Тому на нових міських ділянках, що долучаються до сфери обслуговування "С енд C", фірма поєднала українську звичку і європейську форму збирання побутових відходів. З 1997 року, домовившись з десятьма жеками, підприємство почало замінювати відкриті "азіатські" контейнери, розташовані у стаціонарних місцях, на 1100-літрові оцинковані чеські місткості на коліщатках і з рухомою покришкою. Нині таких зручних і для випорожнення у сміттєвоз, і для накопичення відходів контейнерів уже 270. Цю систему, що становить 40% у діяльності фірми, фахівці-утилізатори з "С енд C" вважають найперспективнішою. На львівському підприємстві навіть налагоджено складання такої сміттєвої тари з чеських частин, що значно здешевлює її вартість. Однак рівнятися з Європою нам ще рано. Бо у Чехії, Австрії, Німеччині схожі за конструкцією контейнери уже роблять з легкого та естетичного пластику і диференціюють за видами побутових відходів. Однак поки що перший і єдиний у Львові такий взірець безславно згорів поблизу міської ратуші від запаленого у ньому сміття.

Ніде немає відходів першого сорту

Сортувати сміття пробувала і "С енд C". Працівники фірми самі відбирали скло і папір і здавали на переробні підприємства. Але шкурка вичинки не була варта. За зданий на ізоляторний завод склобій підприємство так і не дочекалося грошей, а за макулатуру отримало мізерні кошти. І чим глибше занурюється у кризу економіка, тим затратнішою, на думку фахівців , стає переробка будь-якої вторсировини. Сьогодні вигідніше провезти з Польщі готову пляшку або купити на 20-50% дешевше у Росії макулатуру, не кажучи вже про готовий папір, ніж бруднити на цьому руки вдома. Особливо безглуздим є сортування сміття, коли у нього потрапляють біологічні рештки.

- Такі відходи доводиться лише спалювати або захоронювати, - вважає директор "С енд C" Олег Гайовишин.- Тому європейці відсортовувати сміття на окремі фракції - скло, папір, полімери, гума тощо - починають вдома у різні контейнери. Хаотичні вуличні відходи в Австрії, наприклад, фірма "Шлягер" розбирає на конвеєрі О руками робітників. Придумати розумну автоматику, яка б вилучала 20-25 видів сміття, поки що не вдалося у жодній цивілізованій країні. Зараз ми хочемо налагодити елементарну систему збирання та прищепити людям культуру утилізації відходів. Прогресом можна вважати хоча б той факт, що запакованого у поліетиленові пакети сміття у львівських контейнерах стає все більше. Згодом, коли запрацює економіка, організуємо його попереднє сортування.

Проте не все вдається перетравити двічі. І, щоб врешті-решт звільнитися від напродукованих людством шлаків, треба шукати "цвинтар" або "крематорій" для відходів. В Україні є і те, й інше, яке однаково отруює природу. Щоправда, сміттєспалювальні заводи завдають меншої шкоди, тому що за радянських часів їх встигли побудувати лише кілька за недосконалою технологією.

Сьогодні західні підприємці, які дуже обережно передають нам свої ноу-хау, навперебій пропонують будувати сміттєспалювальні заводики навіть в українських райцентрах, заручившись фінансуванням міжнародних фондів. Як вважають незалежні експерти, це - вигідна справа. Для західних інвесторів. Тому що за технології, які не прижилися у цивілізованих державах, можна отримати великі "благочинні" прибутки.

Я - прибічник старих прадідівських звичаїв, - підкреслює Олег Гайовишин. - Що з землі вийшло, те в землю повинно повернутися. Інша річ, що ховати відходи треба по-європейськи: вистилати дно сміттєзвалища міцною плівкою, аби не занапастити грунтові води, будувати мережу каналізаційних стоків, рекультивувати відходи і висаджувати на них дерева. Наступного року "С енд C" планує розпочати проектування екологічного звалища на Львівщині, споруджувати й експлуатувати яке передбачено навпіл з місцевою владою

Чистий зиск

Походження слова "сміття" зрозуміле навіть нелінгвістам: це те, що змітається віником або мітлою та видаляється з оселі. Традиційне землеробське господарство продукувало цього непотребу зовсім небагато. Неорганіки майже не було, а відходи органічні йшли на харч скотині або на добриво чи паливо. Інша річ - нині. Порівняння великого міста з живим організмом, попри всю банальність, цілком доречне: з одного боку входить, з іншого - виходить і стає складною екологічною проблемою. Її розв'язання давно відоме - виділення зі всезростаючого потоку сміття чогось значно пристойнішого та корисного, що зветься вторинними ресурсами. Решту залишається, як і в селянському господарстві, перетворити на енергію - теплову та електричну. Отже, кошти "заховані" у смітті, стають таким собі дарунком суспільства переробнику. З цієї причини до вмісту сміттєвих баків уже придивляються не лише найнужденніші громадяни, а й цілком забезпечені підприємці.

Цінність відходів дедалі зростає

Одним з найяскравіших вражень українців після поїздки до котроїсь з цивілізованих держав є тамтешні смітники біля будинків. На гарних і "чомусь" чистих контейнерах великі написи: "папір", "ганчір'я", "харчові відходи", "метал" і навіть - "вживані батарейки". Сміття сортує той, хто його викидає, і виграш за такого підходу подвійний. По-перше, якість вторинної сировини, макулатури наприклад, після того, як вона змішається з харчовими відходами та ще й зволожиться, істотно знижується. По-друге, оплата робочої сили, згодної копирсатися у смітті, може зруйнувати рентабельність бізнесу. Екологічно свідомі європейці, кожен у своїй домівці, цілком безоплатно працюють сортувальниками у розгалуженому утилізаційному бізнесі, який постачає якісну сировину для багатьох галузей промисловості .

Не можна сказати, що вторинними ресурсами в Україні традиційно не переймалися. Десятки років тому вулицями міст ходили збирачі старих речей і вигуками привертали увагу домогосподарок та