподарської продукції.
Накопичення радіонуклідів у продукції залежить від багатьох факторів, серед яких головними є рівень забруднення ґрунту, тип ґрунту і його радіоекологічні властивості, агрохімічні та водно-фізичні характеристики. Вплив цих факторів на інтенсивність міграції радіонуклідів у харчових ланцюгах кількісно оцінюють за допомогою коефіцієнтів пропорційності накопичення радіонуклідів з ґрунту в рослини КП (Бк/кг : кБк/м2). Агропромислове виробництво в усіх формах господарств доводиться вести в дуже широкому діапазоні типів ґрунтів та їх радіоактивного забруднення від 37 до 555 кБк/м2. В українському Поліссі в основному поширені дерново-підзолисті ґрунти (69%), болотні та торфоболотні (13), дерново-лучні (близько 10), дерново-карбонатні, солонцюваті та сірі опідзолені ґрунти (7–8%). Існують чималі площі земель, ґрунти яких характеризуються низьким вмістом глинистих мінералів (дерново-підзолисті слабогумусовані піски), які не здатні блокувати цезій-137. Спроможність сільськогосподарських рослин накопичувати радіонукліди в різних концентраціях залежить від біологічних властивостей самих рослин. Різниця в накопиченні 137Cs в урожаї 21 культури, що вирощувалися на дерново-підзолистому ґрунті, досягає 10–20-кратних значень, зокрема бобових культур — 1,5–3-кратних значень. Акумуляція 137Cs в зерні і соломі різних злакових культур відрізняється у 8–10 разів.
В порядку зменшення концентрації 137Cs у продовольчій частині врожаю сільськогосподарських культур вони розподіляються таким чином:
зернові, бобові і зернобобові — люпин > овес > гречка > горох > ячмінь > пшениця > кукурудза > просо > соя > квасоля;
овочеві і картопля — капуста > картопля > буряк > морква > огірки > томати;
трави — вівсяниця > райграс > стоколос безостий > конюшина > тимофіївка.
За акумуляцією 137Cs сільгоспкультури можна розділити на 3 групи: зернові ( ячмінь, пшениця й овес), що слабо накопичують; круп’яні (просо, чумиза і гречка), що середньо накопичують; зернобобові (квасоля, горох і боби), що сильно накопичують. Картопля займає проміжне положення між горохом і бобами.
Забруднення рослинності 137Cs з часом неухильно зменшується. Статистична забезпеченість даних забруднення молока 137Сs з перевищенням допустимого рівня (100 Бк/л) дорівнює 10%, статистична забезпеченість даних забруднення м’яса вище допустимих меж (200 Бк/л) дорівнює 20–30% (дані 1998 р.). Найбільш забрудненими областями є Житомирська та Рівненська. Починаючи з 1996 р. рівні забруднення продукції зменшуються, хоча самі величини змін незначні, — у межах 10–15% від середнього значення.
З метою поліпшення радіаційної ситуації та зменшення забрудненості продуктів харчування і, як наслідок, дозового опромінення населення були здійснені такі контрзаходи на сільгосптериторіях:
· залуження найбільш забруднених лук, сінокосів, культурних і природних пасовищ; вапнування кислих ґрунтів;
· внесення підвищених доз добрив.
Основну потребу в меліорантах і добривах визначають згідно з «Рекомендаціями по веденню сільського господарства в умовах радіоактивного забруднення території України в результаті аварії на Чорнобильській АЕС» (1998 р.).
Вміст токсичних речовин у ґрунті, водах для сільськогосподарського використання, продукції рослинництва.
Державними проектно-розвідувальними станціями хімізації сільського господарства Мінагропрому України в 1998 р. проведено агрохімічне обстеження ґрунтів на вміст забруднювальних речовин.
Заборона використання персистентних високотоксичних пестицидів, особливо групи хлорорганічних сполук, сприяла не лише зменшенню частоти виявлення їх залишків до кількох відсотків, але й зниженню абсолютних концентрацій до рівнів, що не перевищують гранично допустимих нормативів у ґрунті та рослинній продукції. Для порівняння можна відзначити, що в період найбільш інтенсивного використання хімічних засобів захисту рослин (1986–87 рр.) частота виявлення залишків пестицидів становила 42–48% у ґрунті та 45–50%, у рослинній продукції, в т. ч. 4,4% та 7,5% з перевищенням ГДК відповідно. Найбільша частота виявлення залишків цих пестицидів у ґрунті відмічалась по ТХАН (88%), ПХК (83), симазину (80), аліроксу (74) та атразину (73,9%). Більш як 50% виявлення залишків мали ще 11 препаратів (агелон, 2,4Д, ДДТ, діален, ленацил, прометрин, протразин, трефлан, фенмедіфам, ептан, ерадикан). Оцінка забруднення залишками пестицидів рослинної продукції, здійснена на основі даних близько 200 тис. аналізів по 18 культурах, показала, що в продукції рослинництва в 1980–90 рр. найчастіше виявлялися залишки семи препаратів (ПХК — 60%, ленацил — 64, атразин — 63, симазин — 55, алірокс — 54, ситрин — 52, ТХАН — 51%). По окремих культурах залишки пестицидів найчастіше виявлялися у буряках (50,2%), кукурудзі (50), ячмені, гороху, вівсі (45%). Перевищення максимально допустимих рівнів (МДР) в продукції рослинництва, призначеної