По-третє, порядком формування переліку заходів програми який передбачав (і на сьогодні знову передбачає) простий збір та упорядкування тих пропозицій, які надходили до Держкомітету з розрізнених джерел.

Недостатня системність Комплексної державної програми енергозбереження зокрема підтверджується:

зміною пріоритетів програми в ході її виконання;

відсутністю обґрунтованих критеріїв прийняття рішень в рамках КДПЕ та програм, які реалізуються на місцях та критеріїв ефективності заходів з енергозбереження;

фрагментарним впровадженням окремих заходів з ефективного енергоспоживання, що призводить до зниження ефективності таких заходів;

ігноруванням одного із сформульованих вище соціально-економічних критеріїв, а саме мінімізації вартості послуг з енергопостачання для споживачів.

Так, трохи більше року тому (23.03.2005 р.) заступник Голови Держкомунгоспу О. Білянський стверджував, що існує загальнодержавна програма по встановленню лічильників. Спочатку програма була розрахована до 2007 року, але потім її дію було подовжено. На той момент Держкомунгосп шукав ефективних інвесторів, які на лізинговій основі мали б встановлювати водоміри на будинки. За твердженням О. Білянського за два-три роки всі багатоквартирні будинки мали бути обладнані водомірами. Зі слів пана О. Білянського уявлялось, що ця програма є системно продуманою та підготовленою і за рік ми мали б до 40% всіх багатоквартирних будинків з водомірами.

Пройшло менше року і в січні 2006 (після аварії в Алчевську) досить високі чиновники повели мову про актуальність встановлення по всій країні в багатоквартирних будинках виключно поквартирних обігрівачів для опалення та гарячого водопостачання. Це автоматично перетворює в непотріб будинкові лічильники гарячої води, а витрати коштів, що в них вкладено, робить марними. За нашими підрахунками, які ґрунтуються на абсолютних даних за 2002 рік, опосередкованих даних за 2003-2005 роки та прогнозів пана О. Білянського загальна кількість непотрібних на початок 2006 року водомірів гарячої води на будинках може бути оцінена числом в 55 тис. штук загальною вартістю від 100 до 150 млн. грн.

Мені можуть заперечити, що погляди чиновників змінились через аварію в Алчевську. Але ж, будь-яка програма повинна передбачати системне врахування всіх факторів. А в даному випадку не було враховано навіть очевидне для всіх - катастрофічний стан всієї системи опалення не тільки в Алчевську, але й по всій країні.

Через місяць від тих же чиновників вже звучать трохи інші думки. А саме: в містах з чисельністю жителів до 350 тисяч буде встановлено індивідуальні обігрівачі, а в більших містах - залишиться централізоване опалення, або будуть створені побудинкові системи.

Таким чином, менш ніж за рік маємо три відмінних вектори вирішення проблеми енергозбереження в ЖКГ.

В цей же час (початок 2006 року) на рівні найвищих урядовців лунали заклики та обіцянки забезпечити кредитування населення під встановлення металево-пластикових віконних блоків для скорочення втрат тепла. Але подальшого продовження ця тема так і не отримала.

Не зовсім зрозумілими є критерії вибору та оцінки рішень.

Одним із звітних показників по енергозбереженню є кількість встановлених приладів обліку на будинках. Але, як вище було показано, встановлення приладу обліку на будинок не тягне за собою зменшення втрат енергоресурсів.

Далі. Чому чисельність жителів в 350 тисяч, є тією межею, де радикально змінюється підхід до вирішення проблеми ефективного енергоспоживання? Чим відрізняються міста з чисельністю, наприклад, 349 та 351 тис. жителів, що до них треба застосовувати різні підходи.

Також не зовсім зрозуміла методика оцінки результатів впровадження заходів з ефективного енергоспоживання. Так в [] повідомляється , що в одному з міст протягом року прокладено 1588 метрів труб з пінополіуретановою ізоляцією в захисній оболонці. Можна припустити, що ці 1588 метрів складались з окремих ділянок, прокладених в різних частинах теплової мережі міста. Але в будь-якому випадку не зовсім зрозуміло, як вирахувано, що саме заміна цих ділянок дозволила заощадити 132 Гкал теплової енергії під час опалювального періоду 1999-2000 рр.

Автори звіту [] вказують що, у ході реалізації проекту було експериментально доведено, що інвестиції в сучасні засоби регулювання та ефективне енергозберігаюче обладнання можуть суттєво поліпшити ситуацію, яка сьогодні склалася в теплоенергетиці.

Але нам сьогодні потрібне не "суттєве поліпшення", а радикальні зміни. Чи великий зиск від нових циркуляційних насосів, коли труби діряві?

В іншому [] випадку, через несистемне впровадження засобів енергозбереження, враховуючи масові витоки в тепломережах, встановлену потужність нових котлів фактично довелось завищувати на величину втрат.

На наш погляд, фрагментарність впровадження засобів ефективного енергоспоживання в житлово-комунальній сфері, яка спостерігається в усіх, відомих нам випадках, призводить до неможливості адекватного кількісного оцінювання та необхідності використання в більшій мірі експертних методів визначення результатів їх впровадження.

Залишається не вирішеною проблема узгодження рівня рентабельності надання послуг з постачання енергетичних ресурсів, який забезпечував би самоокупність та самофінансування підприємств ЖКГ, та забезпечення мінімізації вартості цих послуг для споживачів.

Враховуючи вищесказане вважаємо, що можна зробити наступні висновки.

Існують об'єктивні критерії оцінки ефективності впровадження заходів з підвищення ефективності енергоспоживання в житлово-комунальній сфері міст.

Аналіз показує, що підходи до впровадження заходів з економії енергоресурсів в житлово-комунальній сфері, які використовуються сьогодні, не забезпечують досягнення сформульованих критеріїв системою енергоспоживання.

Заходи та технічні рішення, що впроваджуються з метою скорочення споживання енергоресурсів в житлово-комунальній сфері в більшості випадків несистемні, не призводять до адекватного скорочення енергоспоживання, а в деяких випадках просто фіксують існуючий