РЕФЕРАТ
на тему:
Міжнародний досвід у сфері управління та поводження з відходами
Приблизно до середини ХІХ століття велика частина людства не знала не тільки проблеми відходів, а й самого слова такого не вживала. Так, словник В.Даля слово «сміття (російською — мусор)» тлумачить як «остатки, сор от каменной кладки и печной работы; битый камень, кирпич, глина, известь, иногда с золою и угольем, окалиной, черепками; сор, мелкие остатки каменного, древесного уголья». Проблеми таке сміття не створювало: в ті часи харчові рештки майже повністю поїдала худоба, а що залишалось — скидалось у дальній кут подвір’я або ж звозилось за околиці, де успішно розкладалось під дощами і поглиналось землею. Проте мешканцям великих промислових міст епохи ранньої індустріалізації, де майже не існувало власних дворів, зате набирало обертів надвиробництво легкодоступних товарів, уже наприкінці ХІХ століття відходи стали створювати незручності. Однак бідність на ресурси спонукала підприємців минулого утилізувати майже всю придатну до переробки вторинну сировину. Первинною ланкою тодішньої утилізаційної системи був розвинений інститут лахмітників, нашим сучасникам відомий хіба що з книжок. За невелику плату вони збирали у населення папір, скло, бляшану та дерев’яну тару, ганчір’я, залишаючи смітникам лише справжній непотріб. Останнього ж ставало дедалі більше, що потребувало масштабних заходів з усунення проблеми. Так 1874 року в англійському Нотінгемі було побудовано перший у світі сміттєспалювальний завод. Згодом такі заводи з’явилися у США, Німеччині та інших розвинених країнах і стали своєрідними символами нової епохи.
У повоєнний час в країнах Заходу ситуація набула ознак катастрофічної. На початку 60-х, через десять років після того, як видатний фізик-ядерник виголосив свої пророчі слова, винесені в епіграф, один пересічний американець щодня викидав близько 1 кг побутових відходів, що в масштабах США становило близько 100 мільйонів тонн ТПВ на рік. Наприкінці 60-х — на початку 70-х років під впливом екологічного руху законодавці США визнали надвиробництво сміття національною проблемою. Сьогодні на одного мешканця Сполучених Штатів щоденно припадає близько 2 кг сміття, тобто понад 700 кг на рік. Це рекордна величина, але і в інших розвинених країнах показники чималі — в Бельгії, Великобританії, Німеччині, Японії на одну людину щороку припадає 340 — 440 кг побутових відходів, в Австрії та Фінляндії — понад 600 кг. За підрахунками експертів, у США кількість побутових відходів на душу населення зростає на 10% кожних 10 років, ситуація в інших розвинених країнах аналогічна.
Маса світового потоку побутових відходів становить щорічно близько 400 мільйонів тонн, з яких 80% знешкоджується шляхом поховання під землею. Така кількість, без перебільшення, сягає геологічних масштабів: так, зі сміттям у біосферу потрапляє близько 85 млн. тонн органічного вуглецю. Для порівняння: природне надходження цього елемента в грунтовий шар планети становить 40 млн. тонн на рік.
Одна з головних проблем, пов’язаних з похованням відходів, — утворення так званого звалищного газу. При похованні органічної речовини (якої у сміттєвій масі в середньому від 50 до 70%) відбувається її біоконверсія з участю мікроорганізмів. В результаті цього процесу утворюється біогаз, макрокомпонентами якого є метан (СН4) та діоксид вуглецю (СО2). Масштаби утворення цього газу також можна вважати геологічними. За підрахунками експертної групи Міжурядової комісії зі зміни клімату (IPCC), проведеними в середині 90-х років, глобальна емісія звалищного метану становить 40 млн. тонн на рік, або близько 8% його загальнопланетного потоку. Для порівняння, ця величина перевищує масу метану, який виділяють вугільні шахти. Висновками групи звалищний метан заведено до реєстру основних джерел парникових газів планети.
Окрім істотного внеску в глобальне потепління, звалищний газ сприяє появі вибухо- та пожежонебезпечних умов як на самих звалищах, так і на об’єктах поблизу них. Пожежі на звалищах, у свою чергу, таять неабияку екологічну небезпеку. В структурі побутових відходів збільшується питома вага полімерних матеріалів (вона становить понад 10% їхньої загальної маси і подвоюється кожні десять років), зростає токсичність відходів (у сміття потрапляють термометри, прилади, що містять ртуть, елементи живлення, внаслідок чого воно «збагачується» солями важких металів та хімікатами). А тому неконтрольоване горіння звалищ призводить до утворення та потрапляння в атмосферу токсичних сполук, у тому числі невизначених, які переносяться на значні відстані.
Велику небезпеку становить фільтрат, що проникає з території звалищ у підземні води.У відходах тривалий час зберігаються бактерії, які викликають черевний тиф, дизентерію, холеру, туберкульоз, інші небезпечні хвороби. Проникнення фільтрату в підземні води може призвести до значного поширення цих мікроорганізмів. (у країнах з теплим кліматом, як правило — третього світу, хвороби розносяться не тільки з фільтратом, а й з пацюками та мишами, кішками та собаками, птахами, комахами.) Крім того, з фільтратом у середовище потрапляє широкий діапазон неорганічних речовин — за підрахунками, з 300 тонн ТПВ всмоктується 1,5 тонни натрію та калію, по тонні кальцію та магнію, тонна хлоридів, 4 тонни кислих карбонатів, 200 кг сульфатів. Врешті-решт, під сміттєзвалища відчужуються великі площі земель, які практично неможливо використовувати після консервації полігону.
Вражені масштабами проблеми, екологічні публіцисти констатували: людство увійшло в нову еру — сміттєву.
Ситуація з відходами має різний рівень гостроти в різних країнах світу. Фахівці навіть розрізняють три категорії країн, з огляду на склад їхніх відходів.
Перед країнами відповідних категорій стоять різні завдання щодо побутових відходів. Якщо в слаборозвинених країнах з ними пов’язана насамперед санітарно-гігієнічна проблема (велика маса
