План

1. Історичний процес розвитку екологічної науки.

2. Аналіз використання та охорони водних ресурсів України.

Використана література.

1. Історичний процес розвитку екологічної науки

Термін “екологія” був вперше вжитий німецьким біологом Е. Геккелем у 1866р. В 2-томній праці, присвяченій морфології організмів. У буквальному розумінні екологія – наука про місце зростання часто вживане таке визначення:

Екологія – наука про взаємодію в живій природі, а детальніше – це наука про взаємодію живих істот між собою і з навколишньою неорганічною природою; про зв’язки в над організованих системах, структуру і функціонування цих систем.

Відомий американський еколог Юдін Одум дає, на його, “найкоротше і найспеціальніше” визначення: екологія – це “біологія навколишнього середовища”.

Предметом вивчення екології є переважно системи розміщення вище рівня організмів, - популяцій й угрупування ін. словами, екологія вивчає сукупність живих організмів, які взаємодіють між собою, утворюючи із оточуючим середовищем певну єдність (систему), в межах якої здійснюється процес трансформації енергії й орган. речовини.

Екологія є складовою частиною біології. Загальна екологія займається дослідженням усіх типів екосистеми. (е.с.)

Дуже широким є спектр підрозділів екології в котрий входять спеціалізовані екологічні науки в залежності від об’єкта та предмета дослідження, а також їх визначення:

Екологія – частина біології, що вивчає відносини організмів між собою та НПС, називається біоекологією.

До складу біоекології включається екологія особин (аутоекологія), популяцій (демекологія) та спільної (синекологія).

Аутекологія вивчає взаємозв’язки представників виду з оточуючим середовищем. Вона вивчає межі стійкості виду і його ставлення до різних екологічних факторів: тепла, світла, вологи, родючості і т. п., а також досліджує дію середовища на живі організми.

Синекологія аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів даного угруповування организмів, а також між ними і довкіллям.

Демекологія – популярна екологія, вивчає структуру виду: біологічну, статеву, вікову, етіологічну.

Прикладна екологія – як наука базується перш за все на різних галузях екології – фізіології, генетики, біофізики, але вона також пов’язана з ін. природними науками – фізикою, хімією, геологією, географією, математикою. Вона не може бути відділена від моралі права, економіки, оскільки лише в союзі з ними можна докорінно змінити ставлення людини до природи.

Екологією за розмірами об’єктів вивчення поділяють на географічну або ландшафтну екологію, об’єктами вивчення котрої є крупні е. с., географічні процеси, та на глобальну екологію вчення про біосферу Землі.

Стосовно предметів вивчення екологія поділяється на екологію: мікроорганізмів, грибів, рослин, тварин, людини, сільськогосподарську, прикладну, інженерну та загальну екологію.

За середовищем та компонентами розрізняють екологію: суші, прісних водоймищ, морську, морську, високогірну, хімічну тощо.

За підходами до предмета вивчення виділяють аналітичну та динамічну екологію.

В часовому аспекті розрізняють історичну та еволюційну екологію.

З прикладної екології за науковими напрямками витікають промишлена, с/г екологія, екологія енергетики тощо.

Як ви бачите, екологія – різногалузева наука, яка включає в себе величезну кількість підрозділів.

Отже, сучасне тлумачення терміну “екологія” як галузі знань полягає в розгляді та розкритті закономірностей розвитку сукупностей організмів, предметів, компонентів спільнот та спільнот загалом у взаємодіях в системах біогеоценозів, нообіогеоценозів, біосфері з точки зору суб’єкта або об’єкта, котрий є центральним в цій системі.

Основні завдання екології:

дослідження особливостей організації життя, в тому числі в зв’язку з антропогенним впливом на природні системи;

створення наукової основи раціональної експлуатації біологічних ресурсів;

прогнозування змін природи під впливом діяльності людини;

збереження середовища існування людини.

Важливим завданням екології є детальне вивчення за допомогою кількісних м-дрів основ структури та функціонування природних і створених людиною систем.

Оточуюча нас жива природа не є безладним, випадковим поєднанням живих істот. Це стійка, організована система, що склалася в процесі еволюції організації світу.

Увага учених-екологів на сучасному етапі зосереджена на вирішенні кількох кардинальних проблем, у яких фокусуються основн напрями і розділи сучасної екології. Серед цих проблем можна виділити такі:

Керування продукцій ними процесами. Вирішення цієї проблеми спрямоване на розробку заходів раціонального використання.

Стійкість природних і антропогенних ценозів. Ця проблема пов’язана з теорією сукцесій, питаннями від різноманіття та специфіки ценотичних зв’язків. Дослідження цієї проблеми дають змогу в майбутньому створити принципово нові природно-господарські е.с., в яких мають превалювати ознаки стабільності, стійкості та максимальної ефективності продукційного процесу.

Регуляція чисельності популяцій. Ця проблема лежить в основі розробки комплексу заходів, спрямованих на керування динамікою чисельності шкідників лісів і с/г, носіїв хвороб с/г тварин і людини, а також чисельності пром.видів. На результатах цих досліджень базується планування масштабів промислу, прогнозування результатів відбору особин з популяризацій у різних умовах.

Екологічні механізми адаптації до середовища. Результати таких досліджень зумовлюють успіхи освоєння людиною екстремальних ландшафтів – високогірних, пустельних, арктичних.

Екологічна індикація. Вирішення цієї проблеми пов’язане з потребами різних галузей промисловості, с/г, морського промислу, а також з необхідністю збереження середовища проживання людини. Екологічну індикацію використовують для діагностики типів ґрунтів і напрямку змін ґрунтоутворюючого процесу, для визначення якості води й повітря, пошуку КК.

Екологізація виробництв. Вирішення цієї проблеми пов’язане з виробництвом екологічно безпечної продукції при тіп витратах ПР з утворенням тіп кількості неутилізованих та розсіюваних відходів, які не порушують функціонування природних е.с. та біосфери загалом.

Крім наведених вище кардинальних проблем, можна виділити ряд конкретних практичних завдань, які слід вирішувати за участю екологів. Серед них варто назвати такі:

Відновлення порушених е.с.

Оздоровлення л-ту

Збереження еталонних ділянок біосфери.

Утилізація комунально-господарських відходів.

Перехід від промислу до господарства.

Забезпечення ефективності техногенної безпеки біосфери від забруднень внаслідок господарської діяльності людей.

Згідно з програмою ООН з проблем НПС (ЮНЕП), усю різноманітність глобальних екологічних проблем можна розподілити за такими напрямками:

зміна атмосфери й клімату;

зміна гідросфери;

зміна літосфери;

зміна біоти;

в с/г