Особливу небезпеку викликає розвиток карстоутворення в районах розробки сірчаних родовищ (за останні три роки в межах Яворівського ДГХП «Сірка» утворилось понад 500 нових воронок). При цьому розвиток карстоутворення призводить до втрат сільськогосподарських угідь та будинків. Крім того, на бортах Подорожненського і Язівського кар’єрів і шламосховищ спостерігаються зсувні процеси, які викликають безпосередню загрозу населеним пунктам.

Родовища калійних солей розташовані на території Львівської та Івано-Франківської областей. Найважливішими родовищами, що зараз експлуатуються, є Стебникське (ДГХП «Полімінерал») і Калуш-Голинське (ДГХП «Хлорвініл») родовища. Одна з основних проблем, що зумовлюють погіршення екологічної ситуації при розробці родовищ калійних солей, — скиди у поверхневі річкові стоки дренажних вод із суттєво перевищеним вмістом солей з водозбірників і шламосховищ. При цьому дренажні води частково забруднюють заповідні території та зони санітарної охорони курорту Трускавець. Вкрай небезпечним є інтенсивний розвиток карсту. Велика екологічна небезпека пов’язана також з наявністю накопичувальних басейнів, які містять концентровані розсоли. При розробці Калуш-Голинського родовища розсоли фільтруються через тіло дамби накопичувального басейну без відповідного їх збору і наступної відкачки.

РОСЛИННИЙ СВІТ

Лісові ресурси

За даними останнього чергового державного обліку лісів за станом на 1.I.1996 р. площа земель лісового фонду становить 10,8 млн.га, з них 9,4 млн.га вкриті лісовою рослинністю. Лісистість становить 15,6% площі країни.

Загальний запас деревної маси в лісах України — 1736,0 млн. м3. Середній запас деревної маси на 1 га вкритих лісом земель — 185 м3, запас на 1 га стиглих і перестійних деревостанів — 237 м3, середній приріст на 1 га вкритих лісовою рослинністю земель — 3,8 м3.

Ліси 1 групи становлять 55,8% від загальної площі земель лісового фонду. Решта (44,2%) належить до лісів 2 групи. Хвойні насадження займають 42,2% вкритих лісовою рослинністю земель, твердолистяні — 43,3, м’яколистяні — 13,6, інші деревні породи — 0,5, чагарники — 0,4%.За площею лісів та запасами деревини Україна належить до лісодефіцитних країн.

Стан лісів України та їх антропогенні зміни

Загальний стан лісів не відповідає еколого-економічним вимогам. Лісосировинна база виснажена. Про це свідчать дані останнього державного лісового кадастру, згідно з якими молодняки становлять 31,5%, середньовікові ліси — 44,6, пристигаючі — 12,7, стиглі і перестійні — 11,2%. Такий віковий розподіл є наслідком надмірних рубок у минулому та значних обсягів створення лісових культур.

В зв’язку зі скороченням обсягів промислового виробництва і будівництва, стабільною є тенденція скорочення обсягів лісокористування. Обсяги заготівель деревини зменшились з 15,3 млн.м3 у 1990 р. до 10,7 млн.м3 у 1998 р., у т. ч. від рубок, зарахованих до ліміту лісосічного фонду, з 6 млн.м3 у 1990 р. до 5,0 млн.м3 у 1998 р. Обсяг лісокористування по Україні з 1 га вкритої лісовою рослинністю площі в 1998 р. порівняно з 1997 р., зменшився на 5%.

Порівняння даних останнього державного обліку лісів (на 1.01.1996 р.) з даними попереднього обліку (на 1.01.1988 р.) за такими показниками, як співвідношення вікових груп деревостану, рівень лісистості, розподіл по основних групах порід у цілому свідчить про покращання стану лісів України. Головними факторами, що негативно впливають на біолого-екологічну стійкість та адаптованість лісів, їх соціальну, протиерозійну, гідрологічну, кліматичну функцію, є: застосування недосконалих способів і технологій рубок головного користування, штучне відновлення лісу в окремих регіонах без врахування типу лісорослинних умов, переосушення і перезволоження цілих регіонів, неконтрольований випас худоби, забруднення ґрунтів промисловими викидами, кислотні дощі, нерегульована рекреація.

Надмірна нерегульована експлуатація лісів України в цьому столітті призвела до виснаження лісових ресурсів, порушення їхньої вікової структури, погіршення породного складу, посилення ерозійних процесів та інших стихійних явищ. Слід підкреслити, що до 60-х рр. цього століття поряд із стиглими лісостанами вирубувались і пристигаючі. Як наслідок, питома вага пристигаючих дубових, букових і соснових лісів у віковій структурі лісового фонду становить тепер лише 7—8%, тоді як за лісівницькими нормами вона повинна становити близько 20%.

Лісовідновлення і лісорозведення

Зміни в територіальній структурі лісових ресурсів здійснюються у відповідності з вимогами раціонального лісокористування і охорони природи. Найбільш гостра нестача лісових насаджень відчувається в степовій зоні, де вони виконують винятково важливі захисні функції. Недостатньо їх і в Лісостепу і навіть у Поліссі. Лісистість території України нижча, ніж це необхідно для задоволення потреб економіки — функціонування розвинутого сільського господарства і промисловості, досягнення ландшафтно-екологічної рівноваги.

Проблема збільшення площі лісів в Україні потребує невідкладного вирішення, тому пріоритетними напрямами розвитку лісового господарства стають розширене відновлення лісових ресурсів та інтенсифікація лісовирощування.

Обсяги лісовідновлення в 1998 р. визначались переважно розмірами розрахункової лісосіки. У 1998 р. лісовідновлення в лісовому фонді проведено на площі 30,2 тис.га, з них шляхом створення лісових культур — 24,8 тис.га та шляхом природного відновлення — 5,4 тис.га. Продовжувались роботи по лісорозведенню. У цьому році створення лісових насаджень у ярах, балках, на пісках та інших неугіддях проведено на площі 3,3 тис.га. Крім того, створено полезахисних лісових смуг на площі близько 0,3 тис.га.

За останні шість років щорічні обсяги лісовідновлення залишалися стабільними. Щодо лісорозведення, то в 1998 р. воно в порівнянні з 1997 р. скоротилося на 60%.

У процесі лісовирощування в 1998 р. переведено у вкриті лісовою рослинністю землі 22,8 тис.га штучно створених лісових насаджень та 3,6 тис.га ділянок з природним відновленням.