Отже, для анаеробного очищення можливо використовувати два варіанти температурного режиму Перший – очищення при вихідній температурі стічних вод, що спрощує конструкцію установки, але збільшує тривалість обробки стічної води, а отже, й розміри установки. З графіка (рис. 3) видно, що для отримання ефекту очищення 70 при температурі 30°С необхідно 12–14 годин, а при температурі 20°С – 24 години. Цей варіант не придатний для великих обсягів, оскільки призводить до збільшення розмірів установки, але за малих обсягів стічних вод може бути цілком ефективним. Другий варіант – підігрів стічних вод завдяки використанню біогазу, що утворюється (з частковим підводом природного газу або без нього), чи підігрів стічних вод у теплообмінниках водою оборотної системи водопостачання. Молокозаводи, як правило, мають системи такого водопостачання, призначені вони для охолодження холодильних агрегатів. Вода в цих системах охолоджується на градирнях або в бризкальних басейнах. Отже, тепло цієї води може бути використане для інтенсифікації очищення виробничих стічних вод. Таким чином, для захисту водних ресурсів від забруднення необхідно всі молокопереробні підприємства оснастити ефективними локальними очисними спорудами. Головне – визначення оптимального температурного режиму очищення та вивчення впливу казеїну на процес анаеробного зброджування, а також визначений технологічних констант процесу й розробка методики розрахунку анаеробних реакторів для очищення стічних вод молокопереробних підприємств.

Рис. . Залежність ефекту очищення від часу обробки та температури стічних вод.

Необхідно також встановити, що найбільш доцільно з економічної точки зору: очищати стічні води за їх вихідної температури, збільшивши при цьому об'єм реакторів, чи підігрівати стічні води до оптимальних температур.

Розділ 3. Удосконалення технології утилізації відходів харчових виробництв

Проблема утилізації стоків – одна з найважливіших, що постають перед підприємствами харчової промисловості, зокрема спиртовими заводами. Серед ефективних засобів розв'язання завдання – згущення рідких стоків методом випарювання з них води.

Наприклад, упарювання стоків мелясних спиртозаводів дає змогу не тільки зменшити майже на 87 процентів забруднення навколишнього середовища/а й одержати товарний продукт – упарену післяспиртову й післядріжджову барду, котру ефективно застосовують в багатьох галузях народного господарства. [5, С. 24]

Науковці Інституту розробили чотирикорпусну випарну установку, основне обладнання якої – нові випарні апарати марки РЗ-ВАВ, котрі випускає Сиіжиянський завод ХІММаш.

Випарна установка складається з двох паралельних ліній, що працюють по черзі, бо велика інтенсивність утворення накипу під час упарювання барди вимагає через кожні 15–18 діб зупиняти лінію на очистку. Здійснюють її хімічним способом, розчинами їдкого натру й соляної кислоти.

До складу лінії входять чотири випарних апарати, п'ять підігрівачів, поверхневий конденсатор й вакуум-насоси, обладнання для збирання й відведення конденсатів, подавання й відкачування упареного продукту, централізованої системи хімічної очистки. Система автоматизації передбачає контроль і регулювання основних параметрів процесу упарювання. Схема відрізняється тим, що барда проходить – через підігрівачі з постійною швидкістю незалежно від коливань у споживанні випарними апаратами.

Технічна характеристика випарних установок; продуктивність по випареній воді – 30, 38, 56 кубічних метрів за годину; площа поверхні теплообміну випарного апарата–800, 1000, 1500, а однієї лінії – 3200, 4000, 6000 квадратних метрів; витрата на кілограм води, що випаровується, пари – 0.35, 0,34, 0,32 кілограма, електроенергії – 0,005, 0,0045, 0,004 кіловата за годину.

Усе обладнання, що стикається з бардою, виготовлене з корозійностійкої сталі. Кип'ятильні трубки випарних апаратів діаметром 33Х1,5 міліметра уніфіковані з трубками, що застосовуються в апаратах цукрової промисловості. Випарні апарати марки РЗ-ВА6 мають вмонтовані жалюзійні сепаратори вторинної пари.

Порівняно з існуючими в спиртовій промисловості дана випарна установка має певні переваги. Передусім, це безперервність процесу згущення стоків, менші питомі метало- й енергоємності, простота експлуатації й ремонту, менша забрудненість конденсатів вторинної пари завдяки установці жалюзійних сепараторів, механізований процес хімічної очистки обладнання від накипу.

Інститут проектує технологію виробництва упарювання стоків, розробляє технічну документацію (регламенти, інструкції по монтажу й обслуговуванню), здійснює авторський нагляд за монтажем обладнання, пуском і наладкою випарної установки. [5, С. 24]

Виготовляє й поставляє окреме w ладнання й комплектні випарні установки Сніжнянський завод хімічного машинобудування.

Розроблені випарні установки можна використовувати для згущення різни» харчових і хімічних продуктів.

У переробних галузях агропромислового комплексу, де в собівартості продукції частка матеріальних й енергетичних витрат становить понад 80 процентів, особливої актуальності набуває необхідність зниження матеріаломісткості. Цього можна досягти завдяки широкому впровадженню безвідхідних технологій, комплексному використанню сировини й вторинних ресурсів у комбінованому виробництві. Ще один важливий аспект проблеми – гарантування екологічної безпеки спиртових заводів, усунення шкідливого впливу відходів на навколишнє середовище.

Найбільш обтяжливі й багатотонні відходи мелясо-спиртового виробництва – післяспиртова й післядріжджова барда.

Нині післяспиртову барду, обсяги утворення якої щороку становлять 4,5–5 мільйонів кубічних метрів, повністю утилізують у цехах кормових дріжджів, використовують для виробництва медпрепаратів, спрямовують на зрошення й удобрення сільгоспугідь. [2, С. 124]

Як і раніше, гостро постає проблема використання післядріжджової барди. Промисловим способом утилізації (упарювання, виробництво вітаміну В12) піддають не більше десяти процентів її ресурсів.

Однак протягом двадцяти останніх років спиртові заводи відправляли нативну барду на удобрення сільгоспугідь. У деякі роки на ці цілі витрачали до 1,5 мільйона кубічних метрів названих відходів.

Вважається, що найефективніший і реальний спосіб утилізації післяспиртової й післядріжджової барди – упарювання з наступним використанням: післяспиртової упареної – на корм худобі й приготування комбікормів; післядріжджової – на виробництві цементу та залізобетонних виробів. Організувати виробництво упареної барди можна лише