ринку достатня для задоволення попиту, то одним із найважливіших для виробника буде питання: "Чим мій товар відрізняється від товарів конкурентів?" Йдеться про завоювання своєї індивідуальної позиції на ринку і в уявленні споживачів. В умовах конкуренції саме екологічні аспекти стають визначальними.
На те, що така робота провадиться, указує поява нових товарів та послуг, які мають позначки "еко", "біо", "екологічно безпечний", "екологічно чистий". Разом з тим постає питання, а хто саме визначає, що той чи інший продукт справді є "еко". Таке маркування в Україні було лише даниною моді, яке робилося на розсуд самих підприємств. Громадська організація "Жива планета" запровадила національний знак екологічного маркування "Екологічна якість та безпека". Хоча він поки що мало відомий пересічному покупцю, розгорнуто значну роботу з громадськістю.
У багатьох країнах світу існує науково обґрунтоване та стандартизоване маркування екологічно чистої продукції. Наприклад, це квітка із зірочками в Європейському Союзі, "Блакитний янгол" у Німеччині, або "Білий лебідь" у Скандинавських країнах, "Еко-знак" у Японії тощо.
У США екологічна відповідальність та "зелений маркетинг" - закон номер один для роздрібних торговців і їх постачальників, які прагнуть забезпечити покупців екологічно чистими продуктами. Принаймні так стверджують американські підручники з основ роздрібної торгівлі. Методи "зеленого" маркетингу вельми різноманітні.
Компанія Safeway розміщує в місцевих газетах рекламні оголошення про програму "Чистого вибору", що включає в себе розробку спеціальних магазинних покажчиків, які вказують, де знаходяться екологічно чисті продукти та пояснюють їхні переваги. Safeway продає за собівартістю надійні полотняні сумки, з якими можна ходити за продуктами. Цей та інші каліфорнійські супермаркети стимулюють переробку відходів, пропонуючи п'ять центів кожному покупцеві, який повторно скористався своєю сумкою.
Wal-Mart закликає постачальників до збільшення виробництва екологічно чистих товарів. Наприклад, щоб скоротити відходи, компанія примусила Procter & Gamble упаковувати дезодоранти "Sure" та інші товари без додаткових коробок. Усе те, що відповідає нормам охорони довкілля, виділяється спеціальними знаками і табличками. Крім того, щомісячні буклети Wal-Mart переповнені "зеленою" інформацією, а сама компанія реалізовує програму з переробки відходів.
Щоб зменшити кількість ялинок, що вирубаються під Різдво й потім потрапляють на звалище, компанія Ikea пропонує живі ялинки напрокат. Вартість послуги - 10 дол. США плюс аналогічна застава.
Разом з тим Америка після Німеччини та інших європейських країн ще не достатньо виглядає "екологічною". Хоча є окремі міста, наприклад, Портленд чи Сіетл, які багато роблять для охорони довкілля, переважна більшість ще тільки збирається щось зробити. Додатковою мотивацією виступає запровадження екологічного аудиту та сертифікації.
Міжнародною організацією зі стандартизації прийнято перші міжнародні стандарти ISO 14000 "Управління якістю навколишнього середовища". Підприємці в нашій країні також вже орієнтуються на них. Але для декого причина не стільки в екологічній свідомості, а в прагненні бути конкурентноспроможним. Наявність сертифікованої системи управління довкіллям є невід'ємною частиною вимог стратегічних партнерів України до придбання українських товарів.
За визначенням ISO 14001 "Система управління якістю навколишнього середовища - частина загальної системи управління, яка охоплює організаційну структуру, діяльність щодо планування, розподіл відповідальності, практичну роботу, процедури, процеси та ресурси для розробки, впровадження, досягнення цілей, оцінки досягнутого в рамках реалізації екологічної політики". На підприємствах промислово розвинутих країн вже впроваджують так звані комплексні системи управління якістю. Вони передбачають роботи щодо охорони довкілля, а також управління фінансами та ресурсами (Кисільова Т. Міжнародні екостандарти рвуться в Україну // "Бізнес" - тижневик агентства УНІАН. - 1997. - 31 березня).
Стандарт ISO 14001 є найвпливовішим у світі. На відміну від інших стандартів, він вимагає проведення аудиту. Його основний документ - "Специфікація та керівництво з використання системи екологічного менеджменту".
В українському контексті пошук компромісів з наслідками глобалізації має один із позитивних проявів - екологізацію виробництва та його сертифікацію як шлях до більшої конкурентоспроможності на світовому ринку.
Першим українським підприємством, яке отримало міжнародний сертифікат на систему екологічного менеджменту згідно зі стандартом ISO 14001, став концерн "Стирол" з міста Горлівка Донецької області. Це підприємство було також першим і серед тих, хто отримав сертифікат на систему якості за стандартом ISO 9002. Йому, зокрема, допомогла американська організація "Ecolinks".
Частка концерну в обсязі промислового виробництва Горлівки становить близько 60 %, проте викиди в атмосферу - лише 6 % від загальних обсягів викидів підприємств міста.
Проведення аудиту за стандартом ISO 14001 відбувається і під час впровадження екологічного лізингу. Такий аудит допоміг підприємству "Запоріжкокс" з'ясувати, які технологічні процеси захисту довкілля є найбільш перспективними для здійснення лізингових операцій.
Проте ще не всі українські підприємці здатні запровадити проведення аудиту за стандартом ISO 14001, оскільки цей процес відповідності міжнародним нормам потребує значних коштів. Разом з тим, фінансові аспекти не мають стояти на заваді екологічним ініціативам вітчизняного бізнесу. Українські вчені зазначають, що в стислі строки потрібно створити нормативно-правову базу, а також системи стандартизації, сертифікації та ліцензування способів проведення природоохоронної роботи й оцінки результатів різних видів господарської діяльності, зорієнтованих на досягнення цілей екологічно безпечного розвитку.
Уже розроблено проект Закону про екологічний аудит, який суттєво змінить ставлення українських підприємців до екологічних питань. Держстандарт України першим серед країн СНД підготував для прямого впровадження нещодавно прийняті міжнародні стандарти, котрі встановлюють загальні правила управління довкіллям, принципи й процедури екологічного аудиту та кваліфікаційні критерії для аудиторів з екології.
Цей крок є запереченням деяким аналітикам, які також стверд- жують, що стратегічні постматеріалістичні проекти західного екологізму сприймаються у нас більшістю як екзотика або фантазування. Хоча і вони не можуть не