В цілому забезпеченість міста зеленими насадженнями складає 166 кв.м. на 1 мешканця, в тому числі зеленими насадженнями загального користування –23,8 кв.м., а з міськими лісами – 216,5 кв.м. В екологічному аспекті провідне місце належить насадженням загального користування як таким, що безпосередньо формують характер міської селітебної зони, забезпечують відпочинок населення і визначають ступінь забезпеченості зеленими насадженнями кожного міського жителя.   

На сьогодні внаслідок старіння та поступового згасання біологічних процесів у міських дерев та чагарників фітонцидна‚ знезаражувальна‚ киснеутворююча здатність зелених насаджень Києва значно знижена. У місті збільшилась кількість перестійних, потенційно аварійних дерев, які потребують поступової заміни на молоді дерева цінних порід з поліпшеними декоративними та естетичними властивостями.    

Санітарний стан зелених насаджень загального користування (парків, скверів, бульварів) здебільшого не відповідає сучасним вимогам ведення паркового господарства. Це призводить до збільшення кількості сухостійних дерев, захаращення зелених насаджень та інших негативних явищ.    

Велика кількість дерев різних порід вражена омелою як в парках, так і у вуличних насадженнях. В місті проводиться обрізання гілок, вражених омелою, а також поступова заміна вразливих омелою порід на невразливі.   

В Києві щорічно висаджується до 40 тис. молодих дерев, в основному цінних порід, та близько 70 тис. чагарників. Водночас значні території потребують додаткових насаджень, особливо вздовж автотрас, вулиць з інтенсивним рухом автотранспорту, у дворах будинків тощо.    

.5. Стан радіаційної безпеки    

Однією з найактуальніших для столиці проблем сучасної екології є нейтралізація негативного впливу радіації на людину і навколишнє середовище.   

Відповідно до законів України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про захист населення від іонізуючого випромінювання” 150 км2 території міста Києва належить до четвертої і третьої зон. Місто Київ, безумовно, належить до територій, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, але офіційного статусу такої території місто не має.    

На території Києва розміщено 115 діючих підприємств, які у своїх технологічних схемах виробничої діяльності використовують джерела іонізуючого випромінювання, зокрема, науково-дослідні інститути онкології та радіології, Науково-дослідний центр радіаційної медицини, деякі інші дослідні та лікувальні заклади тощо.   

Найбільш проблематичним щодо поводження з радіоактивними відходами є питання утилізації і зберігання відходів з наявністю тритію. На Київському ПЗРВ ДМСК ці відходи зберігаються в рідкій та твердій фазі. Найбільша кількість тритію скупчена в заглиблених у землю сховищах твердих радіоактивних відходів № 5, 6, 7.   

Спорудження мережі спостережувальних свердловин дало змогу отримати інформацію про концентрацію тритію у водній фазі грунту в радіусі до 23 м від стінок сховищ і на глибину до 10 м. Це дозволило провести в цих межах часткове оконтурення ореолу розсіяння тритію, встановити його конфігурацію, підрахувати загальну активність, отримати попередню кількісну і якісну характеристику напрямку міграції ореолу.   

Радіаційна ситуація на території Києва відстежується гідрометслужбою шляхом щоденних спостережень за потужністю експозиційної дози гамма-випромінювання, відбором та аналізом на вміст радіонуклідів проб повітряних аерозолів, атмосферних випадань та дніпровської води.   

За даними пунктів спостережень, які розташовані у Гідропарку, Жулянах, Святошині і на проспекті Науки, гамма-фон у 2002 році знаходився в межах 9-16 мкР/год і складав в середньому 12 мкР/год.   

Із радіоактивних елементів техногенного походження в пробах повітря ідентифікуються довгоживучі ізотопи 137Сs, 90Sг. Концентрація 137Сs в повітрі знаходилась в середньому на рівні 0,41х10-5 Бк/м3, 90Sг-0,05х10-5 Бк/м3; середня місячна інтенсивність випадань 137Сs, 90Sг становила 0,16 Бк/м2 та 0,33 Бк/м2 за місяць, відповідно.   

Протягом 2002 року вміст радіоактивних речовин в приземному шарі повітря у Києві був на 4-5 порядків меншим за допустимі концентрації, встановлені Нормами радіаційної безпеки України (НРБУ-97 ).   

Спостереження за радіоактивним забрудненням дніпровських вод проводились у верхньому б’єфі Київської ГЕС (м.Вишгород Київської області) та в районі Гідропарку (м.Київ).   

Концентрація 90Sг в районі Вишгорода протягом року була в межах 41-176 Бк/м3, концентрація 137Сs коливалась від 8,4 до 78 Бк/м3. У районі Гідропарку вміст радіонуклідів відповідно складав 38-136 Бк/м3 та 9-62 Бк/м3, що значно нижче допустимих рівнів радіонуклідів у питній воді ( 2000 Бк/м3 для обох радіонуклідів за НРБУ-97).   

Динаміка забруднення  90Sг та 137Сs для водних обєктів, які характеризують якість води в м.Київ, наведена в таблиці. 
 

Концентрації радіонуклідів у деяких водних об'єктах

м.Києва та Київської області у 1996-2002 рр., Бк/м3   

№

з/п | Водний об’єкт –пункт спостережень | Характеристика | 137Сs(загальний) * | 90Sг

1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

1 
  | Київське водосховище - м.Вишго-род (в/б ГЕС) | мін. | 9.25 | 7.77 | 2.96 | 4.90 | 4.83 | 8.42 | 41 | 37 | 33.3 | 60 | 50 | 41

макс. | 51.1 | 73.3 | 85.5 | 93.4 | 128 | 78.1 | 248 | 192 | 237 | 680 | 300 | 176

серед. | 22.9 | 31.5 | 24.4 | 29.8 | 27.1 | 29.3 | 125 | 115 | 133 | 183 | 129 | 101

2 | Р.Десна- с.Літки | мін. | 00.96 | 0.33 | 0.56 | 0.53 | 0.68 | 1.00 | 22 | 26 | 22 | 16 | 14 | 12

макс. | 16.6 | 47.4 | 5.40 | 4.20 | 7.84 | 6.15 | 118 | 130 | 130 | 110 | 78 | 37

серед.  | 5.66 | 8.29 | 1.81 | 1.61 | 1.76 | 2.60 | 59 | 52 |