Всі питання в цій сфері плануються врегулювати проектом Закону України «Про побутові відходи», над яким сьогодні працює комітет. Вказаний законопроект повинен стати законом прямої дії, законодавчо визначити права та обов’язки суб’єктів у сфері поводження з побутовими відходами, правові та організаційні засади підвищення якості послуг та поліпшення санітарно–епідеміологічного стану населених пунктів. Хочу нагадати що 2004 року Урядом затверджена програму погодження з твердими побутовими відходами, метою якої є створення необхідних правових механізмів для 0забезпечення повного збирання та транспортування, утилізації, знешкодження та захоронення побутових відходів і обмеження їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров’я людини. Для виконання заходів програми Комітетом вже розпочато роботу з розроблення необхідних нормативно–правових актів.

Нещодавно Верховною Радою України прийнято Закон України «Про благоустрій населених пунктів», який зокрема встановлено вимоги до поводження з твердими побутовими відходами та санітарної очистки населених пунктів на ринкових засадах.

Крім цього, Комітетом розроблено національну стратегію поводження з твердими побутовими відходами в Україні за допомогою датського агентства охорони навколишнього середовища. Національна стратегія, як програмний документ, дає орієнтир для місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, щодо технічного розвитку галузі, мінімізації утворення відходів, підвищення рівня утилізації, а також визначення напрямків фінансового і інституційного розвитку в сфері поводження з ТПВ.

Я хочу сказати, що не має сумнівів, що сьогодні українське сміттє–звалища чекають на свого інвестора. Також чекає взагалі ця сфера. Сортування, переробка та утилізація побутових відходів – це найпривабливіші сфери діяльності для бізнесменів усіх країн світу. Одним з напрямів сміттє–бізнесу – є облаштування приватних полігонів для захоронення ТПВ. Наприклад, 30% полігонів Європи є приватними. В Україні приватних полігонів одиниці. Наприклад, в місті Бровари.

Для розвитку цього бізнесу в Україні існують певні ризики в цій сфері. Це в першу чергу значні початкові капітальні вкладення та високі кредитні ставки, це збитковість ведення сміттє–бізнесу через необґрунтовано низькі тарифи в сфері поводження з побутовими відходами, це відсутність достатніх джерел фінансування для забезпечення діяльності з переробки побутових відходів, це, безумовно, непередбачуваність і, певною мірою, популізм органів місцевого самоврядування, щодо відношення до бізнес–структур на ринку послуг в цій сфері. Це недостатній контроль органів місцевої влади та місцевого самоврядування за додержанням норм чинного законодавства. Так, не зважаючи на дерегламентацію повноважень центральних і місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування щодо державного регулювання у сфері поводження з відходами, які визначені Законами України «Про відходи», «Про забезпечення санітарного контролю», «Про місцеві адміністрації і місцеве самоврядування», з боку державних органів влади неефективно здійснюються заходи щодо попередження екологічних правопорушень на полігонах, звалищах, в тому числі стихійних.

Відсутність ефективного нагляду посадовими особами за діяльністю підприємств в зазначеній сфері сприяє їх безвідповідальності та бажанню перекласти вказані обов’язки на плечі держави.

Проблема побутових відходів існує, загострюється і вимагає конкретних дій на державному та місцевому рівні. Зокрема, найближчим часом необхідно, на наш погляд, на загальнодержавному рівні запровадити ринкові механізми здійснення діяльності в цій сфері, використавши світовий досвід. В першу чергу, це законодавче закріплення практики «забруднювач – платник», внести зміни до української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності з віднесенням сміттєвозів до товарної позиції «автомобілі спеціального призначення». На місцевому рівні необхідно переглянути тарифну політику в сфері поводження з побутовими відходами, запровадити роздільне зберігання і збирання складових побутових відходів, створити умови для залучення приватного бізнесу у сфері поводження з побутовими відходами, посилити контроль діяльності підприємств усіх форм власності, працюючих у цій сфері.

Комітет сподівається, що спільними зусиллями за підтримки Верховної Ради ці завдання будуть позитивно вирішені.

Дякую за увагу.

Стенограма доповіді Виконуючого обов'язки Міністра охорони навколишнього природного середовища Павла Ігнатенко на засідання Верховній Раді України «День Уряду України»

Шановні народні депутати, шановний Головуючий!

Я тільки єдине хотів сказати, що по–перше, що питання екологічної безпеки і тим більше відходів це питання державної ваги, вони потребують найвищої трибуни. А по–друге, у нас діє норма Регламенту, яка мені забороняє, як виконуючому обов’язки, як урядовцю виступати із місця народного депутата, тільки урядова ложа і трибуна. Це згідно Регламенту.

Я хотів вас всіх привітати, користуючись нагодою, з початком сезону і виразити таке сподівання, що питання, які стосуються екології і охорони природи не будуть на заваді політичним подіям, які відбуваються.

У міжнародній практиці система поводження з відходами стала невід’ємною складовою частиною промислової інфраструктури. Ця система включає комплекс заходів, що визначаються такою послідовністю.

Перше. Обмеження утворень виробництва відходів.

Друге. Утилізація – це рециплінг і регенерація.

І третє. Це екологічно безпечне видалення відходів.

Виходячи із цих концептуальних положень і будується стратегія управління у сфері поводження з відходами. Починаючи з 1998 року після прийняття 5 березня 1998 року Верховною Радою України Закону України «Про відходи», у період з 1998 по 2004 роки наведення положень цього закону і в дію напрацьовано досить потужну правову базу.

На сьогодні прийнято більше 50–ти нормативно–правових актів державного рівня з яких 14 Законів України близько 30 рішень і постанов уряду, яке стосується і поступово наближається до вимог європейського законодавства. На цьому я хотів би особливо наголосити, бо питання євроінтеграції, адаптації до європейського законодавства – це є над пріоритетним завданням роботи міністерства.

При цьому визначальним є вирішення таких питань. Встановлення