Вражені масштабами проблеми, екологічні публіцисти констатували: людство увійшло в нову еру — сміттєву. 

І відходами можна керувати

Ситуація з відходами має різний рівень гостроти в різних країнах світу. Фахівці навіть розрізняють три категорії країн, з огляду на склад їхніх відходів (табл. 1).

Перед країнами відповідних категорій стоять різні завдання щодо побутових відходів. Якщо в слаборозвинених країнах з ними пов’язана насамперед санітарно-гігієнічна проблема (велика маса неприлаштованої органіки сприяє поширенню небезпечних хвороб), то перед розвиненими постають складніші питання: втрата природних ресурсів, хімічне забруднення тощо. В т.з. перехідних державах (до яких, згідно з цією класифікацією, належать східноєвропейські країни та держави колишнього СРСР, у тому числі й Україна, а також ряд південноамериканських та східноазійських країн) можна розглядати проблему ТПВ як поєднання обох проблем.

Для погодження численних питань, викликаних утворенням величезних обсягів відходів споживання, в розвинених країнах створена ціла господарча галузь, що отримала назву «waste management» (керування відходами). Її діяльність полягає в санітарному очищенні населених пунктів, організованому збиранні вторинної сировини, придатної для використання, та знешкодженні непридатного для використання сміття. На початку 90-х років у цій галузі в розвинених країнах тільки на переробних підприємствах було задіяно понад 300 тисяч працівників, які щорічно переробляли 300 млн. тонн промислових та побутових відходів, повертаючи в економічний оборот 200 млн. тонн, що давало понад 30 млрд. доларів доходу.

Незалежно від особливостей галузі в різних державах, головне завдання системи керування відходами — зменшення кількості та обсягу ТПВ. В умовах виснаження світових сировинних ресурсів украй нераціонально, як з економічного, так і з екологічного погляду, закопувати в землю готову сировину, придатну для використання. Головною ж проблемою використання цієї сировини стає її вилучення зі сміттєвої маси, оскільки в суміші вона практично непридатна для переробки. З огляду на неможливість повноцінного технічного сортування побутових відходів, у системі керування ними пріоритет надається роздільному збиранню відходів на етапі їх утворення. Для цього використовуються економічні стимули, юридичні заходи, агітація та пропаганда серед населення.

На початку продажу ліцензії «Дуальна система» зібрала кілька мільярдів марок. Крім того, в ефективну систему поводження з відходами охоче вкладають гроші німецькі підприємці — за перші шість років діяльності в «Дуальну систему» інвестовано 6 млрд. марок. 80% коштів витрачається на укладання контрактів зі спеціалізованими фірмами зі збирання, сортування та первинної переробки сміття. Після збирання та сортування відходи надходять на підприємства, що здійснюють їх переробку, використовуючи відходи як вторинну сировину. Оскільки вторинна сировина в ряді випадків дорожча за первинну, підприємства ці «Дуальна система» дотує, на що йде 15% її коштів. Решта 5% використовується на існування самого товариства, яке, за погодженням з Антимонопольним комітетом ФРН, є безприбутковою організацією.

В ефективній діяльності «Дуальної системи» провідну роль зіграла суспільна свідомість населення, на яке покладено завдання добровільно сортувати сміття. Для цього на вулицях німецьких міст стоять контейнери для різних видів відходів. Як правило, це цілий ряд ємностей різного кольору для чіткого розрізнення їх призначення — окремо для паперу, полімерних відходів та органіки. Для скла призначені різнокольорові контейнери (білі, зелені та коричневі для відповідної склотари).

Слід зазначити: система заставної тари, як і система збирання макулатури та іншої сировини за плату, в Німеччині розвинена слабо. Тому паперові, скляні та полімерні відходи скидають у контейнери без оплати. Натомість у країні існує жорстка система, що не дозволяє викинути сміття в непризначене для цього місце. Особливо це стосується таких небезпечних відходів, як акумулятори, елементи живлення, автопокришки тощо. Система штрафів та пропаганда змушують «власників» цих відходів здавати їх у спеціальні пункти прийому. Більше того, за прийом від них старої електроніки, холодильників, побутової техніки власники самі сплачують певні гроші, якими покривають витрати на неприбуткову утилізацію.

За роки своєї діяльності товариство «Дуальна система Німеччини» створило 17 тисяч додаткових робочих місць та 320 сортувальних пунктів. Кількість зібраної та переробленої упаковки сягає 5 млн. тонн щороку. Загальна кількість побутового сміття за роки функціонування «Дуальної системи» скоротилась у Німеччині на 15%.

Альтернативою як примітивному складанню на звалищах, так і небезпечному спаленню сміття пропонується низка заходів. Пріоритетом має залишатись рециклінг максимальної кількості вторинної сировини. Непридатну решту пропонується повертати землі, проте складним шляхом. Сюди входить і пресування ТПВ (1 м3 сміття важить усього 200—250 кг; пресоване, воно може потребувати у три-чотири рази менше місця на полігоні), і утилізація через спеціальні відвідні труби біогазу, і дренаж фільтрату, і компостування органіки. Велике майбутнє пророчать піролізу — процесу, під час якого непридатна для переробки сміттєва маса газифікується в спецустановках без доступу кисню. Такий метод вважається (принаймні тепер) набагато безпечнішим за спалювання. Заходи ці не тільки пропонуються, а й активно впроваджуються. Піонер керування відходами — Німеччина — поставила за мету до 2010 року ліквідувати всі наявні в країни необлаштовані звалища і перетворити їх на спеціалізовані полігони із набором усіх вищевказаних новацій. Україна: керування відходами — умовне

В Україні кількість побутових відходів не дуже відстає від середньоєвропейської і становить близько 38—40 млн. м3 щороку (або близько 10 млн. тонн). Загальна ж маса твердих відходів у країні сягає 1 млрд. тонн щороку. За своїм складом українські ТПВ відповідають категорії