Те, що зі значною натяжкою можна назвати вітчизняною системою керування відходами, складається з таких елементів.

Санітарне очищення та видалення відходів. Збирають та видаляють сміття 56 спеціалізованих автопідприємств та 650 цехів у складі виробничих управлінь житлово-комунального господарства, задіяно понад 7,5 тисячі сміттєзбиральних машин та близько 35 тис. працівників. У роботі галузі простежуються дві протилежні тенденції. З одного боку, через незадовільне фінансування з боку комунальних органів та неоплату населенням комунальних послуг система санітарного очищення значною мірою руйнується. Так, сьогодні муніципальним обслуговуванням охоплено лише 52% населення країни. В більшості невеликих міст і в абсолютній більшості сіл ця система не діє. Сміття тут вивозять нерегулярно, при цьому часто не на санкціоновані звалища, а на стихійні смітники. З другого боку, у великих містах (Київ, Харків, Львів, Одеса та ряд інших) вивезення сміття стає прибутковою справою. За умови вчасних розрахунків, фірма, яка вивозить сміття, має 10 — 12% рентабельності, до чого виявляють зацікавлення як вітчизняні, так і закордонні підприємці. Як правило, всі комерційні фірми використовують застарілі, але потужні й надійні сміттєвози іноземного виробництва, здатні перевозити набагато більші обсяги сміття, ніж радянські, російські та вітчизняні машини. Цим, а також ефективною організацією праці і дешевою робочою силою, досягається економічний успіх.

Розміщення та поховання побутових відходів. Домінуючим методом поводження з побутовими відходами в Україні було і залишається розміщення та поховання ТПВ на сміттєзвалищах і спеціальних полігонах, яких офіційно сьогодні налічується понад 770. Переважна більшість звалищ (від 80 до 90%) працюють у режимі перевантаження, з давно порушеними проектними показниками щодо обсягів надходження відходів, без дотримання запобіжних заходів щодо забруднення підземних вод та повітряного басейну. Полігони ці розміщені поблизу міст і приймають, відповідно, міські відходи. Щодо сіл, то в переважній більшості сміття там просто вивозять за околиці і скидають у природні заглиблення (ярки, рови тощо). Дуже поширена практика вивезення сміття на лісові галявини, поля, інші об’єкти, не передбачені до використання як сміттєзвалища. Тільки великих стихійних нагромаджень сміття нараховується близько 1000, що становить до 66% усіх сміттєзвалищ в Україні.

Оскільки до ефективної системи керування відходами розвинений Захід почав переходити нещодавно і зі змінним успіхом, то Україна має шанс не відстати бодай у цій галузі. Нам слід врахувати чужий досвід, причому не тільки розвинених країн, а й держав «третього світу» — епізодичні успіхи є й там, причому коштують вони значно дешевше. А головне — розвивати власну систему поводження з відходами, залучивши до цього профільні інститути, державні та комунальні структури, що відповідають за відходи (Мінекобезпеки, Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики, місцеві управління ЖКГ), громадські організації |

Я дуже люблю своє місто і найбільше - взимку. А знаєте чому? Бо тільки взимку сніг, що падає, прикриває сміття та інші побутові відходи, що викидають самі ж світловодці-нечепури. Коли все накрито снігом, розумієш, ти живеш у місті-красені. Сніг прикриває нашу з вами безгосподарність, неохайність, але на якийсь термін.
У решту часу наше свинство не приховаєш. Така ситуація і навколо багатоповерхівок, і у приватному секторі. Особливо наші люди полюбляють винести сміття подалі від свого будинку і викинути, куди донесуть чи довезуть візком, байдуже - лісосмуга це чи прибережна зона. Певно, через це у нас по місту налічується майже 40 несанкціонованих сміттєзвалищ. Добрий господар, і господар міста (міський голова) у тому числі, мусить дбати про привабливий зовнішній вигляд свого обійстя. Але у наших керманичів, певно, руки до цього ніколи "не доходили", якщо у місті смітник на смітнику і ...

Не знаю, як кому, а мені хотілося б, щоб ситуація змінилася, тож повідомленню про приїзд у місто В. Бровченко, представника німецької фірми "Шефер" в Україні (фірма, що з 1937 року конструює контейнери для сміття та здійснює його утилізацію), зраділа і 14 квітня пішла на семінар "Стратегія поводження з твердими побутовими відходами (сміттям) у світлі бачення проблеми комунальниками європейських країн". До речі, захід організовано "Асоціацією регіонального розвитку" (голова П. Солодов), що останнім часом провела чимало подібних заходів, присвячених комунальній темі. 
Валентина Бровченко розповіла про братів, які створили фірму, яка сьогодні є лідером серед аналогічних, про їхні досягнення за майже 70 років роботи. Ще 30 років тому один з братів сказав, що незабаром буде скільки сміття, що люди не знатимуть, що з ним робити. Роздільний збір побутового сміття - також їхній задум і багато країн вже зрозуміли: кращого поки що не вигадали. Тож на майданчику ставиться не один контейнер, як ми звикли, а чотири: для паперу, скла, пластикових та металевих банок і для решти відходів. Завдання кожного - відсортувати своє сміття і вкинути його окремо. Євроконтейнери сконструйовані таким чином, що, вкинувши сміття до бачка, назад його не витягнеш, а з бачка з харчовими продуктами (навіть заповненого вщент) при будь-якій температурі запаху не буде 12 діб. І ніякої мошки та тарганів, ніяких бродячих собак біля бачків! То скажіть, хіба кожен з нас не зможе зробити цих елементарних речей, аби жити у чистоті?  
Заводи, на яких спалюється сміття з найменшою шкодою для навколишнього середовища, побудувати важко і недешево, і, наприклад, у Європі, є