пов'язані з ним види діяльності відіграють помітну (Лісостеп), значиму (Полісся) й дуже значну (Карпати) економічну роль.
3.3. У ході робіт з масового лісовіднов лення і лісорозведення на Україні пере важно орієнтувалися на шпилькові породи - сосну в рівнинній частині і ялину в Кар патському регіоні. Це призвело до значно го зростання частки шпилькових моно культур у породному складі лісів. Насад ження цієї категорії характеризуються низькою стійкістю до несприятливих умов середовища, шкідників та хвороб.
3.4. Помітна тенденція до погіршення якості стиглих і пристигаючих лісів, особ ливо твердолистяних. Це проявляється в зниженні середніх запасів і проценту вихо ду ділової деревини при головних рубках, а також зростання частки рубок, пов'язаних з погіршенням стану насаджень (санітар них, лісовідновних), в загальному обсязі лісокористування.
3.5. Згідно з новим Земельним кодек сом ліси України можуть перебувати у дер жавній, комунальній та приватній влас ності. Нині основна їх частина знаходиться в постійному користуванні підприємств Держкомлісгоспу (66,1%). Кількісні та якісні характеристики лісів колишніх колек тивних сільськогосподарських підпри ємств, що є фондом для формування при ватних лісів, загалом значно гірші, що по яснюється як об'єктивними причинами (гірші умови місцезростання, значна фрагментація, молодший вік), так і нижчим рівнем ведення лісового господарства.
3.6. В ході реформ 90-х років минулого століття, які супроводжувалися загальною системною кризою, суттєво змінилися економічні умови роботи лісогосподарських підприємств. Головні зміни зводяться до наступного:
підприємства отримали право влас ності на заготовлену в ході головного ко ристування деревину та можливість вільної її реалізації на зовнішньому і внутрішньому ринках;
зменшилися і продовжують зменшува тися розміри бюджетного фінансування лісового господарства;
в зв'язку з приватизацією і подальшим фактичним банкрутством значної частини підприємств, що споживають і переробля ють деревину, на внутрішньому ринку різко впав платоспроможний попит на круглий ліс і продукцію його первинної переробки, змінилася структура внутрішнього спожи вання деревини. В останні два роки спос терігається зростання лісопереробної га лузі країни, однак загалом сучасний дере вообробний комплекс України зали шається мало розвиненим і вкрай незба- лансованим, насамперед через відсутність потужностей по переробці маломірної і низькоякісної деревини;
різко зросли обсяги і економічна ефек тивність експорту деревини і продуктів її первинної переробки (насамперед пило матеріалів).
4. Соціальні фактори
4.1. Роль лісу, як засобу створення сприятливих умов для відпочинку та збе реження здоров'я суспільства дуже висока і зростатиме, особливо в малолісних і гус то населених районах країни.
4.2. В умовах кризи зросла значимість лісового господарства як галузі, що спро можна зберегти робочі місця в сільській місцевості, де проблеми працевлаштуван ня найгостріші. Лісовий сектор має знач ний потенціал для розширення ринку праці, насамперед за рахунок зайнятості в галузі переробки деревини.
4.3. На фоні різкого зниження рівня життя значної частини населення підвищи лась роль лісу як джерела палива і про дуктів харчування. Водночас посилилася незаконна експлуатація лісових ресурсів (самовільні рубки, захвати території, бра коньєрство).
4.4. Спостерігається зростання інтере су суспільства до проблем, що пов'язані з лісом і лісовим господарством. Проте рівень його поінформованості загалом не високий.
4.5. Професійні кадри лісового госпо дарства здебільшого сформувалися в умо вах планово-розподільчої економіки і за лишаються прихильниками раніше складе них оцінок і стереотипів. Сучасна система підготовки і перепідготовки кадрів, а також видавнича діяльність, орієнтовані на по- треби лісового сектора, залишаються слабко розвиненими.
Пріоритети лісової політики
Стратегічні пріоритети
Україна належить до європейських держав і приєдналася до процесу розробки спільних цілей і принципів ведення господарства в лісах Європи (Гельсінський процес), спрямованих на невиснажливе лісокористування, збереження і відмов= лення біорізноманіття лісових екосистем. В зв'язку з цим стратегічні цілі національної лісової політики повинні мало відрізнятися від цілей, що сформульовані міжнародними угодами стосовно сталого розвитку, раціонального використання та охорони лісів. В найбільш загальному вигляді стратегічні пріоритети лісового господарства України можуть бути представлені наступним чином.
1. Розширене відтворення лісових ресурсів у кількісному та якісному (вартісному) вигляді.
Досягнення цієї мети вимагає довгострокових узгоджених зусиль з таких напрямків:
Збільшення площі лісів. Найуспішніше може бути здійснено за рахунок заліснен ня земель Лісостепової і Поліської зони, що не використовуються. Доцільність створення нових лісів у Степовій зоні ви магає додаткового вивчення і обґрунту вання насамперед в зв'язку зі зростанням посушливбсті клімату та зміною гідро логічних умов у регіоні;
Реконструкція лісів з метою приведен ня їх породного складу відповідно до умов місцезростання. Основною перешкодою для розширення робіт з реконструкції є відсутність коштів і можливостей збуту низькоякісної деревини, що отримана в ході їх проведення;
Підвищення продуктивності і якості (вартості) лісів за рахунок раціонального ведення лісового господарства. Насампе ред необхідне підвищення ефективності рубок догляду за лісом і забезпечення своєчасної рубки стиглих насаджень (до моменту різкого падіння їх приросту і погіршення якості деревини, що прогре сує), внесення коректив у практику лісовідновлення.
2. Збереження і відновлення біорізно маніття лісів, підтримка їх стабільності і життєздатності. Досягнення цієї мети передбачає:
Раціональний, екологічно і економічно обгрунтований підхід до формування ме режі особливо охоронних лісових тери торій і введення обмежень на лісогоспо дарську діяльність;
Широкомасштабне впровадження в практику екологічно орієнтованих методів лісовідновлення, лісокористування і лісо- вирощування;
Організацію неперервного і ефектив ного контролю за станом лісів;
Удосконалення системи охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб.
3. Раціональне, комплексне і постійне використання лісових ресурсів.
Для досягнення даної мети