Українa може захлинутися відходами

Сьогодні, як і в радянські часи, на переробку потрапляють лише макулатура та склотара (хоча збирачів останнньої нині вже починають називати по-новому — «ботлхантерами»). Головним «інноватором» у цій галузі виступає компанія Тетра Пак, яка пропонує збирати ще й картонні упаковки з-під рідин — молока, соків, вин. Тільки з підприємств цієї компанії, за словами її гендиректора в Україні Фредріха Свінхуфвуда, на ринок щороку надходить близько 125 мільйонів пакетів. Щоб позбутися обвинувачень в тому, що вона засмічує Україну, а також (і це, мабуть, не менш важливо) отримати додаткову та ще й недорогу сировину, Тетра Пак планує розгорнути широку програму впровадження в країні сортування сміття: окремо скло, папір, пластик і органічні відходи, що дозволить вирішити «сміттєве питання».

“Уніплит”: Якість — це шлях до серця клієнта

Окрім того, за словами директора компанії “Уніплит” Володимира Сізика, планується закуповувати відходи виробництва, придатні для видобутку енергії у інших підприємств. Це дозволить значно скоротити кількість сміття на звалищах і на територіях підприємств.

Отже, підприємство Нині ж в Україні працює всього два сміттєпереробних заводи. Зрозуміло, що з покладеними на них зобов’язаннями вони не справляються. І в результаті лише 10—15% відходів мають шанси отримати «друге життя» — перетворитися на сировину для кольорової металургії та хімічної промисловості. За приблизними оцінками, не сортуючи й не переробляючи відходів, Україна щороку втрачає до 550 тисяч тонн текстилю, 660 тонн полімерів, 700 тисяч тонн скла. Не кажучи вже про те, що біогаз, який утворюється на звалищах, давно використовують у Європі як джерело тепла й електроенергії. У нас же звалища — в катастрофічному стані. Наприклад, у невеличкому селищі Пироговому, де міститься основний полігон столиці, постійно спалахують епідемії. Причина лікарям очевидна: під впливом опадів продукти розпаду похованих тут відходів перетворилися на так званий фільтрат, який сконцентрував у собі всі можливі токсини. А буває, що в спекотну пору звалища горять. Тоді жителі сусідніх будинків отримують подвійну, а часом і потрійну дозу канцерогенів. Як правило, все це стосується несанкціонованих звалищ, адже вони також виникають не випадково. За словами Олексія Кучеренка, тарифи на вивіз сміття не переглядалися років 5-6. Ціни на бензин і зарплати зросли, а один вивезений кубометр відходів продовжує оцінюватися в 11 гривень. Щоб доставити сміття на санкціоноване звалище, перевізникові доведеться заплатити 24 гривні. А за те, що він залишив його за рогом, — 86 гривень штрафу. Його, звісно, вдається стягнути далеко не завжди. От і виникає закономірне питання: що простіше й дешевше?

Можливі шляхи розв‘язання сміттєвої кризи
Людство не загине в атомному кошмарі —
воно задихнеться у власних відходах.
 Нільс Бор
Актуальність проблеми: На сьогодні Україна — європейський лідер за кількістю відходів на душу населення. Звичайно, це стосується не лише побутового сміття, хоча воно й становить близько 10% загального обсягу. Є ще великотоннажні відходи промислових підприємств, шахт, агропромислового комплексу, наукових, медичних, торгових закладів тощо. Одна з головних проблем, пов’язаних з похованням відходів, — утворення так званого звалищного газу. При похованні органічної речовини (якої у сміттєвій масі в середньому від 50 до 70%) відбувається її біоконверсія з участю мікроорганізмів. В результаті цього процесу утворюється біогаз, макрокомпонентами якого є метан (СН4) та діоксид вуглецю (СО2). Масштаби утворення цього газу також можна вважати геологічними. За підрахунками експертної групи Міжурядової комісії зі зміни клімату (IPCC), проведеними в середині 90-х років, глобальна емісія звалищного метану становить 40 млн. тонн на рік, або близько 8% його загальнопланетного потоку. Для порівняння, ця величина перевищує масу метану, який виділяють вугільні шахти. Висновками групи звалищний метан заведено до реєстру основних джерел парникових газів планети.
Окрім істотного внеску в глобальне потепління, звалищний газ сприяє появі вибухо- та пожежонебезпечних умов як на самих звалищах, так і на об’єктах поблизу них. Пожежі на звалищах, у свою чергу, таять неабияку екологічну небезпеку. В структурі побутових відходів збільшується питома вага полімерних матеріалів (вона становить понад 10% їхньої загальної маси і подвоюється кожні десять років), зростає токсичність відходів (у сміття потрапляють термометри, прилади, що містять ртуть, елементи живлення, внаслідок чого воно «збагачується» солями важких металів та хімікатами). А тому неконтрольоване горіння звалищ призводить до утворення та потрапляння в атмосферу токсичних сполук, у тому числі невизначених, які переносяться на значні відстані. Загалом обсяг складованих відходів в Україні становить нині близько 25 мільярдів тонн, зокрема близько 20 мільйонів тонн — високотоксичних (I і II класів небезпеки) та радіоактивних. Притому, що сміття в Україні вже нікуди дівати, щороку його більшає на 1 млрд. тонн. Таким чином рік у рік зростає шкідливе навантаження на довкілля і здоров’я людини. У організмі кожного з нас вже «живуть» приблизно півтисячі антропогенних хімічних речовин. Усі вони — потенційні отрути, які до 1920 року навіть не існували в навколишньому середовищі. За офіційними даними, у нашій країні накопичено та зберігається, головним чином у зовсім не пристосованих для цього приміщеннях, майже 15 тис. тонн не придатних для використання пестицидів.

Усього в країні під сміттям різного виду і походження зайнято 160 тисяч гектарів земельних угідь. Виникла навіть наука про смітники — техногенна геологія. Модуль техногенного навантаження на одиницю площі нашої країни становить 41391 тонну на квадратний кілометр, відповідно на