У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


формі) та державним екологічним контролем та державною екологічною експертизою, зважаючи на те, що останні здійснюються від імені держави і мають на меті вжиття заходів державного реагування (наприклад, притягнення винних до відповідальності, вирішення дозвільно-ліцензійних питань, відкриття фінансування будівництва тощо).

 

б) Суб’єкти екологічного аудиту

Стаття 3 Закону суб’єктами екоаудиту в першу чергу визнає його замовників та виконавців, додаючи, що „у разі проведення обов'язкового екологічного аудиту, замовником якого є заінтересовані органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, на арену виходить і третій суб’єкт - керівник чи власник об'єктів екологічного аудиту. Розглянемо кожного з названих суб’єктів з точки зору адекватності правового регулювання їх статусів.

Стаття 14 Закону наголошує на тому, що виконавцем екологічного аудиту може бути як фізична особа (екологічний аудитор), так і юридична особа. При цьому до виконавця екоаудиту встановлюється система вимог. Так, фізичною особою - екологічним аудитором може бути особа, яка має відповідну вищу освіту, досвід роботи у сфері охорони навколишнього природного середовища або суміжних сферах не менше чотирьох років підряд та якій видано в установленому порядку сертифікат на право здійснення такої діяльності (виділено мною – Н.М.).

В цій простій, на перший погляд, формулі, питання виникають при застосуванні на практиці всіх трьох вимог. Найбільш дискусійним є питання освіти, яка буде адекватно задовольняти вимоги допуску до кваліфікаційного іспиту для видачі сертифікату екологічного аудитора. З тексту Закону чітко випливає, що це повинна бути вища освіта. Однак що означає прикметник „відповідна” по відношенню до сфери здійснення еколого-аудиторської діяльності? Адже до недавнього часу фахівців екологічного профілю взагалі не готували вузи України, причому не готували не тому, що в таких фахівцях не було потреби, а тому, що справа ця архіскладна і потребує поєднання, синтезу великої кількості різногалузевих, міждисциплінарних знань. Тому в екологічну сферу приходили спеціалісти з різною освітою – біологи, географи, геофізики, хіміки, технологи, економісти, юристи, соціологи, інженери та представники багатьох інших спеціальностей. Певний час попрацювавши в сфері взаємовідносин „людина-природа” і збагатившись на практиці знаннями із суміжних професій, вони ставали фахівцями „відповідної” кваліфікації. На сьогодні, однак, така кваліфікація, навіть щодо особи, яка має багаторічний досвід роботи в сфері охорони довкілля, може бути поставлена під сумнів, якщо базова освіта буде визнана невідповідною. Вирішення цього питання Закон віддав „на відкуп” спеціально уповноваженого органу в галузі охорони навколишнього природного середовища, останній же, не маючи чітких орієнтирів для прийняття рішень, як в перші роки Радянської влади, керується „революційною правосвідомістю”. Вважаю, що в цій частині достатньою була б вимога щодо наявності у претендента на отримання сертифіката вищої освіти (саме таку вимогу, до речі, містять міжнародні стандарти). Звичайно, будучи доповненою 4-річним досвідом роботи в сфері охорони довкілля, ця вимога склала б надійне підґрунтя для допуску до кваліфікаційного іспиту з екоаудиту.

Певні запитання викликає на практиці також необхідність отримання сертифікату екологічного аудитора як передумови здійснення відповідної діяльності. Лунають голоси щодо доцільності визнання нарівні з сертифікатами, передбаченими статтею 22 Закону, тих сертифікатів, які були отримані відповідно до міжнародних стандартів (як правило, до набрання чинності Законом). Відповідь на це питання, однак, не є складною, вона лежить в площині сфери дії відповідних міжнародних стандартів, яка є значно вужчою, ніж сфера застосування Закону і лише частково охоплює її. Тому сертифікати, видані відповідно до міжнародних стандартів ISO, мають чинність і можуть застосовуватись лише в галузі аудиту систем екологічного менеджменту (систем управління навколишнім середовищем), а значить їх носії не можуть виступати виконавцями екологічного аудиту за межами дії вказаних стандартів.

З сертифікацією екологічних аудиторів пов’язане ще одне не до кінця вирішене в законодавстві питання, яке стане актуальним через 2 роки. Справа в тому, що термін чинності сертифіката, встановлений статтею 22 Закону, - три роки. Але яким чином поновлюється (чи продовжується дія) відповідного сертифікату після перебігу цього терміна? Чи треба знову подавати весь масив документів в спеціально уповноважений орган і знову підтверджувати кваліфікацію шляхом складання кваліфікаційного іспиту? Чи при цьому робиться новий запис у Реєстр, а попередній виключається? Як вирішується питання з юридичною особою, що була включена до Реєстру завдяки наявності в її штаті екологічного аудитора, термін дії сертифіката якого закінчився? На це та інші питання ні Закон, ні прийнятий в розвиток положень його статті 22 Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України „Про затвердження Положення про сертифікацію екологічних аудиторів” від 12.01.2005 № 8 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2005 р. за № 273/10553) відповідей не дають. Вочевидь слід внести доповнення до відповідного Наказу Мінприроди, встановивши певний порядок продовження дії сертифікату екологічного аудитора. Це питання стосовно кожного аудитора, термін дії сертифіката якого закінчився, повинно бути предметом розгляду Комісії з сертифікації екологічних аудиторів Мінприроди України. Якщо за період чинності сертифіката екологічний аудитор не притягався до відповідальності за порушення законодавства про екологічний аудит (в порядку статті 26 Закону), а дія його сертифіката достроково не припинялась і не зупинялась (в порядку статті 22 Закону), то комісія за заявою екологічного аудитора може прийняти рішення про продовження терміну дії його сертифіката на наступні 3 роки, залишивши його в Реєстрі під тим самим номером. В противному випадку комісія може прийняти рішення про доцільність перепідготовки екоаудитора і рекомендувати йому пройти навчання за курсом екологічного аудиту,
Сторінки: 1 2 3 4 5