Значної екологічної шкоди земельні ресурси зазнають через забруднення грунтів викидами промисловості (важкі метали, кислотні дощі тощо) та використання засобів хімізації в аграрному секторі. Понад 40 відсотків органіки, отримуваної в результаті діяльності великих тваринницьких комплексів та птахофабрик, з потенційних органічних добрив перетворюються на джерела забруднення довкілля. Ситуація з забрудненням територій ускладнилася після аварії на Чорнобильській АЕС. Радіонуклідами забруднено понад 4,6 млн. гектарів земель у 74 районах 11 областей, у тому числі 3,1 млн. гектарів ріллі. З використання вилучено 119 тис. Гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 65 тис. гектарів ріллі.

4. Відновлення родючості еродованих земель

За даними Інституту землеустрою УААН в Україні нараховується близько 3,2 млн. га деградованих та малопродуктивних орних земель. Згідно зі статтею 172 Земельного кодексу України землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним, підлягають консервації. Виводиться із сільськогосподарського обробітку рілля, на якій неможливо одержати екологічно чисту продукцію. Протягом тривалого часу такі землі “оздоровлюються” шляхом залуження або заліснення. Але головна перешкода на шляху впровадження подібних “реабілітаційних” заходів - недостатнє бюджетне фiнансування. Впродовж останніх трьох років кошти в країні на рекультивацію практично не виділялися з тієї причини, що у 2000 році Верховною Радою накладено мораторій на дію статті 22 Закону України “Про плату за землю”. Сумна реальність така, що податки, які держава отримує від фізичних та юридичних осіб за землекористування і які повинні йти на відновлення родючості нашої споконвічної годувальниці, насправді використовують не за призначенням, визначеним у законі, мовляв, у країні повно інших важливих проблем, які треба розв’язувати сьогодні, а земля нехай почекає. Тож і виходить, поки латають дірки в бюджеті грошима на заліснення та інші реабілітаційні заходи, українська земелька продовжує “деградувати”, втрачаючи свою славнозвісну родючість.

Таким чином, сучасне використання земельних ресурсів України не відповідає вимогам невиснажливого природокористування, а проблемними є більше половини українських земель. Зволікання з виправленням цієї ситуації лише загострює її. На жаль, комплекс робіт, пов’язаний з відновленням родючості земель, вимагає значних фінансових затрат. На будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд та рекультивацію порушених земель Державним бюджетом України на 2003 заплановано видатки у сумі 3 млн. 800 тис. гривень. Головним розпорядником коштів визначено Держкомзем України.

Уряд усвідомлює гостроту проблеми збереження та відновлення родючості земель і має намір вирішувати її. Для поліпшення стану довкілля, створення передумов для збалансованого розвитку та зміцнення мінерально-сировинного потенціалу країни Програмою діяльності Кабінету Міністрів “Відкритість, дієвість, результативність” передбачено низку заходів як організаційного, так і практичного характеру. Зокрема, розробляється проект Концепції Екологічного кодексу України та нова редакція Кодексу про надра. Триває робота над створенням Національного екологічного фонду, поставлено завдання сформувати дієву систему екологічного аудиту і страхування. У найближчій перспективі передбачено розробку проектів: “Загальнодержавної програми використання та охорони земель”, “Національної програми дій по боротьбі з опустелюванням та деградацією земель”, десятирічної програми скорочення розорювання земель та збереження родючості ґрунтів.

Покращенню стану зрошуваних та осушених земель має сприяти виконання, схваленої постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000 року № 1704, “Комплексної програми розвитку меліорації земель та поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушених угідь у 2001 – 2005 роках та прогноз до 2010 року”, якою в термін до 2010 року передбачено проведення реконструкції зрошувальних систем та поліпшення екологічного стану - зрошуваних земель на площі 600 тис. га, осушених земель – на площі 180 тис. га.

Отже, збереження земельного фонду, який є найбільшою цінністю України – завдання надзвичайної ваги. Охорона ґрунтів вiд негативного впливу ерозiйних процесiв, забруднення, підтоплення, iнших видiв деградацiї – це не одноразовий захід, а тривала й складана робота, яка вимагає постiйного контролю відповідних державних органів влади. Виходячи з програмних положень діяльності Уряду, охорона довкілля, раціональне використання та відтворення природних ресурсів визначено як один із пріоритетних напрямків. Серед заходів, що мають бути реалізовані - створення збалансованих, екологiчно безпечних ерозiйно стiйких агроландшафтiв, впровадження проектів землеустрою з ґрунтозахисною контурно-мелiоративною органiзацiєю територiй; практична реалізація ґрунтозахисних, енергозберiгаючих технологiй обробiтку ґрунту, а також виконання iнших агротехнiчних притиерозiйних заходiв.

Збереження та відновлення родючості земель – це питання загальнодержавної ваги, але практичне його вирішення все ж таки відбувається на місцевому рівні. Тому результат у значній мірі залежить від роботи в цьому напрямку органів місцевої влади.

5. Зрошування грунтів та їх екологічні наслідки

У підвищенні родючості земель важливе місце займає меліорація земель.

Меліорація земель – це комплекс гідротехнічних, культуртехнічних, хімічних, агротехнічних, агролісотехнічних, інших меліоративних заходів, що здійснюються з метою регулювання водного, теплового, повітряного і поживного режиму ґрунтів, збереження і підвищення їх родючості та формування екологічно збалансованої раціональної структури угідь.

Залежно від спрямування здійснюваних меліоративних заходів визначаються такі основні види меліорації земель: гідротехнічна, культуртехнічна, хімічна, агротехнічна, агролісотехнічна.

Гідротехнічна меліорація земель

Гідротехнічна меліорація земель передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення поліпшення