Ініціаторами міжнародної конференції на захист озонового шару (Лондон, 1989р.) стали прем'єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер і виконавчий директор ЮНЕП Мостафа Толба. На цій конференції було ухвалено природоохоронні рішення й підписано угоди глобального значення.

Грецький громадський діяч Деніс Ятрас став ініціатором створення й виконання важливого Середземноморського плану дій проти забруднення морських вод і врятування екосистем Середземного моря.

У 1991 р. почала виконуватися грандіозна програма “зелених” в Австралії — “Мільярд дерев”, згідно з якою до 2000 р. має бути відновлено понад 10 млн. га лісу на цьому континенті.

“Зелений рух” шириться в усьому світі. Активізували свою діяльність і природоохоронні організації України — Товариство охорони природи, асоціація “Зелений світ”, численні екологічні центри, асоціації й фонди локального і регіонального масштабу (Національний екологічний центр, Всеукраїнське товариство краєзнавців, спілка “Чорнобиль”, Зелений рух Буковини та ін.). сприяють екологічній освіті й поширенню серед населення екологічної інформації нові “зелені” газети й часописи: “Зелений світ”, “Екологія і здоров’я”, “Вісник Чорнобиля”, “Набат”, “Екологічні дзвони”, “Рідна природа” та ін.

Список литературы

В.И. Кормилицын, М.С. Цицкишвили, Ю.И. Яламов “Основы экологии”, Москва, 1997г.

П.М. Нестеров, А.П. Нестеров “Экономика природопользования и рынок”, Москва, 1997г.

Т.Г. Пыльнева “Природопользование”, Москва, 1997г.

“Национальный форум “Экология и экономика России”-1995. Экология. Экономика. Бизнес.” Москва, 1995г.

Р.А. Новиков “О механизме регулирования окружающей среды от загрязнения” Москва, 1991г.

Проект дистанционного экологического мониторинга ЗГНКМ. 1993-1996 гг.

Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта

Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта

Рубрика:  иностранный язык
Дата добавления:  15.3.2006
Кол-во скачиваний:  307
(84K)
(314K)
Всю коллекцию рефератов смотрите

Людство не загине в атомному кошмарі —
воно задихнеться у власних відходах. 

Нільс Бор 

«Порядок денний на ХХІ століття», вже історичний документ Конференції 1992 року в Ріо-де-Жанейро, визнав проблему твердих відходів однією з таких, що перешкоджають сталому розвитку світового господарства. До питання відходів часто звертаються вітчизняні фахівці, вчені, громадські діячі та організації не тільки екологічного профілю, ЗМІ. Журналісти «Дзеркала тижня» багато разів і в різних площинах висвітлювали цю проблему. Проте обговорення на професійному рівні багатогранного питання поводження з відходами, здається, ще не було (що дивно, з огляду на велику кількість фахівців у цій галузі, яким є що запропонувати). Пропонована стаття — це спроба проаналізувати сучасну ситуацію з побутовими відходами у світі та в Україні, оцінити основні підходи до розв’язання проблеми і, головне, започаткувати дискусію навколо цього гострого питання на шпальтах газети.  

Маленька причина
з великими наслідками 

Для чіткого розуміння проблеми побутових відходів насамперед слід визначитись з термінологією. Тверді відходи (є ще й рідкі, і газоподібні) поділяються на дві неоднакові групи: на відходи виробництва та відходи споживання. Під відходами виробництва мають на увазі відходи, що утворюються в результаті функціонування основних промислових галузей — видобутку та збагачення корисних копалин, енергетики, металургії, хімії та коксохімії, машинобудування та металообробки, деревообробки та целюлозно-паперового виробництва, легкої промисловості, будівельної індустрії тощо. І хоч на цю групу припадає 90% обсягу твердих відходів, проте через низку причин увага в статті акцентована не на них. Решту 10% становлять відходи споживання, які за іншою класифікацією проходять як тверді побутові відходи (ТПВ). ТПВ — відходи, що утворюються як безпосередньо в домашніх господарствах, так і в комунальній сфері в цілому. Основні компоненти відходів споживання — використана упаковка, харчові рештки, відпрацьовані товари та матеріали (в тому числі небезпечні — акумулятори, батарейки, ртутні та звичайні лампи розжарювання, побутова хімія), зношені автомобільні шини, вуличне сміття, зрізані гілки, листя тощо.

Зрозуміло, що нагромадження у відвалах, шламо- та шлакосховищах, спецполігонах мільярдів тонн відходів виробництва таїть у собі набагато більшу небезпеку, ніж існування, хай і численних, проте на порядок менших за обсягами звалищ побутового сміття. А відтак — і увага має приділятись насамперед відходам виробництва. Однак між існуванням відносно невеликої маси ТПВ та величезною масою промислових відходів є прямий зв’язок. Адже промислові відходи утворюються на перших стадіях отримання речовини, яка потім іде на виробництво товарів. Виготовлені товари, після нетривалого етапу користування ними, стають відходами споживання. Крім того, на виробництво речовини для майбутніх споживчих товарів витрачається велика кількість енергії, а енергетика, у свою чергу, — один з головних продуцентів промвідходів. Підраховано, що кожній тонні побутових відходів відповідають п’ять тонн промислових відходів на стадії виготовлення продукції і двадцять тонн — на стадії вилучення первинних ресурсів із надр. Таким чином, збільшення побутових відходів є першопричиною нагромадження промислових відходів, а отже — і увага має бути зосереджена насамперед на них.  

Від побутової незручності —
до проблеми геологічного масштабу 

Приблизно до середини ХІХ століття велика частина людства не знала не тільки проблеми відходів, а й самого слова такого не вживала. Так, словник В.Даля слово «сміття (російською — мусор)» тлумачить як «остатки, сор от каменной кладки и печной работы; битый камень, кирпич, глина, известь, иногда с золою и угольем, окалиной, черепками; сор, мелкие остатки каменного, древесного уголья». Проблеми таке сміття не створювало: в ті часи харчові рештки майже повністю поїдала худоба, а що залишалось — скидалось у дальній кут подвір’я або ж звозилось за околиці,