Мета та завдання проекту:
По-перше, змінити властивості товарної продукції, щоб відходів утворювалося якнайменше вже у процесі її виробництва й використання.
По-друге, вилучати з відходів якнайбільше залишкових корисних компонентів і після переробки використовувати повторно.
І, по-третє, звернутися по підтримку до населення. Таким чином, поводження з побутовими відходами з традиційного «прибирання сміття», що є одним із завдань муніципальних служб, перетвориться на один із провідних аспектів економічного розвитку, технологічного передбачення та соціально-політичної сфери країни в цілому.

Методи:
Для чіткого розуміння проблеми побутових відходів насамперед слід визначитись з термінологією. Тверді відходи (є ще й рідкі, і газоподібні) поділяються на дві неоднакові групи: на відходи виробництва та відходи споживання. Під відходами виробництва мають на увазі відходи, що утворюються в результаті функціонування основних промислових галузей — видобутку та збагачення корисних копалин, енергетики, металургії, хімії та коксохімії, машинобудування та металообробки, деревообробки та целюлозно-паперового виробництва, легкої промисловості, будівельної індустрії тощо. І хоч на цю групу припадає 90% обсягу твердих відходів, проте через низку причин увага в статті акцентована не на них. Решту 10% становлять відходи споживання, які за іншою класифікацією проходять як тверді побутові відходи (ТПВ). ТПВ — відходи, що утворюються як безпосередньо в домашніх господарствах, так і в комунальній сфері в цілому. Основні компоненти відходів споживання — використана упаковка, харчові рештки, відпрацьовані товари та матеріали (в тому числі небезпечні — акумулятори, батарейки, ртутні та звичайні лампи розжарювання, побутова хімія), зношені автомобільні шини, вуличне сміття, зрізані гілки, листя тощо.
Альтернативою як примітивному складанню на звалищах, так і небезпечному спаленню сміття пропонується низка заходів. Пріоритетом має залишатись рециклінг максимальної кількості вторинної сировини. Непридатну решту пропонується повертати землі, проте складним шляхом. Сюди входить і пресування ТПВ (1 м3 сміття важить усього 200—250 кг; пресоване, воно може потребувати у три-чотири рази менше місця на полігоні), і утилізація через спеціальні відвідні труби біогазу, і дренаж фільтрату, і компостування органіки. Велике майбутнє пророчать піролізу — процесу, під час якого непридатна для переробки сміттєва маса газифікується в спецустановках без доступу кисню. Такий метод вважається (принаймні тепер) набагато безпечнішим за спалювання.В Україні кількість побутових відходів не дуже відстає від середньоєвропейської і становить близько 38—40 млн. м3 щороку (або близько 10 млн. тонн). Загальна ж маса твердих відходів у країні сягає 1 млрд. тонн щороку. За своїм складом українські ТПВ відповідають категорії перехідних країн. До речі, визначити структуру вітчизняного побутового сміття не так легко — в різних джерелах фігурують дані, які часто дуже різняться між собою. Те, що зі значною натяжкою можна назвати вітчизняною системою керування відходами, складається з таких елементів.
Санітарне очищення та видалення відходів.
Збирають та видаляють сміття 56 спеціалізованих автопідприємств та 650 цехів у складі виробничих управлінь житлово-комунального господарства, задіяно понад 7,5 тисячі сміттєзбиральних машин та близько 35 тис. працівників.
У роботі галузі простежуються дві протилежні тенденції. З одного боку, через незадовільне фінансування з боку комунальних органів та неоплату населенням комунальних послуг система санітарного очищення значною мірою руйнується. Так, сьогодні муніципальним обслуговуванням охоплено лише 52% населення країни. В більшості невеликих міст і в абсолютній більшості сіл ця система не діє. Сміття тут вивозять нерегулярно, при цьому часто не на санкціоновані звалища, а на стихійні смітники. З другого боку, у великих містах (Київ, Харків, Львів, Одеса та ряд інших) вивезення сміття стає прибутковою справою. За умови вчасних розрахунків, фірма, яка вивозить сміття, має 10 — 12% рентабельності, до чого виявляють зацікавлення як вітчизняні, так і закордонні підприємці. Як правило, всі комерційні фірми використовують застарілі, але потужні й надійні сміттєвози іноземного виробництва, здатні перевозити набагато більші обсяги сміття, ніж радянські, російські та вітчизняні машини. Цим, а також ефективною організацією праці і дешевою робочою силою, досягається економічний успіх.
Утилізація та рециклінг цінної вторинної сировини.
Обсяги заготівель вторинної сировини у країні постійно скорочуються. Підраховано, що з відходами економіка країни щороку втрачає 3,3 млн. тонн макулатури, 550 тисяч тонн металів, 660 тис. тонн полімерів, 770 тис. тонн скла, 550 тис. тонн текстилю. Більшу частину цих матеріалів Україна імпортує, і це при тому, що наявні технології уможливлюють переробку практично всіх складових компонентів побутових відходів.
Заготівлю вторинних матеріалів проводить виробничо-екологічне об’єднання «Укрвторма» — мережа з 45 заготівельних підприємств, 950 приймальних пунктів та 12 підприємств із переробки вторинної сировини. Про її ефективність можна судити з таких даних: 1990 року в Україні радянський попередник системи заготовив 731 тис. тонн