Ще одне наболіле питання, яке обговорювалось на семінарі - кількість сміття у Львові. Обласна держадміністрація Львова створила окремі комісії, що відповідають за утилізацію побутових та промислових відходів. За статистикою управління екології та природних ресурсів Львівщини, зі 440 сміттєзвалищ, які є в області, лише шість мають дозвіл на їхнє розміщення, а на загальне львівське міське сміттєзвалище щороку вивозять майже 1 мільйон кубічних метрів відходів. У Черовонограді вже розпочали будівництво сміттєпереробного заводу, аналогів якому в Україні немає. На ньому перероблятимуть тверді промислові відходи. Його потужність становитиме 100 тисяч тонн на рік.
Основними проблемами, які були винесенні на обговорення, були: сортування сміття, що допоможе кращій утилізації, очищення стічних вод, цілодобове постачання води, а також рівномірне озеленення міста. Хоча у програмі семінару було передбачено розглянути шляхи подолання цих проблем, присутні проте так і не почули, що ж конкретно потрібно для їх вирішення.

Цікава закономірність: чим більше людство прилучається до благ цивілізації, тим із більшими проблемами зіштовхується. Можливо, значимість їх для світового співтовариства, обсяги, кількість і порядок пріоритетності в різних дослідників не виглядатимуть однаково. Проте є три проблеми, з якими кожен із нас зустрічається щодня: прісна вода, їжа, тверді побутові й інші відходи.

Різноманітні джерела запевняють: побутове сміття разом із промисловими відходами лише в Україні вже досягло обсягу чи то 30 млрд., чи то 35 млрд. тонн. У перерахунку на душу населення це становить понад 600—700 тонн. Рік у рік кількість відходів катастрофічно збільшується. За найскромнішими підрахунками, щорічно в Україні утворюється 900 млн. тонн (деякі фахівці кажуть, що 1,5 млрд. тонн) таких відходів. При цьому утилізується лише 5—8%. У країнах, котрі прийнято називати цивілізованими, аналогічний показник дорівнює 65%. Ясна річ, не залишаються там без уваги й відходи, що не підлягають повторному застосуванню. Їх переробляють, подрібнюють, пресують, пакетують у спеціальні тюки, які вже не є загрозою для екології, і відправляють на полігони. Зайве, напевно, казати, що й місця, пристосовані для збереження цих недоліків цивілізації, невдовзі, після виконання необхідних природоохоронних заходів, перетворюються на цілком природні на вигляд галявини та гайки, що радують очі й душу.

Нам цього ще належить навчитися. Зробити це, звісно, не просто. Попереду багато рифів і обмілин, із якими, скажімо, той же європейський корабель ніколи не зіштовхувався. Державність нашої країни розвивалася в трохи іншому суспільно-економічному вимірі. До того ж на короткому історичному етапі нашої незалежності стало майже традицією зараховувати це до виключно негативних моментів становлення України як демократичної, сильної, конкурентоспроможної держави. Звісно, така точка зору наявна. Проте, мабуть, не є істиною в останній інстанції, бо, з іншого боку, саме така обставина надала можливість Україні діяти з чистого аркуша. Що, хоч би як пафосно це лунало, дозволяє врахувати весь