Фарміндустрія та практична медицина України до розпаду СРСР (1991 р.) використовувала 170 видів дикорослих лікарських рослин, нині кількість офіційно зареєстрованих в Україні видів лікарських рослин природної флори суттєво зменшилась (близько 40 видів). Це пояснюється економічною кризою, відсутністю державного замовлення на лікарську рослинну сировину, а також складною та дорогою процедурою офіційної реєстрації лікарської рослинної сировини. Загальний ресурсний аналіз 1075 видів судинних рослин України, описаних у «Флорі лікарських рослин України», свідчить, що для 631 виду сировинні запаси недостатні для ведення промислової заготівлі, для 354 видів — достатні для промислової заготівлі, для 90 видів сировинні запаси відсутні, і ці види підлягають охороні. Інвентаризація біологічних ресурсів природної флори України, яка має лікувальну дію, свідчить, що тільки для 103 видів із 170 є достатній ресурний потенціал, який дозволяє виготовити лікарські препарати чи безпосередньо лікувати хвороби, задовольняючи попит населення. Це, в першу чергу, лікарська сировина деревних рослин (бруньки сосни та берези, кора дуба, плоди горобини, глоду та ін.). Значну частку цих видів становлять рослини синантропної флори (трава грициків, споришу, хвоща; квітки волошки, ромашки тощо). Обмеженими є фіторесурси лікарських рослин, використання яких підлягає суворому контролю — для 21 видів. Це стосується лікарських рослин, ресурсний потенціал яких досить значний в Україні, однак великий попит на їх сировину може спричинити виснаження національної сировинної бази цих рослин (звіробою звичайного, цмину піскового, материнки звичайної, конвалії звичайної, крушини ламкої тощо). Сюди віднесені також види, ресурси яких значно зменшились внаслідок радіоактивного забруднення сировинних ареалів: багна звичайного, журавлини, мучниці, перстачу (калгану) та ін. Фіторесурси 23 видів лікарських рослин природної флори України, сировина яких до недавнього часу використовувалась практичною медициною, зараз на межі виснаження. Кризову ситуацію природної сировинної бази цих видів викликано зміною екологічних умов зростання та надмірним використанням сировини. Це, в першу чергу, стосується аїру (лепехи звичайної), бобівнику трилистого, глечиків жовтих, латаття білого, сухоцвіту болотяного, золототисячника звичайного. Так аналіз динаміки заготівлі кореневищ аїру за останні 20 років свідчить, що валовий обсяг їх заготівлі в Україні зменшився більше ніж у 90 разів. У цілому в 1998 р. заготовлено 3 т сировини аїру, тоді як середньорічна заготівля 1977–79 рр. становила 282 т, а в 1968 р. було заготовлено 806 т неочищених кореневищ аїру. Ресурси цих видів підлягають моніторинговим дослідженням для організації дійових заходів по попередженню виснаження їх запасів.

Як свідчить аналіз, сировинні експлуатаційні запаси 23 видів лікарських рослинних ресурсів відсутні. Необхідні розробка та впровадження заходів по їх відтворенню. Крім видів, занесених до Червоної книги (астрагал шерстистоквітковий, арніка гірська, родіола рожева, види родини орхідних), це такі рослини, як горицвіт весняний, первоцвіт весняний, синюха голуба. Сировина 25 видів лікарських рослин вирощується в господарствах. На сьогоднішній день особливо гостро постає питання оптимізації використання наявних ресурсів та пошуку резервів сировинних запасів цінних лікарських рослин в екологічно чистих регіонах України, розвиток цього напряму має нині державну вагу.

В лабораторії ботанічного ресурсознавства Інституту ботаніки ім.М.Г. Холодного НАН України ресурсні дослідження зосереджуються на лікарських рослинах імуностимулювальної, протизапальної та радіопротекторної дії: Acorus calamus L. (лепеха звичайна), Sambucus nigra L. (бузина чорна), Polygonum bistorta L. (гірчак зміїний), Origanum vulgare L. (материнка звичайна), Centaurium erythraea Rafn (золототисячник звичайний), Sanguisorba officinalis L. (родовик лікарський), Filipendula ulmaria /L./Maxim. (гадючник в’язолистий), Convallaria majalis L. (конвалія звичайна), Potentilla alba L. (перстач білий), Potentilla erecta /L./Raeush. (калган), Daucus carota L. (морква дика), Symphytum officinale L. (живокіст лікарський), Sedum acre L. (очиток їдкий), Primula veris L. (первоцвіт весняний), Hepatica nobilis Mill. (печіночниця звичайна), Tanacetum vulgare L. (пижмо звичайне), Galium verum L. (підмаренник справжній), Agrimonia eupatoria L. (парило звичайне), Glycyrrhiza glabra L. (солодка гола), Thymus serpyllum L. (чебрець повзучий), Ephedra distachya L. (ефедра двоколоскова), Helichrysum arenarium /L./Moench (цмин пісковий), Cynoglossum officinale L. (чорнокорінь лікарський), Chelidonium majus L. (чистотіл великий) та ін. Досліджується їх регіональне розміщення, ресурсні потенції, можливість збагачення сировинних ресурсів в природних умовах зростання та ін. Проводяться роботи по виявленню запасів близькоспоріднених видів цінних лікарських рослин, що можуть сприяти вирішенню національної проблеми дефіциту сировини цінних лікарських рослин: звіробій (Hypericum L. — 12 видів), цмин (Helichrysum Mill., 5 видів), чебрець (Thymus L., 15 видів), деревій (Achillea L., 12 видів) та ін. В Інституті ботаніки НАН України є вже значні напрацювання в цьому напрямі: виявляється локалізація сировинних масивів досліджуваних видів лікарських рослин, складаються картосхеми їх розміщення; оцінюється стан сировинних запасів, розробляються наукові основи оптимізації використання виявлених ресурсів; дається оцінка динаміки ресурсів дикорослих лікарських рослин під впливом сукупності екологічних факторів. Розроблені Інститутом наукові основи оптимізації використання та охорони дикорослих лікарських рослин України були застосовані при підготовці нормативних актів спільно з Мінекобезпеки України. Результати моніторингових досліджень є науковою основою прогнозування стану ресурсів конкретних видів лікарських рослин. Так дослідження динаміки ресурсів аїру і цмину піскового в лівобережному Лісостепу та Степу свідчать, що природні сировинні запаси цмину піскового тут достатні для регульованого використання, тенденції до їх зменшення не виявлено. Запаси ж аїру — обмежені, відзначається