Ситуація з відходами має різний рівень гостроти в різних країнах світу. Фахівці навіть розрізняють три категорії країн, з огляду на склад їхніх відходів. Перед країнами відповідних категорій стоять різні завдання щодо побутових відходів. Якщо в слаборозвинених країнах з ними пов’язана насамперед санітарно-гігієнічна проблема (велика маса неприлаштованої органіки сприяє поширенню небезпечних хвороб), то перед розвиненими постають складніші питання: втрата природних ресурсів, хімічне забруднення тощо. В т.з. перехідних державах (до яких, згідно з цією класифікацією, належать східноєвропейські країни та держави колишнього СРСР, у тому числі й Україна, а також ряд південноамериканських та східноазійських країн) можна розглядати проблему ТПВ як поєднання обох проблем.
Для погодження численних питань, викликаних утворенням величезних обсягів відходів споживання, в розвинених країнах створена ціла господарча галузь, що отримала назву «waste management» (керування відходами). Її діяльність полягає в санітарному очищенні населених пунктів, організованому збиранні вторинної сировини, придатної для використання, та знешкодженні непридатного для використання сміття. На початку 90-х років у цій галузі в розвинених країнах тільки на переробних підприємствах було задіяно понад 300 тисяч працівників, які щорічно переробляли 300 млн. тонн промислових та побутових відходів, повертаючи в економічний оборот 200 млн. тонн, що давало понад 30 млрд. доларів доходу.
Незалежно від особливостей галузі в різних державах, головне завдання системи керування відходами — зменшення кількості та обсягу ТПВ. В умовах виснаження світових сировинних ресурсів украй нераціонально, як з економічного, так і з екологічного погляду, закопувати в землю готову сировину, придатну для використання. Головною ж проблемою використання цієї сировини стає її вилучення зі сміттєвої маси, оскільки в суміші вона практично непридатна для переробки. З огляду на неможливість повноцінного технічного сортування побутових відходів, у системі керування ними пріоритет надається роздільному збиранню відходів на етапі їх утворення. Для цього використовуються економічні стимули, юридичні заходи, агітація та пропаганда серед населення.
Однак слід розуміти, що головна увага у будь-якій програмі поводження з побутовими відходами має приділятись роботі з населенням. Саме його активна позиція — запорука успішної діяльності в одних західних країнах, тоді як байдужість зводить нанівець зусилля в інших. Робота з населенням, хоч як це дивно, потребує і найбільших витрат. на виховання населення (у тому числі й на навчальну роботу в дитячих садках, школах, професійних та вищих навчальних закладах та пропаганду необхідності роздільного збирання відходів у засобах масової інформації) 70% коштів, на створення системи (чіткої структури, здатної ефективно поводитися з відходами) — 20%, на розв’язання технічних проблем (впровадження ефективних технологій переробки відходів) — 10%.

Використання матеріалів www.esz.org.ua дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання ) на

ЯК ПОЗБУТИСЯ СМІТТЯ НА ВУЛИЦЯХ МІСТА?

Тему сьогоднішньої розмови підказав лист читачки, адресований депутату міської Ради, першому заступнику голови Ватутінської райдержадміністрації Віктору Лазі. Інвалід 1 групи, ветеран війни Валентина Гурина, що мешкає на Лісовому проспекті, щиро радіє з того, яке красиве і ошатне, незалежно від пори року, наше місто. А після завершення реконструкції та капітального ремонту кількох об'єктів до 10-річного ювілею Незалежності України (а саме таке завдання перед будівельниками поставив міський голова Олександр Омельченко), Київ і зовсім сягне рівня європейської столиці. Водночас Валентина Іванівна з болем і тривогою пише в листі про те, яких зусиль доволиться докладати комунальникам, скільки коштів виділяти щороку з бюджету, аби місто було доглянутим та привабливим. Шкода, що цього не цінують багато киян, нерідко своєю поведінкою виявляють повну байдужість до міста та його обличчя. Ці люди смітять будь-де, нищать зелені насадження, а їхнє споживацьке ставлення до природи після відвідин лісу нерідко призводить до виникнення пожеж, які щороку знищують по кілька гектарів лісових масивів. —

Що говорити, коли і вдома вони поводяться так само, особливо не переймаючись тим, щоб у дворі, під'їзді та на сходових клітинах було чисто та охайно, — нарікає жінка. — А наш двірник — справжня господарочка Тетяна Титаренко не шкодує ні сил, ні часу, аби підтримувати все у належному стані. Та хіба встигнеш за усіма: той недопалка кине за собою на східцях, інший насіння налузає …

Чуйна, співчутлива до людського горя, роботяща, — кажуть про неї мешканці. У самої Тетяни Миколаївни — двоє дітей, і життя в неї також не солодке.—

Як подивлюся, коли вона із сміттєпроводу усякий непотріб вигрібає, серце кров'ю обливається, — пише ветеран, — бо ж кидають туди що завгодно. 

Чула, продовжує автор, що в деяких ЖЕКах запровадили так зване пакетне скидання сміття. То хіба це важко зробити і нашому ЖЕКу-1304? — резонно запитує вона. І дає пораду для його керівництва: малоімущим видати спеціальні пакети, а багатенькі сами ними запасуться. Час уже потурбуватися про людський труд (мається на увазі двірників) і полегшити його, — такими словами завершує свого листа Валентина Іванівна.—

Дійсно, сміття та побутові відходи — бич будь-якого міста, а такого мегаполісу, як Київ, і поготів, — зазначив у розмові з нашим кореспондентом Віктор Лага. — Справа в тому, що у столиці велике скупчення людей, багато приїжджих. На жаль, далеко не всі прибувають до нас