Ще близько трьох тисяч тонн гудронних залишків додала компанія «Осма-Ойл» (Львівська область). Спеціально створена Президентом міжвідомча комісія покликана розібратися з цими інцидентами. Але не факт, що подібного більше не станеться. Як учора зізнався в. о. міністра екології Павло Ігнатенко, сьогодні всі дані про поховання твердих побутових відходів і пестицидів — дуже приблизні. Умовно кажучи, інформація від бабусі-очевидиці набагато цінніша, ніж дані офіційної статистики. Але навіть якщо спиратися на неї, то для знищення лише пестицидів знадобиться щонайменше 50 млн. євро. «Бюджет не потягне, — констатував П. Ігнатенко. — Треба залучати фонди й бізнес».
До речі, тема «як залучити підприємців» стала лейтмотивом вчорашнього дня уряду. Дійсно, на Заході за право працювати з відходами точиться жорстка боротьба. Адже там утилізація й переробка сміття стала окремою й дуже рентабельною галуззю економіки. Наприклад, у Німеччині її річний обіг становить понад 70 млрд. євро, і з відходами працює близько 300 тисяч платників податків. В Україні ж поки тільки чекають інвесторів. Міськадміністрації, незважаючи на поради Житлокомунгоспу, навіть не намагаються провести тендери на вивіз сміття або його утилізацію. Немає бажаючих брати участь у конкурсі. Але якщо в західних країнах, щоб стимулювати цей бізнес, запровадили податкові пільги, то у нас вони були з успіхом скасовані. Як стверджує глава екологічного комітету ВР Геннадій Руденко, при необхідних для «сміттєвого» бізнесу капіталовкладеннях, ПДВ разом із прибутковим податком просто виключає рентабельність. Достатньо згадати досвід житомирських підприємців. Поклавши на себе функції вивозу сміття, вони незабаром оголосили себе банкрутом. Ще сумніше закінчилася ця історія для місцевих жителів: цілий тиждень навіть центральні вулиці Житомира «прикрашали» купи відходів. На думку Г. Руденка, варіантів виходу з кризи може бути безліч: і компенсація державою кредитів під інвестиційну діяльність, і пільгові позики, і податкові поступки. Найголовніше сьогодні — це створити конкуренцію. Тільки тоді, переконаний глава комітету, можна говорити про якість і відповідальність.
Нині ж в Україні працює всього два сміттєпереробних заводи. Зрозуміло, що з покладеними на них зобов’язаннями вони не справляються. І в результаті лише 10—15% відходів мають шанси отримати «друге життя» — перетворитися на сировину для кольорової металургії та хімічної промисловості. За приблизними оцінками, не сортуючи й не переробляючи відходів, Україна щороку втрачає до 550 тисяч тонн текстилю, 660 тонн полімерів, 700 тисяч тонн скла. Не кажучи вже про те, що біогаз, який утворюється на звалищах, давно використовують у Європі як джерело тепла й електроенергії. У нас же звалища — в катастрофічному стані. Наприклад, у невеличкому селищі Пироговому, де міститься основний полігон столиці, постійно спалахують епідемії. Причина лікарям очевидна: під впливом опадів продукти розпаду похованих тут відходів перетворилися на так званий фільтрат, який сконцентрував у собі всі можливі токсини. А буває, що в спекотну пору звалища горять. Тоді жителі сусідніх будинків отримують подвійну, а часом і потрійну дозу канцерогенів. Як правило, все це стосується несанкціонованих звалищ, адже вони також виникають не випадково. За словами Олексія Кучеренка, тарифи на вивіз сміття не переглядалися років 5-6. Ціни на бензин і зарплати зросли, а один вивезений кубометр відходів продовжує оцінюватися в 11 гривень. Щоб доставити сміття на санкціоноване звалище, перевізникові доведеться заплатити 24 гривні. А за те, що він залишив його за рогом, — 86 гривень штрафу. Його, звісно, вдається стягнути далеко не завжди. От і виникає закономірне питання: що простіше й дешевше?
Словом, нині в Україні готові передати бізнесу практично все. За словами П. Ігнатенка, функцією міністерства може залишитися хіба що роз’яснювальна робота серед населення — пропаганда сортування сміття. Що ж до решти: чим далі держава — тим краще. Найближчим часом, як планується, Мінекології визначить об’єкти, які можуть отримати статус «технічних родовищ». І за результатами тендерів будуть оголошені нові їхні власники. Крім того, міністерство готове здешевлювати кредити для підприємців. На пафосну думку в. о. міністра, грамотна політика утилізації відходів може, без перебільшення, «підняти» економіку країни.
Дніпропетровськ потопає у смітті. Звалища утворилися практично біля кожного житлового будинку
Санітарні лікарі вже втомилися писати суворі попередження місцевим комунальникам. Нечистоти загрожують спалахом інфекційних хвороб. Комунальники звично виправдовуються фінансовими труднощами, жителі міста звикають жити поруч із щурами та відмовляються платити за відсутні послуги – замкнуте коло поки що не до снаги розімкнути нікому. Тим часом українські вчені пропонують вихід із замкненого сміттєвого кола. Вони розробили нову для України технологію збирання, переробки та утилізації відходів.
У кількох мікрорайонах Харківської, Донецької та Київської областей після ретельних пояснень, серед людей дуже ефективно працює система роздільного збирання сміття. Це: папір - у перший смітник, скло - в другий, пластик - у третій. Саме це науковці пропонують запровадити в усіх містах і селищах. Однак сміття не слід складувати на звалищах, а переробляти як вторинну сировину, і використовувати її згодом у будівництві. Експерти розробили кілька проектів рентабельних заводів з переробки сміття. Сьогодні фахівці запропонували їх іноземним та українським інвесторам, які готові вкладати гроші у такі комплекси.
Можливі шляхи розв‘язання сміттєвої кризи
Людство не загине в атомному кошмарі —
воно задихнеться у власних відходах.
Нільс Бор
Актуальність проблеми: На сьогодні Україна — європейський лідер за кількістю відходів на душу населення. Звичайно, це стосується не лише побутового сміття, хоча воно й становить близько 10% загального обсягу. Є ще