Загальні висновки та пропозиції

Прогноз світових тенденцій розвитку електроенергетики свідчить про об’єктивну необхідність нарощування потужностей ядерної енергетики щонайменше вдвічі. До того ж її відносна частка може залишатися на досягнутому рівні (у зв’язку з загальним зростанням виробництва електроенергії) або навіть зросте до 40%.

Проголошена Кабінетом Міністрів України стратегія розвитку ядерної енергетики (в межах Енергетичної стратегії України до 2030 р.) відповідає світовим тенденціям і дає можливість значно зменшити рівень енергетичної залежності за умови створення власного ядерного паливного циклу, а також диверсифікації проектів АЕС нового покоління стосовно країн-розробників.

Однак ці стратегічні завдання є надзвичайно складними, оскільки згаяно багато часу. Рішення, що не раз приймали для розвитку ядерної енергетики ще з 1993 року, залишилися невиконаними, що ускладнює ситуацію. Та час уже розпочати роботи з подовження термінів експлуатації діючих енергоблоків і підготовки до спорудження нових, але вітчизняні підприємства, що працюють у виробництві ядерного палива, перебувають у катастрофічному стані і потребують термінової допомоги. Останнє поки що не знаходить належного розуміння ні в Кабінеті Міністрів України, ні на регіональному рівні.

Для забезпечення проголошеної стратегії необхідно прийняти термінові організаційні рішення:

затвердити без зволікань підготовлений Кабінетом Міністрів України проект «Енергетичної стратегії України до 2030 року» з огляду на те, що вона є довгостроковим документом, який окреслює головні завдання (а не є планом роботи) і, відповідно, підлягає подальшому послідовному уточненню;

удосконалити управління галуззю шляхом створення Національного агентства атомної промисловості (воно не менш важливе, ніж Мінвуглепром) та Національної акціонерної компанії «УкрТВЕЛ», об’єднавши в ній всі підприємства атомної промисловості та Фонд ЯПЦ.

Зважаючи на те, що реорганізація управління потребує певного часу, необхідно вжити термінових заходів, затверджених відповідною постановою Кабінету Міністрів України, які забезпечили б припинення процесів штучного банкрутства підприємств ЯПЦ та поновлення їх функціонування. Обов’язковим тут є забезпечення державного контролю над цими підприємствами, а також поновлення виробничих зв’язків між штучно створеними окремими підприємствами.

Активізувати роботу спільного українсько-казахсько-російського підприємства ЗАТ «СПУКРТВЗ» з виробництва ядерного палива. Ця структура може стати об’єднувальною ланкою у процесі поновлення робіт з передачі документації та ліцензування діяльності українських підприємств і об’єднає зусилля трьох країн на виконання стратегічних завдань. Вона може стати слушним механізмом залучення потужностей Казахстану до процесу виготовлення ТВЗ для українських АЕС, як це передбачено двосторонніми міжурядовими угодами.

Джерела

1. Шевцов А.І., Дорошкевич А.З. Перспективи розвитку ядерної енергетики України в аспекті національної безпеки // Стратег. панорама. — 1999. — № 1—2.

2. Шевцов А.И., Земляной Н.Г. и др. Стратегия развития атомной энергетики Украины в контексте мировых тенденций: Аналит. материал. — Днепропетровск: ДФ НИСИ, 1999.

3. Шевцов А.І., Земляний М.Г., Дорошкевич А.З. Атомна енергетика України. Стратегія розвитку. // Стратег. панорама. — 2001. — № 1—2.

4. Шевцов А.І., Земляний М.Г., Дорошкевич А.З. Ядерна безпека в Україні та євроінтеграційні процеси // Стратег. панорама. — 2004. — № 4.

5. Шевцов А.И., Земляной Н.Г, Дорошкевич А.З. Ядерно-топливный цикл Украины: быть или не быть // Энергетическая политика Украины. — 2004. — № 5.

6. Шевцов А., Дорошкевич А. Мировой атомный рынок: перспективы для Украины // Энергетическая политика Украины. — 2005.— № 4.

7. Вопросы атомной науки и техники. Сер.: Физика радиационных повреждений и радиационное материаловедение. — Харьков, 1994. — Вып. 2 (62), 3 (63). — 151 с.