Контроль за викидами в атмосферу ( забруднюючих речовин (ГДК)

Граничнодопустимі концентрації — такі концентрації, які на людину і її потомство не мають прямого або непрямого впливу, не погіршують їхню працездатність, самопочуття, а також санітарно-побутові умови життя людей. Узагальнення всієї інформації з ГДК, одержуваної усіма відомствами, відбувається ГГО — Головній геофізичній обсерваторії. Щоб за результатами спостережень визначити значення повітря, виміряні значення концентрацій зіставляють із максимальною разовою граничнодопустимою концентрацією і встановлюють число випадків, коли були перевищені ГДК, а також у скільки разів найбільше значення було вищим за ГДК. Середнє значення концентрації за місяць або за рік порівнюється з ГДК тривалої дії — середньо стійкою ГДК, забруднення повітря декількома речовинами оцінюється за допомогою комплексного показника — індексу забруднення атмосфери (ІЗА). Для цього нормовані на відповідні значення ГДК і середні концентрації різних речовин за допомогою нескладних розрахунків приводять до величини концентрацій сірчистого ангідриду, а потім підсумовують. Ступінь забруднення повітря основними забруднюючими речовинами знаходиться в прямій залежності від промислового розвитку міста. Найбільші максимальні концентрації характерні для міст із чисельністю населення понад 500 тис. жителів. Забруднення повітря специфічними речовинами залежить від виду промисловості, розвинутої у місті. Якщо у великому місті розмішені підприємства кількох галузей промисловості, то формується дуже високий рівень забруднення повітря, однак проблема зниження викидів багатьох специфічних речовин дотепер залишається невирішеною.