Підраховано, що із сільськогосподарського обігу щорічно відлічується 5-7 млн. га земель, а за рахунок заболочування, засолення, вилужування - ще 1,5 млн. га. Перевантаження полів сільськогосподарськими культурами і неправильний їх обробіток, вирубка лісів ведуть до опустинювання земель. Загальна площа антропогенних пустинь світу складає понад 9 млн. км2. Ще 19% суші знаходиться на межі опустинювання (швидкість опустинювання - 6 млн. га за рік).
В Україні сільськогосподарські вгіддя становлять 70% площі усіх земель; серед них орні землі - в середньому 55%, а в окремих областях - більш як 80%. Більше половини всіх сільськогосподарських угідь і 60% орних земель складають чорноземні ґрунти. Україна відзначається надвисоким рівнем господарської освоєності. А втім, співвідношення в різних природних зонах неоднакове. В зоні мішаних лісів сільськогосподарська освоєність менша, ніж у лісостеповій та степовій зонах. Але в цій зоні знаходиться 25,5% сіножатей і пасовищ, 40% лісів України. Розораність земель у лісостеповій зоні - майже 70%. Найвищою є сільськогосподарська освоєність степової зони - понад 80%, тут найбільш поширене зрошення. В Українських Карпатах великі площі - під лісами, луками; ділянки з орними землями поширені в передгір'ях, міжгірьских улоговинах і долинах річок. У Кримських горах висока лісистість, тому орних земель небагато.
За категоріями землі України розподіляються так: Найдальші площі - під землями сільськогосподарського призначення. У населених пунктах 80% земель - це присадибні ділянки. Землі під водою становлять 3,9% території - водосховища на річках, ставки. В Україні збільшуються площі меліорованих земель.
Раціональне використання земельних ресурсів потребує запобігання несприятливим фізико - географічним процесам( ерозії, пере зволоженості, повторному засоленню, посушливості, солонцюватості та ін.).
Список використаної літератури
1. ГоликовА. П., Олійник Я. Б., СтепаненкоА. В. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник. — К.: Либідь, 1997. — 320 с.
2. Горленко Й. А., Руденко Л. Г., Малюк С. Н. Проблеми комплексного развития территории. — К. : Наукова думка, 1994. — 296 с.
3. Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. — К.: Знання, 1998. — С. 178—215.
4. РуденкоВ.П. Природно-ресурсний потенціал України. — К.: Либідь, 1994.
5. Трегобчук В. Ресурсне — екологічна складова національної безпеки // Економіка України. — 1999. — № 2. — С. 4—15.
6. Коротун І.М. Коротун Л.К. Коротун С.І. Природні умови та ресурси України: Навчальний посібник. - Рівне: УДАВГ, 1997.