.2.6. В галузі зменшення впливу фізичних факторів:

постійний (безперервний) контроль за радіаційною обстановкою атмосфери в місті;

недопущення розповсюдження радіоактивного забруднення;

зменшення використання підприємствами міста озоноруйнівних речовин.  

Автор: Шибанов Олексій

Інформаційний супровід:

КИЇВ. /Валерій Барський, Ольга Коростельова/.

Середньостатистичний українець протягом року залишає після себе 350 кг побутового сміття. Таким чином міста й села України щорічно нагромаджують близько 15 млн т відходів своєї життєдіяльності. Щодо об'ємів промислових, у перерахунку на одиницю площі, ми вже давно обігнали дванадцять разом узятих держав ЄС. Загальновідома і звична картина рідного ландшафту, характерна для всієї країни - від столиці до найвіддаленішої глибинки: відвали, терикони, шламонакопичувачі, звалища, які відібрали в нас понад 160 тисяч гектарів. Злочинне перетворення землі на велетенський смітник різко погіршує умови проживання людей, шкодить їхньому здоров'ю, отруює грунти, водні джерела й повітря. Проблема вже набула масштабів національної екологічної катастрофи. В діловому спілкуванні спеціально облаштовані, дозволені звалища називаються полігонами. В Україні їх понад 700. Проте величезна кількість відходів потрапляє саме на недозволені, кримінальні звалища, якими сплюндровано міські околиці, лісопарки, береги водойм, задвірки підприємств, ділянки поблизу залізниць. При цьому лише мала частина сміття на звалищах розкладається під дією сонця, повітря, води, грунтових мікроорганізмів. Більшості відходів для їх розкладу природним шляхом треба дуже багато часу. Наприклад, для розкладу поліетилентерефталату, з якого виробляються пляшки популярних напоїв, необхідно аж кілька сотень років. Ніби й вистачає в нас усіляких контролюючих і каральних інстанцій - їх нараховується близько десятка. Скажімо, на Київщині вже не перший рік функціонує т.зв. екологічна міліція. За даними Мінекології, тільки в 2004 році за розпорядженнями регіональних екологічних інспекцій було ліквідовано 12848 несанкціонованих звалищ. Але стан справ це суттєво не міняє. Не так давно на карті Києва фактично припинило існування як життєвий простір невелике селище Пирогів. Його просто стерло з лиця землі розташоване неподалік старе звалище ТПВ (типових побутових відходів). Звалище давно закрили. Проте воно продовжує "жити своїм життям", внаслідок чого і грунтові води, і сам грунт у цій заповідній (!) зоні стали непридатними через отруйнi викиди похованого сміття. Нагромаджений фільтрат "Київспецтранс" вивозить на інше звалище - полігон ї5, розташований в Обухівському районі Київщини. Він, до речі, вважається єдиним у країні, впорядкованим відповідно до чинних санітарно-екологічних норм. У минулому його не раз закривали, але за останні роки сюди було вкладено десятки мільйонів гривень. Передусім, вирішувалося завдання локалізації нагромаджуваного фільтрату (сам процес зупинити неможливо). Але це надзавдання так і залишилося невирішеним. У селах Київщини, розташованих поблизу зон звалищ, уже протягом 5 років реєструється зростання специфічних інфекційних захворювань, у тому числі і спалахи вірусного гепатиту. На думку санепідеміологів, столичний полігон поховання ТПВ вже сьогодні реально загрожує самому існуванню, щонайменше, сіл Креничі та Підгірці, а землі по периметру смiттєвої зони фактично мертві вже в радіусі близько 200 метрів. Проте, що там села? Навіть Київ, який колись дивував приїжджих своєю впорядкованістю та чистотою, сьогодні б'є рекорди за кількістю сміття. А пристоличні Софіївська та Петропавлівська Борщагівки? Вони вражають двома речами: розкішшю осель і занедбаністю територій...

Iмплементація чотирьох відер

Чисте середовище треба профінансувати  

Марія СЕМЕНЧЕНКО

Українa може захлинутися відходами. Як зазначає голова Української пакувально-екологічної коаліції Володимир Слабий, наразі в країні 32 мільярди тонн накопиченого сміття. В основному це промислові відходи, але побутових теж чимало. Їх збирається 11 мільйонів тонн за рік. Однак ідеологія системи утилізації та сортування сміття у нас тільки зароджується. І полягає вона в тому, щоб не збирати на звалищах і так званих полігонах також і те, що після обробки можна застосувати у виробництві та побуті.

Сьогодні, як і в радянські часи, на переробку потрапляють лише макулатура та склотара (хоча збирачів останнньої нині вже починають називати по-новому — «ботлхантерами»). Головним «інноватором» у цій галузі виступає компанія Тетра Пак, яка пропонує збирати ще й картонні упаковки з-під рідин — молока, соків, вин. Тільки з підприємств цієї компанії, за словами її гендиректора в Україні Фредріха Свінхуфвуда, на ринок щороку надходить близько 125 мільйонів пакетів. Щоб позбутися обвинувачень в тому, що вона засмічує Україну, а також (і це, мабуть, не менш важливо) отримати додаткову та ще й недорогу сировину, Тетра Пак планує розгорнути широку програму впровадження в країні сортування сміття: окремо скло, папір, пластик і органічні відходи, що дозволить вирішити «сміттєве питання».

Зрозуміло, що це позитивно позначиться і на екології, й на економіці. Як зазначає менеджер з питань екологічної безпеки Тетра Пак Світлана Собіна, компанія усвідомлює всю відповідальність щодо своєї діяльності й приділяє питанню довкілля багато часу. Так, за її словами, лише 20% відходів у світі підлягають переробці, в той час як продукція компанії на основі її нових технологій може бути повністю перероблена. «Наша мета, — говорить Собіна, — до 2010 року переробити в Україні 10% використаної картонної упаковки». Для цього компанія розробила проект, який був презентований журналістам. Умовно його можна назвати «повний цикл життя упаковки». Він полягає в тому, щоб слідкувати за упаковкою від її народження в стирільній чистоті на заводі Тетра Пак до перетворення на туалетний папір.

Журналістам показали перший і поки що єдиний в Україні сміттєсортувальний комплекс «Грінко- Центр». Саме з цим підприємством почала співпрацю в рамках названої вище програми компанія Тетра