В той же час для аналізу здоров’я населення застосовується сукупність санітарно-епідемічних показників, які хоч і дають певне уявлення про здоров’я дитячого населення, але не пристосовані до інтегральної оцінки його як важливої характеристики взаємозв’язків “людина-довкілля” в межах територіальних суспільних систем. Існують і значні недоліки у формуванні банку даних медичної статистики. Статистичні дані здебільшого свідчать про стан діяльності закладів охорони здоров’я, а меншою мірою про стан здоров’я населення та його окремих верств. Такі недоліки інформаційної бази досліджень вимагають пошуку ефективних методів обробки первинної інформації для отримання достовірних результатів. Тому сучасні запити практики вимагають виходу за межі раніше отриманих знань. В цьому контексті актуальним є пошук просторових закономірностей здоров’я дітей, що чітко узгоджується із сучасними завданнями медичної географії.

Отже, можна відзначити, такі риси актуальності теми дослідження в практичному та теоретичному аспектах: завдання медичної географії вимагають розробки даної теми для пояснення закономірностей взаємозв’язків “здоров’я дитячого населення – середовище” в межах територіальних суспільних систем різного ієрархічного рівня; вирішення проблеми покращення здоров’я дитячого населення та пошук реальних шляхів підвищення його рівня гостро необхідні в сучасних умовах демографічної кризи в Україні; задачі прикладних досліджень в різних галузях науки вимагають пошуку інтегральних показників та методів оцінки впливу простору на здоров’я населення з метою визначення реальних заходів для керування здоров’ям.

Дане дослідження є міждисциплінарним. Дитяче здоров’я розглянуто крізь призму медичної географії з використанням положень таких наук як валеологія, медицина, демографія, реґіональна економіка, екологія, соціальна гігієна. Здійснення нових медико-географічних досліджень у вказаних напрямках дозволить розвинути законодавчу базу. Вона за останні роки збагатилася низкою нормативних актів, у яких відображається державна політика щодо збереження здоров’я населення, в тому числі і дітей. Діючі закони, що присвячені санітарному та епідемічному благополуччю населення, донорству, трансплантації органів, лікарським засобам та захисту від окремих хвороб, покликані сприяти реалізації природного невід'ємного і непорушного права кожної людини на охорону здоров'я. Указом Президента України від 4 лютого 1999 року 118/99 схвалена цільова комплексна програма генетичного моніторингу в Україні на 1999-2003 роки. Метою цієї програми є розробка системи вторинної та первинної профілактики спадкової патології, динамічним спостереженням за впливом довкілля на здоров’я. На МОЗ, МНС, НАН України покладено завдання в 1999-2002 роках з метою вивчення екогенетичного впливу хімічного забруднення довкілля, зокрема, на організм дітей і репродуктивну функцію жінок, здійснити комплексні наукові дослідження щодо еколого-генетичної оцінки негативної дії цих чинників на організм людини. Отже, обраний науковий напрямок дослідження відповідає пріоритетам державної політики загалом і реґіональної політики зокрема щодо збереження суспільного здоров’я.

Використана література

1. Загальна біологія. Проф. А.С. Данилевський. Під. Ред. Ю.И. Полянского.

2. Агаджанян Н.А., Торшин В.И. Екологія людини. М., 1994.

3. Реймс Н.Ф. Екологія. Теорія, закони, правила, принципи і гіпотези. М., 1994.