У містах і селищах міського типу щороку нагромаджується близько 40 млн м3 сміття, яке знешкоджується на майже 700 міських звалищах, з яких близько 80 % експлуатується без дотримання запобіжних заходів щодо забруднення підземних вод і повітряного басейну, та 4 сміттєспалювальних заводах, технологічне обладнання яких не відповідає сучасним екологічним вимогам [30].

Невпинно зростає кіль-кість побутових відходів. На рис. 8.9 наведено темпи зростання міських відходів на душу населення за три роки [10, 11, 30]. При низькому рівні технології переробки та уніфікації відходів існує значна загроза для біосфери великих і середніх міст. Щорічно до вже існуючої їхньої кількості додається близько 150 млрд т твердих, рідких і газоподібних відходів [3].

Таким чином, території, використання яких у народному господарстві могло б принести значні прибутки, втрачені, мабуть, назавжди. Кількість накопичених у сховищах відходів щороку зростає і нині в Україні загальна маса відходів, сконцентрованих у поверхневих сховищах, перевищила 25 млрд т, тобто на кожного жителя України припадає понад 400 т відходів [30]. З них об’єм лише токсичних відходів (у сховищах організованого складування) перевищив 5 млрд т.

Ситуація, що склалася в Україні з накопиченням відходів, непокоїть, бо, незважаючи на спад виробництва, не поліпшується. Місця їхнього нагромадження часто не відповідають санітарно–гігієнічним нормам. Переважна кількість відходів (понад 80 %) потрапляє у поверхневі сховища, значна кількість — у неорганізовані сховища. Такий перебіг подій ускладнюється недосконалими технологіями переробки відходів, відсутністю безвідходних технологій виробництва та належного дієвого нормативно–правового забезпечення.

Водопровідно-каналізаційне господарство безпосередньо впливає на екологічний стан міста. Цей вплив виявляється в погіршенні стану водних об'єктів міста при скиданні неочищених стічних вод та різного роду захворюваннях, викликаних споживанням неякісної питної води, епідеміологічної ситуації при поривах каналізаційних систем. Найбільший забруднювач – МКП «Миколаївводоканал», скид забруднених вод якого складає близько половини від загального скиду по Миколаївській області і більше 95% по місту Миколаєву. Загальна кількість скинутих з насосних станцій каналізації неочищених стоків у 2004 році –1,83 млн.м 3 . До Бузького лиману у 2004 р. скинуто 48,2 тис.т забруднюючих речовин.

Заходи з модернізації, реконструкції і ремонту каналізаційної мережі та очисних споруд м.Миколаєва (проведена реконструкція цеху механічного зневоднення мулу, раціональне використання питної води) дозволили значно зменшити скид забруднених стічних вод в поверхневі водні об'єкти, який за останній рік зменшився на 2,9 млн.куб.м.

Показники | Одиниця виміру | 2001 рік | 2002 рік | 2003 рік | 2004 рік | 2005 рік (очікувані показники) | 2006 рік

Кількість забруднених стічних вод, які скидаються до поверхневих водних об'єктів | млн.мі | 52,6 | 46,8 | 44,3 | 41,4 | 41,0

У сфері поводження з відходами найбільш гострою екологічною проблемою є стан міського звалища твердих побутових відходів поблизу с.В.Корениха. Міський полігон ТПВ введено в експлуатацію в 1972 р., його площа складає 31,55 га, фактичний об'єм на 01.01.04 - 34 млн. м 3 , річне надходження ТПВ за останні 5-7 років складає в середньому 650-750 тис. м 3 /рік.

За даними КП “Миколаївкомунтранс”, на міський полігон ТПВ вивезено: — 

рік – 35,0 тис.т; — 

рік – 69,2 тис.т; — 

рік – 140,0 тис.т;

2004 рік – 174,0 тис.т.

Шляхи розв'язання головних проблем та досягнення цілей

Конкретні заходи розв'язання головних проблем містяться в Місцевому плані дій на ХХІ століття, який затверджено рішенням міської ради від 14.12.01 № /29.

Основні з них:

- скорочення водоспоживання за рахунок установлення приладів обліку всім споживачам, корегування нормативів водоспоживання і ціни на воду, при цьому буде значно скорочена кількість господарсько-побутових стічних вод;

- сучасні підходи у поводженні з твердими побутовими відходами: сортування відходів, застосування сучасного технологічного обладнання для збирання, транспортування та утилізації, переробка вторинних ресурсів (скло, пластмаси, папір);

- зниження витрат на опалення будівель, за рахунок усунення теплових витоків, використання нових видів палива (брикетоване паливо з органічних відходів рослинного походження для котелень замість вугілля);

- екологічне виховання та освіта населення міста.

Урбанізація та її негативні наслідки

У наш час особливо зросло забруднення навколишнього середовища у великих містах, зокрема у великих індустріальних центрах. Відбувається нестримна концентрація людей в містах, з'являються і зростають багатомільйонні міста-мегаполіси, збільшується їхня кількість, розміри та проблеми.

Внаслідок осушення зникають болота, міліють річки. Меліорація змінює склад рослинності, місця мешкання тварин, призводить до великих втрат лікарських та харчових рослин. Так, на початку шістдесятих років польські кооператори заготовляли 220 центнерів валеріани на рік, а нині — лише 5 центнерів. Із 47 видів лікарських трав, що росли на Поліссі, тепер збирають 6-7 видів. 20 років тому на Поліссі було 80 тис. га журавлини, яка має надзвичайно цілющі властивості, а нині ця площа скоротилась до 23 тис. га. Катастрофічне знизилась і врожайність цієї цілющої ягоди. На початку шістдесятих заготівельники збирали 900—950 кг журавлини з гектара, а сьогодні — 100.

Таке використання та погіршення якості наших земель вимагає вжиття термінових науково обґрунтованих заходів, що сприятимуть значному підвищенню родючості ґрунтів та отриманню екологічно чистих продуктів харчування.

Винятково гострою проблемою є вилучення орних земель під забудову різних промислових об'єктів, а також складування промислових та побутових відходів. За останні шістдесят років в Україні під різні види несільськогосподарського використання вилучено родючі землі, площа яких перевищує територію Одеської області (333 тис. кв. км, або 3,3 млн. га). Понад 700 тис. га родючих земель затоплено водоймищами на Дніпрі. Відвали промислових відходів поглинули 200