Водночас, на українському ринку спостерігається потужне зростання інвестицій у будівництво роздрібних торговельних мереж, торговельно-офісних центрів, складських приміщень та промислових будівель, і, звичайно, житлових будинків. Інвестор, вибираючи ділянку для реалізації проектів (часто за принципом – «на безриб’ї і рак риба»), стикається з проблемою руйнування старих конструкцій, які

знаходяться на території майбутнього будівництва.

Загалом до таких конструкцій належать будівлі старого радянського зразка, а, як відомо, будували тоді на совість. Ніхто особливо не брав до уваги витрати на зведення та вартість матеріалів. Міцність будівель та фундаментів, як правило, досягалася завдяки товщині стін, використовуванні великої кількості металу, бетону та залізобетону. Руйнувати такі об’єкти без застосування спеціальної техніки надто дорого та довго. Окрім того, в результаті знесення утворюється величезна кількість будівельного сміття, якого необхідно позбуватись.
Класичні будівельні організації вміють якісно будувати, але проблема руйнування та утилізації у короткий термін великої кількості твердих будівельних відходів для них часто лишається невирішеною.

Європа вже без сміття

Країни Європи стикнулися з цією проблемою на кілька десятків років раніше. Європейська Асоціація зі знесення будівель (European Demolition Association) існує із 1976 року.

Cьогодні вона об‘єднує понад 50 спеціалізованих компаній із 17 країн. Основні завдання Асоціації – обмін досвідом та технологіями у галузі руйнування будівель, а також популяризація можливостей із переробки твердих будівельних відходів з-поміж громадськості, великого бізнесу та владних структур.

Успіхи від такої діяльності говорять самі за себе. Такі країни, як Данія, Нідерланди та Швеція досягли більш ніж 90-відсоткового рівня переробки будівельного брухту. У багатьох інших країнах під час прийому відходів на полігони вимагають офіційних доказів того, що привезений до них будівельних брухт неможливо переробити. Якщо таких доказів не надають, подальша «доля» сміття не обмежується полігонами. Завдяки ефективній взаємодії державних активів із громадськими та бізнесовими, переробка брухту в Європі вже давно перетворилась на справу «екологічної честі» держави, а також на фінансово вигідне, прибуткове діло. Європейці створюють підприємства з переробки сміття, а мешканці Японії, за браком території, будують острови з цього непривабливого матеріалу.

Загалом ситуація виглядає так – держава створює умови, за яких вивіз сміття на централізовані полігони є невигідним. У цьому випадку переробка на місці знесення будівлі не тільки допомагає поліпшити екологію, але й стає економічно ефективною.

Перші виправдані кроки

В Україні у цій галузі зроблені лише перші кроки. Тільки у Києві, за оцінками екологів, близько 300 000 тонн твердих будівельних відходів (10% йдуть на вторинну переробку, решту вивозять на звалища), і ця кількість з кожним роком зростає.

На жаль, міські полігони непридатні для прийому такого роду відходів, і тому левова частка сміття досі лишається на несанкціонованих звалищах, порушуючи хиткий екологічний баланс. Підприємства, на яких попередньо відсортовані відходи будівництва і зносу будинків переробляються для подальшого продажу чи використання, в Україні майже не функціонують. Попри це, попит на послуги з руйнування та утилізації постійно зростає. Адже наша держава, за твердженнями фахівців, є значним постачальником вторинних будівельних ресурсів, які після певної переробки можна використовувати як сировину для нових будматеріалів.

У зв`язку з цим у 2004 р. у Києві була створена компанія «Техбудмеханіка», яка спеціалізується на даному виді послуг. Сьогодні вона володіє всім необхідним обладнанням для виконання найскладніших, унікальних робіт. Один із напрямів роботи – професійне руйнування та демонтаж із використанням різноманітних новітніх технологій. Процес складається з первинного сортування (із використанням транспортерної стрічки), роздрібнення, магнітного поділу і сортування за видами матеріалу і розміром часток (відокремлюються просіюванням).

2.4. Складнощі

захоронення твердих відходів

У процесі розвитку цивілізації людство неминуче перетворює свою планету на велетенський смітник. Природа не має механізму утилізації та знищення відходів, вироблених людським суспільством, тому останні накопичуються у біосфері в геометричній прогресії. З надр Землі щорічно видобувається до 1000 млрд т різних порід, спалюється близько 1 млрд т умовного палива, викидається в атмосферу до 20 млрд т диоксиду вуглецю, до 300 млн т оксиду вуглецю, 50 млн т диоксиду азоту та інших шкідливих речовин. У біосферу потрапляє близько 50 % видобутих із земних надр металів, 30 % хімічної сировини. Невпинно зростає кіль-кість побутових відходів. На рис. 8.9 наведено темпи зростання міських відходів на душу населення за три роки [10, 11, 30]. При низькому рівні технології переробки та уніфікації відходів існує значна загроза для біосфери великих і середніх міст. Щорічно до вже існуючої їхньої кількості додається близько 150 млрд т твердих, рідких і газоподібних відходів [3].

Від постійного зростання обсягу відходів, утилізація і складування яких перебувають на дуже низькому рівні, навіть у високорозвинених країнах відбувається їхнє накопичення на величезних територіях, що призводить до заміни природних ландшафтів на техногенні. Тільки в Україні площа, зайнята відходами (відвалами, териконами, шламонакопичувачами тощо), зросла на 160 тис. га. Таким чином, території, використання яких у народному господарстві могло б принести значні прибутки, втрачені, мабуть, назавжди. Кількість накопичених у сховищах відходів щороку зростає і нині в Україні загальна маса відходів, сконцентрованих у поверхневих сховищах, перевищила 25 млрд т, тобто на кожного жителя України припадає понад 400 т відходів [30]. З них об’єм лише токсичних відходів (у сховищах організованого складування) перевищив 5 млрд т.

Динаміку накопичення токсичних відходів усіх класів небезпеки у сховищах організованого зберігання в Україні наведено на рис. 8.10. 

Ситуація, що склалася в Україні з накопиченням відходів, непокоїть, бо, незважаючи на спад виробництва, не поліпшується. Місця їхнього